Быстрый переход к готовым работам
|
Сутність і загальна характеристика СППР
Системи
підтримки прийняття рішень (СППР) виникли на початку 70-х років завдяки подальшому розвитку
управлінських інформаційних систем і
являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень
менеджерами у складних слабоструктурованих
ситуаціях, пов'язаних із розробкою та прийняттям рішень. На розвиток СППР істотний вплив справили
вражаючі досягнення в галузі
інформаційних технологій, зокрема телекомунікаційні мережі, персональні
комп'ютери, динамічні електронні
таблиці, експертні системи. Термін СППР (В88-Весізіоп Зиррогі Зузіет) виник у 70-х роках XX століття і належить Горрі та Мортону. Оскільки СППР першого покоління мало чим
відрізнялися від традиційних
управлінських інформаційних систем, замість
СППР часто застосовувався термін «системи управлінських рішень». Досі
немає єдиного визначення СППР. Наприклад, деякі автори під СППР розуміють «інтерактивну прикладну систему, що
забезпечує кінцевим користувачам,
які приймають рішення, легкий і
зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у напівструктурованих і неструктурованих ситуаціях з
різних галузей людської діяльності».
Відомі й інші означення, наприклад:
«СППР — це такі системи, які грунтуються на використанні моделей і процедур з обробки даних та думок, що
допомагають керівникові приймати рішення»; «СППР — інтерактивні автоматизовані системи, що допомагають особам, які
приймають рішення, використовувати
дані й моделі, щоб вирішувати неструк-туровані та слабоструктуровані проблеми»; «СППР — комп'ютерна інформаційна система, використовувана для
підтримки різних видів діяльності
під час прийняття рішень у ситуаціях, коли неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка
повністю виконує весь процес
рішень». Нарешті, ісі^є твердження, згідно з яким СППР являє собою специфічний і добре описуваний клас систем на базі персональних комп'ютерів. Специфічні
особливості та основи побудови компонентів СППР розглядатимуться далі. Тут слід лише зазначити, що вони
забезпечують у СППР реалізацію таких
важливих концепцій побудови інформаційних
систем, як інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, робасність,
керованість. Інтерактивність
СППР означає, що система
відгукується на різного роду дії, якими
людина має намір вплинути на обчислювальний процес, зокрема в діалоговому режимі. Людина та система обмінюються інформацією в темпі, який
порівнянний з темпом обробки
інформації людиною. Проте практика показує, що дуже мало керівників бажають і вміють вести прямий діалог
з комп'ютером. Багато з них надають
перевагу взаємодії із системою
через посередника або в режимі непрямого доступу, коли можлива пакетна обробка інформації. Водночас властивість
ін-терактивності необхідна для
дослідження нових проблем і ситуацій,
під час адаптивного проектування прикладних СППР. Інтегрованість СППР забезпечує
сумісність складових системи
щодо управління даними і засобами спілкування з користувачами у процесі підтримки прийняття рішень. Потужність СППР означає
здатність системи відповідати на найістотніші
запитання. Доступність СППР — це здатність
забезпечувати видачу відповідей
на запити користувача в потрібній формі і в необхідний час. Гнучкість СППР характеризує
можливість системи адаптуватися до
змін потреб і ситуацій. Надійність СППР означає
здатність системи виконувати потрібні
функції протягом заданого періоду часу. Робасність (гоЬизІлезз) СППР —
це ступінь здатності системи відновлюватися
в разі виникнення помилкових ситуацій як зовнішнього, так і внутрішнього походження. Наприклад, у
робасній системі допускаються помилки у вхідній інформації або несправності апаратних засобів. Хоча між надійністю та робасністю може існувати певний зв'язок, ці дві
характеристики системи різні:
система, яка ніколи не поновлюватиметься в разі настання помилкових ситуацій, може бути надійною, не
будучи робас-ною; система з високим
рівнем робасності, яка може відновлюватися й продовжувати роботу в багатьох
помилкових ситуаціях, може бути
водночас віднесена до ненадійних, оскільки вона не здатна заздалегідь, до пошкодження виконати необхідні службові процедури. Керованість СППР означає, що
користувач може контролювати
дії системи, втручаючись у хід розв'язування задачі. Аналізуючи
еволюцію систем- підтримки прийняття рішень, Можна вирізнити два покоління СППР: перше покоління
розроб лялося в період 1970 — 1980 років,
друге — з початку 1980 року й
донині (розробка нових типів триває). Перше
покоління СППР, як уже зазначалося, майже повністю повторювало функції
звичайних управлінських систем щодо надання комп'ютеризованої допомоги у прийнятті рішень. Основні компоненти СППР мали такі ознаки: »
управління даними — велика кількість інформації, внутрішні і зовнішні банки
даних, обробка й оцінювання даних; »
управління обчисленнями (моделювання) — моделі, розроблені спеціалістами в галузі інформатики для спеціальних
проблем; *
користувацький інтерфейс (мова спілкування) — мови програмування, створені для великих ЕОМ, які використовуються
виключно програмістами. » СППР другого
покоління уже мають принципово нові ознаки: » управління даними — необхідна і достатня кількість
інформації про факти згідно зі
сприйняттям ОПР, що охоплює приховані
припущення, інтереси та якісні оцінки; *
управління обчисленням і моделюванням — гнучкі моделі, які відтворюють спосіб мислення ОПР у процесі прийняття
рішень; *
користувацький інтерфейс — програмні засоби, «дружні» користувачеві, звичайна мова, безпосередня робота
кінцевого користувача. Мету і
призначення СППР другого покоління можна визначити так: *
допомога в розумінні розв'язуваної проблеми. Сюди належать структуризація проблеми, генерування постановок
задач, виявлення переваг,
формування критеріїв; *
допомога в розв'язуванні задачі: генерування і вибір моделей та методів, збір і підготовка даних, виконання
обчислень, оформлення і видача
результатів; *
допомога щодо аналізу розв'язків, тобто проведення аналізу типу «Що ... коли ...?» і т.ін., пояснення ходу
розв'язування, пошук і видача
аналогічних рішень у минулому та їх наслідків. Дружні
людині СППР дають їй змогу вести рівноправний діалог із ПЕОМ, використовуючи
звичні мови спілкування. Системи можуть
«персоналізувати» користувача, підстроюватися під його стиль мислення, рівень знань і професійної підготовки, а
також засоби роботи. Сучасні
комп'ютерні системи підтримки прийняття рішень мають такі характеристики: 1. СППР
надає керівникові допомогу у процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку в усьому діапазоні контекстів
структурованих, напівструктурованих і неструктурованих задач. Розум людини та інформація, що генерується комп'ютером,
становлять одне ціле для прийняття
рішень. 2. СППР
підтримує і посилює (але не замінює і не відміняє) міркування та оцінки керівника. Контроль лишається за
людиною. Користувач «почуває себе
комфортно» і «як удома» у системі,
а не зазнає «залякування» з боку системи. 3.
СППР підвищує головним чином ефективність прийнятих рішень (а не лише продуктивність ОПР). На відміну від
адміністративних інформаційних
систем, в яких акцент робиться на максимальній продуктивності аналітичного
процесу, у СППР значно вагомішою є
ефективність процесу прийняття рішень. 4. СППР
виконує інтеграцію моделей та аналітичних методів зі стандартним доступом до даних і вибіркою даних. Для
надання допомоги у прийнятті
рішення активізуються одна чи кілька моделей (математичних, статистичних,
імітаційних, кількісних, якісних і
комбінованих). Зміст
БД охоплює історію поточних і попередніх операцій (сильна сторона типової АІС), а також інформацію
зовнішнього характеру та інформацію
про середовище. 5. СППР
проста в роботі для осіб, які не набули значного досвіду спілкування з ЕОМ. Системи є дружніми для
користувачів, не потребують практично
жодних глибоких знань з обчислювальної
техніки і забезпечують просте пересування по системі, діалогову документацію, умонтовані засоби навчання та інші
атрибути програмних інтерфейсних систем. 6. СППР
побудована за принципом інтерактивного розв'язування задач. Користувач
має змогу підтримувати діалог із СППР в безперервному режимі, а не обмежуватися видаванням окремих
команд з наступним очікуванням результатів. 7.
СППР зорієнтована на гнучкість та адаптивність для пристосування до змін середовища чи підходів до
розв'язування задач, що їх обирає
користувач. Керівник
має пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему. Еволюція
та адаптація системи мають бути поєднані з її життєвим циклом. 8. СППР
не повинна нав'язувати користувачеві певного процесу прийняття рішень. Користувач
повинен мати набір можливостей, щоб обирати їх У формі та послідовності, які відповідають с/гилю його
пізнавальної діяльності — стилю
«уявлюваних моделей». Заказать написание авторской работы |
|