Быстрый переход к готовым работам
|
Визначення та призначення ГСППР
Групова система
підтримки прийняття рішень (Сгоир Весізіоп
8иррог{ 8у8іепІ8 — СВ88) — це
інтерактивна, комп'ютерне основана
система, яка полегшує колективне вирішення не-структурованих та слабоструктурованих проблем групою ОПР.
Зокрема, вона допомагає групі
менеджерів* аналізувати проблемні ситуації
і втілювати колективно прийняті рішення в життя. Гпу пова система підтримки прийняття рішень об'єднує
технологію групового продукту з
технологією СШ1Р. ГСІШР складаються з апаратних засобів, програмного забезпечення і процедур для
полегшення генерації і оцінки
альтернатив, а також охоплює засоби, щоб полегшити удосконалення групової динаміки. Однак, ГСІШР не є
пере-конфігурація існуючого С1111Р, а є
спеціально розроблена система, яка
інтегрує СІМ? і технології групового продукту (забезпечення). ГСППР
об'єднують комунікації, обчислення і технологію підтримки рішень з тим, щоб допомогти деякій групі
ОПР розв'язати набір відносно
неструктурованих задач. У цьому контексті до звичайного програмного
забезпечення СІ НІР приєднуються технічні засоби в формі електронних кімнат для
нарад, локальні мережі та засоби
підтримки телекомунікацій. Надаючи групі ОПР можливість прискорити рішення, змінити його зміст чи модифікувати напрямок руху повідомлень, технологія
ГСППР таким чином розрахована
на підвищення якості результатів нарад. Можна
виокремити три рівні групової підтримки прийняття рішень. На
першому рівні ГСППР здатна запропонувати набір технічних функцій, розрахованих на подолання звичайних комунікаційних бар'єрів, наприклад надати великі екрани для
одночасного відображення ідей та
результатів голосування. Другий
рівень групової підтримки забезпечує моделювання рішень і вміщує методи групових рішень, які націлені на
зменшення рівня невизначеності і зняття
«шумів». До вдосконалень, типових
для цього другого рівня, належить інструментарій автоматизованого планування: на цьому рівні застосовуються
дерева рішень, моделі Дельфі,
статистичні методи та інші формальні процедури підтримки рішень. Третій
і найвищий рівень характеризується акцентом на машинно-формовані структури комунікацій. ГСППР
мають обслуговувати багато різних груп користувачів і видів задач. До задач належать: генерування ідей і дій,
вибір альтернатив чи варіантів,
проведення переговорів для досягнення рішень (що унікальне для групових процесів прийняття рішень на відміну від індивідуальних). До
численних функцій ГСППР, націлених на три рівні аналізу, три головних типи задач і множини типів підзадач
належать: дисплеї з великими
екранами, графічні засоби, мозковий штурм, доступ до даних і можливості відображення,моделі
прогнозування, аналіз соціального
мислення, аналіз поведінки акціонерів тощо. Типова конфігурація СППР включає управління моделями, керування базою даних і інструментальні засоби
управління групою, взаємопов'язані і
керовані фасілітатором (ГасіШагог, полег-кувач, стимулятор). Завдання фасілітатора — координувати використання технології так, щоб увага творців
рішення була зосереджена на
проблемі, що розглядається, а не на використанні технології. Часто ці зв'язані комп'ютери, на яких
працюють члени групи, розміщуються в одній кімнаті (іноді вона зветься кімнатою рішень) для створення конференції рішень, на
якій присутня відповідна група
людей, щоб розглянути альтернативи і знайти розв'язок проблеми. У цій конфігурації інформація може
бути повідомлена учасникам через мережу
або використанням одного або
більше загальних екранів, які проектують виведення даних певного комп'ютера. Крім того, учасники можуть
використовувати графічні
клавіатури, щоб створити ескізи і діаграми, які будуть проектуватися на загальний екран. Накінець, часто
учасники можуть генерувати
тверді .копії версій зборів, так що вони можуть звернутися до них між зустрічами. На рис. 11.4.
зображено конфігурацію конференції (наради) для рішень, що включає типову кімнату контролю і одну або більше кімнат для
відпочинку, що є суміжними з цією
кімнатою. Типовий
процес прийняття рішення має декілька стадій. Після вступу фасілітатора групу
просять обговорити результати і поводитися так, щоб проблема могла бути
виявлена і визначена. Тільки-но
множина альтернатив стає зрозумілою, група намагається створити модель контексту вибору, через який оцінити
окремі альтернативи. Аналітик
потім допомагає учасникам, щоб збагатити модель і оцінити результати. Альтернативна
структура є такою, в якій всі члени групи забезпечуються особистою телефонною трубкою, яка забезпечує
дволінійний екран дисплея і цифрову
клавіатуру, надалі системс допоміжної клавіатури. Ця
допоміжна клавіатура розміщується подібно
телефону або калькулятору, і з'єднується з центральним мі-крокомп'ютером кабелем або радіо. Учасники використовують
систему допоміжної клавіатури для
голосування на доступних опціях. Заказать написание авторской работы |
|