Характерні ознаки та причини виникнення конфліктів

Виокремлюючи особливості та складові частини конфліктної ситуації, доречно буде зазначити, що важливим моментом у знаходженні взаєморозуміння є саме причина конфлікту, його першопочаток та  стадії розвитку.

Необхідно розрізняти причину і привід виникнення конфлікту, причому вони можуть бути як справді суттєвими, так і незначними й оцінюватись кожною із сторін по-різно­му. Причини не завжди «лежать на поверхні», вони інколи знаходяться в минулому і тому приховані, незрозумілі одній із конфліктуючих сторін.

Конфлікт може виникнути непередбачено (випадково, ситуативно) чи викликатися спеціально (провокуватися), заго­стрюватися при виникненні сприятливої ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який полягає в поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних суперечностей, виникненні ворожнечі та її загостренні, «розпалюван­ні» родичами, близькими — аж до цілковитої неможливості нормального співіснування.

Основними ознаками конфлікту як психологічного фе­номену, на думку Максименко С.Д.,  є:

1)                 наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демон­стративної форми. Таке протиріччя може виникнути влас­не як функція ситуації, так і бути результатом «зусиль» учас­ників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один до одного;

2)                 зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негатив­ної спрямованості мінімум однієї, а частіше — обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту;

3)                 активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, посту­пове розширення арсеналу використовуваних засобів — осуд, залякування-шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.;

4)                 підвищений емоційний фон, загострення негативних емо­цій аж до їх повної безконтрольності.

  Серед загальних причин виникнення конфліктів, пов'язаних із психологічними та соціально-психологічними особливостями учас­ників міжособистісної взаємодії, Орбан-Лембрик Л.Е. називає такі:

·         ціннісні чинники (принципи, які проголошує людина або відкидає; особистісні системи переконань, вірувань тощо);

·         особливості стосунків, пов'язаних з почуттям задоволення від взаємодії чи його відсутністю (враховуються їхні основа, сутність, баланс сили, значущість для себе й інших, тривалість, сумісність/несумісність сторін тощо);

·         поведінкові чинники (ущемлення інтересів, підривання само­
оцінки, егоїзм, безвідповідальність, несправедливість, скепти­цизм, зосередження уваги на дріб'язках, грубість, тиск);

·         незнання тих чи інших характерологічних, психологічних влас­тивостей іншої особи;

·         неправильне тлумачення думок, вчинків (брак неформального
спілкування, внаслідок чого створюється поверхове уявлення
про співрозмовника; психологічна скутість, невміння або бо­язнь продемонструвати свої справжні якості; психологічна на­сиченість, коли одноманітність осіб, умов роботи, ритму праці викликає негативні емоції);

·         недотримання загальноприйнятих моральних норм, переоцінка власних можливостей і недооцінка можливостей інших.

Причини конфліктів можна поділити на об'єктивні та су­б'єктивні, причому в обох випадках вони негативно вплива­ють як на стосунки в офіційній та неофіційній сферах, так і на психологічний стан окремої особистості.

На думку Скотта Д. Г. об'єктивними причинами конфліктів у колективі мо­жуть бути: недоліки в організації роботи, нераціональ­ний розподіл обов'язків та нерівномірна завантаженість людей роботою, а також формальне об'єднання в робочі групи без врахування психологіч­ної сумісності учасників. Стосовно конфліктів у сім'ї — це пе­редусім матеріальні нестатки, побутова невлаштованість. Слід враховувати, що кожна об'єктивна причина набуває особистісного звучання, а наявні протиріччя призводять до загост­рення стосунків між людьми.

Власне суб'єктивними причинами є: негативний соціально-психологічний клімат, невідповідність офіційної та неофіційної структур колективу (протиборство між керівником (наприклад, старостою в класі) і неформальним лідером, ворожнеча між окремими нефор­мальними групами), негативні риси характеру та деякі особ­ливості особистості (егоїзм, недостатні самовладання та вит­римка, завищені самооцінка та рівень домагань, тривожність), наявність психологічних бар'єрів.

Конфлікт може викликатись відразу кількома причинами, одна з яких — основна, базова, а інші можуть не усвідомлю­ватись чи маскуватись (наприклад, особиста недисципліно­ваність пояснюється великим обсягом роботи, недоліками в роботі громадського транспорту). Під час конфлікту інколи виникають нові причини, які стають домінуючими або ж пов­ністю заміняють первісні.

Які б не були причини конфлікту, потрібно гуманно вирішувати його, досягти взаєморозуміння протилежних сторін, та розв’язати цю ситуацію найбільш прийнятним способом.