---

Види підприємницької діяльності у сфері електронної торгівлі

Експерти Міністерства України по зв'язку і інформації вважають, грунтуючись на досвіді інших більш просунутих держав, що розвиток електронної комерції в Україні стане економічно доцільним, коли буде подоланий 15-процентний бар'єр "входження" населення в Мережу, тобто коли до Інтернет буде підключений більше 15 відсотків населення (тобто більше 7 млн. чоловік). Саме після подолання пятнадцатіпроцентного бар'єру в США і ряду європейських держав почалося вибухоподібне зростання числа користувачів Мережі, було встановлено початок активному використовуванню Інтернет в секторі В2С, тобто для організації продажів рядовому споживачу. Спрацював так званий ефект факсу, описаний кілька років тому оглядачем журналу Wired Кевіном Келлі [25].

Келлі привів забавну аналогію, порівнюючи розвиток Мережі з розповсюдженням факсів. Перший сучасний факс-апарат, на створення якого пішли мільйони доларів, в єдиному екземплярі не коштував нічого, писав Келлі, але друга факс-машина негайно додала першій певну цінність, оскільки з'явилася можливість передавати комусь щось факсом. Зараз покупець факс-апарату, заплативши дві сотні доларів, одержує в своє розпорядження всю величезну мережу і тим самим ще ненабагато збільшує вартість всієї решти безлічі факсів.

У Інтернет діє абсолютно такий же закон: чім більше вузлів, тим більше цінною стає Мережа для споживача, а коли число користувачів Мережі досягає значущої для бізнесу величини, число вузлів починає рости по експоненті і розширення переліку послуг, що надаються через Мережу, привертає до неї все більше і більше відвідувачів, потенційних споживачів послуг і товарів. Важко сказати, чому "ефект факсу" спрацьовує, коли долається саме 15-процентний бар'єр обхвату населення країни, проте це так, і в Україні він буде подоланий достатньо скоро.

Проте, не дивлячись на мізерний попит на товар і послуги пропоновані віртуальними компаніями, ці самі компанії продовжують активно розвивати свою діяльність в Інтернет, захоплюючи і розділяючи між собою ринок. Крім тих, що стали вже звичними провайдерськіх послуг і перепродажів популярних інтернет-сайтів (оборот цього бізнесу близько 15 млн. доларів), слід назвати рекламний бізнес, про яке дещо вже було сказане. Хоча розцінки на рекламу в Інтернет значно нижче за розцінки на телебаченні і в друкарській пресі, все ж таки власники сайтів охоче здають місця на своїх веб-сторінках в оренду рекламодавцям, і так звані банери (рекламні прапори) полощуться практично на кожній домашній сторінці, привертаючи увагу недосвідченого користувача фарбами, гумором і анімацією.

З погляду електронної комерції в Україні досить перспективні електронні платежі, торгівля цінними паперами, банківські послуги, страхування, створення програмного забезпечення.

Ще один вид бізнесу в Інтернет - це так звана IP-телефонія. Застосування цієї технології істотно знижує вартість міжнародних розмов.

Електронна комерція користується великою популярністю у роздрібних торговців. Основна перевага торгівлі через Інтернет - низькі витрать (не потрібні торгові площі і продавці, не потрібно платити комісійним розповсюджувачам). Інша перевага - спілкування. Інтернет дозволяє персоналізувати відносини з клієнтом, який може тепер швидко знайти необхідні йому товар, взнати його характеристики, замовити техніку, виготовлену по певній конфігурації і відстежувати стадії виконання замовлення.

Не всі з численних зареєстрованих інтернет-магазинів є такими в повному розумінні слова. Багато хто є лише інтернет-вітринами. Інформаційні сайти, електронні каталоги товарів і прайс-листи. При цьому частина з них обслуговує покупців тільки на території свого регіону, а інша - взагалі не працює, а просто реєструється на майбутнє.

За рубежем основна частина продажів доводиться на товари масового користування. Великий попит мають комп'ютери і їх комплектуючі, подорожі, туризм і розваги. Шістнадцять відсотків нових автомобілів в жовтні 1997 року було замовлено через Інтернет. У 2001 році, наприклад, через інтернет було куплено 25 % автомобілів Сhrysler Motors. Торгувати автомобілями і іншими дорогими товарами набагато вигідніше для компаній, ніж пропонувати, скажімо, продукти харчування. Адже вартість одиниці товару (автомобіля) набагато вища вартості транзакції, необхідній для оплати цього товару через Інтернет при покупці. Реалізувати продукти харчування через інтернет-магазини невигідно компанії, оскільки оплата доставки товару (якщо компанія бере на себе доставку) "з'їсть" весь прибуток від продажу. Споживач же замість того, щоб оплачувати доставку і платити банку комісійні за переказ грошей на рахунки продавця (притому, що потрібно ще заповнювати віртуальний бланк замовлення при покупці, тобто при здійсненні операції, і оплачувати сам товар), піде в звичний магазин "через дорогу" і купить булку без зайвих проблем.

Для масового розвитку інтернет-торгівлі необхідні товари, що задовольняють двом критеріям: відносно невелика вартість і періодичність продажів. Наприклад, квитки. Вся роздрібна електронна комерція в США починалася з продажу авіаційних квитків. Зараз квитки, які входять в категорію "подорожі", складають значну частку продажів роздрібного сектора.

Вартість електронної покупки не повинна бути дуже великою. Значні покупки вимагають пильнішого "огляду" товару, а він неможливий у віртуальному світі. Одночасно невеликі покупки не викликають у клієнтів сильних турбот про безпеку платежів. Поки цьому критерію в українській інтернет-торгівлі відповідають тільки книги і касети.

Останнім часом асортимент товарів торгових крапок розширився і до них додалися побутові прилади, фармацевтична продукція, автозапчастини, підписка на періодичні видання, подарункова і сувенірна продукція і т.д. Покупки цих товарів відносяться до категорії найбільш продуманих, скоюваних лише після отримання про них досить повної інформації. Це означає, що, щоб зробити хорошу покупку (і принести прибуток компанії) покупцю необхідно одержати максимальну інформацію про товар. За даними компанії Еrnst&Young, більше половини покупців не скоюють імпульсних покупок в Інтернет. З другого боку, кожна з перерахованих товарних категорій включає масу товарів-аналогів, конкурентів. Перш ніж зробити покупку, необхідно вибрати з сотень аналогічних продуктів, що, поза сумнівом, швидше зробити в режимі он-лайн, ніж особисто об'їжджати десятки магазинів [20].

З погляду інвестора можна виділити наступні базові моделі оn-line торгівлі. Первинна модель Аmazon.com припускала торгівлю товарами, які компанія закупляє у виробників. Доходи компанії складає маржа, що повчається з продажів. При цьому Аmazon спочатку встановлює достатньо низькі ціни, щоб забезпечити зростання продажів. Вже декілька років підряд компанія є збитковою зважаючи на великий об'єм інвестицій в розширення мережі дистрибуції і рекламу.

По принципово іншому шляху пішов eBay. Компанія не продає товари, а надає приватним користувачам можливість розмістити свої пропозиції на покупку або продажі будь-яких товарів і послуг. Принципово важливим для такої компанії було набрати "критичну масу" продавцем і покупців, оскільки чім більше клієнтів у сайту, тим більше він привабливий для нових користувачів; еВау одержує щомісячний внесок і комісію з кожної операції. Ця модель спочатку припускає значно менші витрати. Тому еВау - одна з небагатьох прибуткових інтернет-компаній на сьогодні, а компанії з іншими первинними моделями також "запускають" свої аукціонні проекти.

Окремо можна відзначити Рriceline.com і подібні їй організації. Ця компанія розробила і упровадила унікальну технологію роботи із споживачем. Покупці розміщують замовлення на придбання конкретного товару або послуги з бажаної ціни. Відмовитися від покупки товару після того, як названий номер кредитної картки, вже не можна. Продавці теж виставляють конкретний товар або послугу з певної ціни. Припустимо, авіаквиток Київ-Нью-Йорк на лайнері певної моделі бізнес-класом. Комп'ютерна програма обробляє різні замовлення, вибираючи якнайкращі ціни. "Чорний ящик" не дає переваг ні продавцям, ні покупцям, зберігаючи повну анонімність фірм-учасників до оголошення результатів. Це дозволяє крупним компаніям з відомим брендом продавати частину своїх товарів або послуг з понижених цін, не оповістившися цього наперед і не порушуючи, таким чином, істотну цінову структуру.

Якість оформлення і зручність використовування сайту дуже сильно відображаються на популярності і, отже, прибутковості електронного магазина, проте практичні рекомендації для бізнесменів і рейтингові оцінки якості сайтів часто  зустрічаються в літературі, тому від детальних коментарів автор тут стримався.

У міжкорпоративній торгівлі (В2В-сектор) перше місце за об'ємом скоюваних покупок через Інтернет займають торговельно-промислові підприємства, на другому місці - державні установи, третя по величині група покупців - учбові установи. Роздрібні торговці орієнтуються на спроможних ділових людей, які, з одного боку, в стані, скажімо, формувати попит на комп'ютери і комплектуючі, часто (або регулярно) подорожують, з другого боку, достатньо освітлені, щоб регулярно купувати книги, програмне забезпечення і т.п. Можливим покупцем продуктів харчування через Інтернет знову ж таки виступає ця категорія споживачів: вони, як правило, закупляють продукти харчування в універмазі на тиждень вперед (здійснення покупки в такому об'ємі через Інтернет виправдає витрати на висновок операції і доставку товару). Домогосподарки ж (основні покупця харчових продуктів) в середньому ходять за покупками десять разів на тиждень. Для них це своєрідний спосіб провести час.

Концепція віртуальних магазинів для роздрібних покупців бере свій початок від звичної торгівлі по каталогах. Звичайно електронної магазин є Web-вузлом, на якому є каталог товарів і віртуальний "візок" покупця, на яку ці товари збираються. Оплата товарів і послуг найчастіше здійснюється за допомогою готівки або кредитної картки. У першому випадку використовуються наявні переклади на розрахунковий рахунок продавця, а також оплата товару готівкою кур'єру або при отриманні посилки, відправлений післяплатою. У другому - після замовлення товару відбувається звична авторизація карти, а списання грошей з рахунку покупця виробляється лише у момент відправки товару поштою або з кур'єром. Доставка товарів покупцям здійснюється кур'єром, поштою або, у разі покупки електронних товарів - програмного забезпечення або інформації, - по каналах електронної майже або безпосередньо через Web-сторінку.

Сьогодні вже набрав обороти порівняно новий вид електронної комерції - віртуальні банки. Серед основних переваг інтернет-банків - відносно низька собівартість організації такого банку і щонайширший обхват клієнтів (потенційним клієнтом може стати практично будь-який користувач Інтернет). Проте на відміну від торгівлі споживацькими товарами, де потенційним покупцем є практично кожен користувач, цільова аудиторія банків декілька вже. По-перше, більшість банків орієнтується, перш за все, на достатньо забезпечених людей, які можуть дозволити собі цілий комплекс послуг. Йдеться не тільки про багатих людей, але і про забезпечений середній клас. По-друге, якщо товари купують і діти, і домогосподарки, то споживачі банківських послуг - як правило, працюючі люди. Таким чином, розвиток сектора пов'язаний як із зростанням числа користувачів Інтернет, так і із ступенем розвиненості банківської системи країни.

Головна гідність мережі - низькі витрати, які досягаються шляхом зниження вартості операцій за рахунок зменшення операційних і адміністративних витрат. Сьогодні існують чотири способи розповсюдження банківських послуг. Через фізичне представництво, по телефону, комп'ютерної мережі (мається на увазі мережу, сполучаюча тільки банк і його клієнтів: РС banking бурхливо розвивався в 90-е рр.) і через Інтернет. Згідно американській статистиці, середня вартість операції (витрати транзакції), виконуваний традиційними банківськими способами, складає 1 долар 27 центів, для автоматичного діспенсера ця цифра складає 27 центів, а із застосуванням інтернет-технологій, за різними оцінками, - від 1 до 10 центів. Також за одну торгівлю брокер, що надає повний цикл послуг, бере 150 доларів, так званий дисконтний брокер - 69 доларів, а інтернетівський брокер - всього десять доларів [15]. Середня вартість одного філіалу складає близько 1 млн. доларів, а розширити інтернет-бізнес на нові регіони можна майже безкоштовно. Звичайно, власне розвиток інтернет-технологій вимагає порівняно крупних початкових інвестицій в розробку стратегії і нових технологічних рішень, в апаратуру, безпеку, на імідж і маркетинг, на створення умов прозорості і довіри. Але коли ці вкладення вже зроблені, той подальший розвиток бізнесу вимагає мінімальних додаткових витрат. За рахунок всього цього віртуальний банк може надавати клієнтам вигідніші, ніж у звичного банку, відсотки і надавати за нижчу платню більший спектр банківських і інших послуг. Приватний споживач виграв і в іншому значенні. Адже якщо у разі РC banking клієнт повинен мати комп'ютер, підключений до мережі банку, то тепер йому достатньо мати доступ до Інтернет на роботі.

Інтернет звичайно використовується як додатковий канал збуту із застосуванням вже існуючої інфраструктури інших підрозділів. Не дивлячись на вражаючі успіхи чисто інтернетівських банків і брокерів, тобто тих, що не мають мережі місцевих відділень, домінуючою силою в електронній комерції у області фінансових послуг продовжують залишатися найбільші традиційні банки і брокери, які шукають нові шляхи поєднання послуг через Інтернет з модернізованими варіантами традиційних фінансових послуг. Маючи величезні ресурси, вони активно інвестують в нові приватні електронні системи платежів і інших розрахунків, входивши в партнерські відносини з провідними фірмами у області інтернет-технологій.

Банківська сфера вже давно розвивається по шляху універсалізації. Клієнт зацікавлений одержувати весь спектр послуг в одному місці. Важливо також, щоб послуги і інформацію люди могли одержувати всіма зручними їм способами. Електронний бізнес дає банківській системі можливість зламати межі між продуктами, що надаються, і видами бізнесу; можливість значно більш повно задовольняти запити клієнтів, і не тільки в традиційних видах послуг, але і в суміжних областях: це і потенціал конвергенції різних видів бізнесу з метою максимального задоволення запитів клієнтів і підвищення ефективності бізнесу [12]. Луї Герстнер, керівник фірми IВM, говорив: "Справжня революція полягає не в технології. Революція в тих змінах інституційних процесів, які повинні відбутися, щоб повністю абсорбувати переваги нових технологій".

Є чинники, стримуючі розвиток комплексного банківського бізнесу у WWW-просторі. Загальноприйнята практика підпису клієнта при укладенні контракту - один з них. Відкриття рахунку, наприклад, вимагає фізичного обміну підтверджуючими документами з підписом клієнта. Це, як правило, розтягує процес реєстрації на декілька тижнів. У принципі, вже розроблені стандарти електронної передачі конфіденційної інформації. Але для того, щоб ця новина стала нормою в бізнесі, повинні спочатку відбутися зміни в законодавстві багатьох країн. До того ж, клієнти повинні бути упевнені в захищеності даного способу передачі даних від несанкціонованого доступу.

Головною перешкодою для здійснення банківських послуг з мережі є той факт, що багато хто з них вимагає персональної консультації фахівця. В цьому випадку сама рада є істотною частиною послуги, що відображається на ціні.

Соmmoditisation (від соmmodity - товар, предмет споживання) - маркетинговий термін, який означає, що пропонований товар або послуга широко відомі публіці, володіють стандартними характеристиками і можуть бути продані за фіксованою ціною. На відміну від таких послуг, як довірче управління активами, пенсійний план або видача кредиту, які вимагають індивідуального підходу і додаткового обговорення, стандартизовані послуги можна продавати як звичний товар. В цьому випадку Інтернет виступає дуже зручним каналом збуту. Окрім здійснення по мережі валютного обміну, платежів, переказу коштів з рахунку на рахунок, моніторингу рахунків багато банків пропонують спектр брокерських послуг.

Дисконтні брокерські послуги - один з найпоширеніших видів діяльності світових банків на сьогодні. За певну фіксовану платню банк здійснює за дорученням клієнта операції на фондовому ринку.

При спробі узагальнення всіх відомих визначень виходить, що інтернет-трейдінг - це послуга, що надається брокерськими компаніями, банками і альтернативними торговими системами своїм клієнтам з використанням глобальної мережі Інтернет, що має на меті надання можливості укладати угоди покупки або продажу фінансових інструментів. У цьому значенні і послуга інформаційного обміну між клієнтом і брокером цілком підпадає під таке визначення. В Україні відомі факти надання таких послуг.

Інтернет-трейдінг (ІТ-послуга) вигідний і зручний і брокеру і його клієнту, а тому дуже популярний на Заході.

У епоху Інтернет діяльність брокерських компаній все більшою мірою стає інформаційною. Щоб бути конкурентоздатним, брокер повинен організувати управління трьома основними інформаційними потоками між ним і його клієнтом: 1) ринкові ціни; 2) звіти про стан портфеля клієнта і 3) накази клієнта на операції. Безумовно, ці інформаційні потоки повинні нести фінансове навантаження, тобто брокер повинен відповідати за своєчасність надання і обробки інформації.

Прямої участі приватного інвестора в торгах немає: відповідно до законодавства про ринок цінних паперів участь в торгах можуть брати тільки ліцензіюючі професійні учасники ринку цінних паперів. Проте існує прямий доступ (технічний термін) до даних про хід торгів, рівно як і можливість відправляти на торги від свого імені доручення на операції. "Пряму участь в торгах" і "прямий доступ по торгах" не слід плутати. Система "прямого доступу" припускає автоматичний (у комп'ютерному режимі) висновок заявки на ринок і дає можливість клієнту самостійно управляти розміщенням свого ордера, включаючи вибір торгового майданчика, можливість корекції параметрів ордера, його відміни, контроль правильності виконання, отримання звіту про операції і т.д. Фактично клієнт дістає доступ до торгової системи біржі (або альтернативному торговому майданчику) і до додаткової інформації (не тільки до котирувань, але і даним про об'єми заявок на покупку/продаж і т.д.) нарівні з іншими брокерами. Клієнт "бачить", як його ордер "з'явився" у вікні торгової системи.

Проте з погляду законодавства прямого доступу немає. Клієнт не може виставляти операцію на біржі від свого імені. Тому навіть при інтернет-трейдінге брокер все одно неявно присутній в технологічному ланцюжку, але не як посередник для висновку операції на ринок, а як особа, що відстежує ліміти клієнта на здійснення операцій, здійснює поставку активу, платежі, перехід прав власності на активи і т.д. (причому все це в ідеалі повинне здійснюватися в рамках комп'ютерної системи).

На Заході прямий доступ (і технічно, і законодавчо) можливий в рамках електронних комунікаційних мереж (ЕСN). За американським законодавством ЕСN може реєструватися і як брокер, і як біржа. В першу чергу в ЕСN шукається стрічна парна заявка (якщо знайдена, то обидві заявки виконуються - "парируються"). На цьому рівні з функціональної точки зору ЕСN виступає як біржа. Якщо парної заявки не знайдено, то клієнтська заявка виводиться на відкритий ринок і тут ЕСN виступає як брокер.

Заслуговує пильної уваги такий вид підприємницької діяльності (і послуга) в Інтернет, як віртуальне страхування. Хоча ця форма діяльності близька до роздрібної торгівлі через електронні магазини, але у неї є своя специфіка.

Спочатку сайти страхових компаній виконують виключно представницьку функцію: на них представлені контактні дані страховика, перераховані наявні ліцензії, рідше дані короткі характеристики продуктів, що продаються. Наступний етап розвитку інтернет-страхування - перетворення сайтів в повноцінний інформаційний ресурс.

Деякі страховики, що мають високу географічну диверсифікацію діяльності, прагнуть розвивати не тільки сайт головної компанії, але і сайти регіональних філіалів і дочірніх компаній. Компанії орієнтуються на створення єдиного корпоративного стилю інтернет-представництв.

В даний час в Мережі повноцінно представлено декілька десятків страхових компаній. На їх сайтах, крім контактної інформації і інформації про страхові продукти, пропоновані даною компанією, представлена докладна інформація про саму компанію, результати її діяльності, тарифи і умови страхування. Там можна ознайомитися з новинами компанії і ринку, з найцікавішими публікаціями преси, проконсультуватися з фахівцями компанії з питань, що цікавлять, практично в режимі реального часу і викликати страхового агента.

Абсолютна більшість сайтів страховиків - "жива". На них є свіжі новини і інформація про нові страхові продукти. Вони регулярно обновляються, удосконалюються, стають все більш зручними для діалогу "клієнт - страхова компанія" [17].

Проте крім "універсальних" сайтів є і спеціалізовані, присвячені одному вигляду страхування і що містять великий об'єм додаткової інформації, на перший погляд, що навіть не відноситься до страхування.

Наступним кроком страховиків стало створення інтернет-магазинів. Найперші паростки інтернет-страхування в країнах СНД стали пробиватися в 1999 році, коли на сайтах крупних страховиків з'явилася можливість виклику агента. Далі ряд компаній удосконалив цей процес, передбачивши опцію розрахунку на сайті тарифів по основних видах страхування і заповнення форм-анкет, призначених для підготовки страховим агентом необхідних документів для страхування конкретних ризиків.

Для клієнта механізм роботи простий: прочитав інформацію про даний вид страхування, вніс у форми дані про об'єкт страхування і послав заявку в компанію. Далі протягом доби з клієнтом поштою або по телефону зв'язується страховий агент, який взнає необхідну додаткову інформацію, готує договір і привозить його клієнту. Аналогічним чином влаштовані практично все страхове "інтернет-магазини". Їх задача - спростити процес укладення договору, звільнити людину від відвідин офісу компанії, привернути в страхування людей, що є завсідниками Інтернет. Купити страховий поліс безпосередньо через Інтернет (тобто без відвідин офісу страхової компанії або виклику агента) можна лише на декількох сайтах, де після заповнення форми-анкети і розрахунку тарифів клієнт може заплатити необхідну суму або через платіжну систему Суberplat, або роздрукувати рахунок і сплатити його у відділенні банку. Після підтвердження оплати клієнт одержує поліс в офісі страхової компанії, або з ним зв'язується кур'єр, який доставляє йому поліс на будинок або на роботу.

Через Інтернет можна продавати або два-три стандартні продукти, або поліси, спеціально трансформовані під інтернет-продажі. В зв'язку з цим хотілося б відзначити, що різні страховики, створюючи сайти, ставлять перед собою спочатку різні задачі, відповідні цим можливостям: або відкриття додаткового каналу продажів, або початок нового бізнесу.

Прихильники першого підходу не чекають великого бізнесу в Інтернет і вважають, що набагато більше користь сьогодні можна одержати від повноцінного інформаційного інтернет-ресурсу, ніж від електронного магазина. На їх думку, інтернет-страхування повинне бути лише додатковим сервісом для клієнтів.

Для прихильників другого підходу Інтернет не тільки канал продажів і зворотного зв'язку з клієнтом, але і засіб для оптимізації бізнес-процесів, зменшення трудовитрат на обслуговування клієнтів.

Однією з перешкод, що стоять на шляху страхових інтернет-магазинів, є електронна система оплати страхового поліса, що викупляється. У числі причин: мала кількість власників кредитних карт в Україні і їх недовіра до платежів через Інтернет.

Кажучи про інтернет-страхування, необхідно відзначити ще декілька проектів, пов'язаних з просуванням технологій В2В. В даний час розробляються на ідеологічному рівні і створюються перестраховочні інтернет-біржі. Крім того, існують проекти співпраці страхових компаній з туристичними фірмами.

Будучи об'єднанням комп'ютерних мереж, Інтернет є зручним каналом збуту програмного забезпечення (software, софтвер), яке може переправлятися по Мережі будь-якому адресату за мізерні проміжки часу. Можливість миттєвої доставки продукту на комп'ютер покупця забезпечила високу популярність програмних продуктів в роздрібній торгівлі. Проте софтверний бізнес в Інтернет цим не обмежується.

Робота компаній програмістів, що починають, або ж просто груп розробників, постійних, періодично працюючих в одному складі, або тимчасових, зібраних під конкретний проект, будується іншим чином. Таким групам і компаніям, як правило, віддається на аутсорсинг написання не всієї системи, а окремих модулів, часто це разові замовлення, після виконання яких всі відносини між групою і замовником уриваються.

Отже, Інтернет, опосредуя інформаційний обмін, між економічними суб'єктами акумулює в собі різні види підприємницької діяльності компаній і фізичних осіб, що надають різноманітні послуги аудиторії. У недалекому майбутньому нас чекає, видно, період співіснування і взаємопроникнення традиційного і електронного бізнесу. І те, що відбуватиметься в цей період, навряд зведеться до простого витіснення першого другим. Якнайбільше це буде схоже на "перехресне запилення", коли технології і методи ведення електронного бізнесу проникатимуть в середу бізнесу традиційного, а електронна комерція, у свою чергу, запозичуватиме дуже багато що з "офлайнового" бізнесу.

Безліч актуальних проблем стоїть перед компаніями, що працюють через Інтернет у всьому світі. Одна з таких проблем, рішенням якої займаються фахівці різного профілю (банкіри, програмісти, економісти, юристи і ін.), по всьому світу, - це створення уніфікованої платіжної системи, зручної, надійної і доступної, найширшої аудиторії  для оплати придбаних через Мережу товарів і послуг і для міжфірмових розрахунків у сфері електронної комерції.