---

Логістичні методи управління економічними потоками

Управління економічними потоками підприємства роздрібної торгівлі полягає у вдосконалені управління матеріальними запасами підприємства.

Управління   запасами   полягає   в   рішенні   двох   основних   задач [3, с. 188]:

-        визначення розміру необхідного запасу, тобто норми запасу;

-        створення системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням відповідно до встановленої норми.

Нормою запасу називається розрахункова мінімальна кількість предметів праці, що повинна знаходитися у виробничих або торговельних підприємств для забезпечення безперебійного постачання виробництва продукції або реалізації товарів [4, с. 66].

При визначенні норм товарних запасів використовують три групи методів: евристичні, методи техніко-економічних розрахунків і економіко-математичні методи [3, с. 189].

Евристичні методи припускають використання досвіду фахівців, що вивчають звітність за попередній період, аналізують ринок і приймають рішення про мінімально необхідні запаси, засновані, у значній мірі, на суб'єктивному розумінні тенденцій розвитку попиту. Як фахівець може виступати працівник підприємства, який постійно вирішує задачу нормування запасів. Використовуваний у цьому випадку метод вирішення задачі (із групи евристичних) називається дослідно-статистичним.

  У тому числі, якщо поставлена задача в області управління запасами досить складна, може використовуватися досвід не одного, а декількох фахівців. Аналізуючи по спеціальному алгоритму їх суб'єктивні оцінки ситуації і пропоновані рішення, можна одержати рішення, яке мало чим відрізняється від оптимального. Цей метод також відноситься до групи евристичних і зветься методом експертних оцінок.

Сутність методу техніко-економічних розрахунків полягає в поділі сукупного запасу в залежності від цільового призначення на окремі групи, наприклад, номенклатурні позиції (або асортиментні позиції в торгівлі). Далі для виділених груп окремо розраховуються страховий, поточний і сезонний запаси, кожний з яких, у свою чергу, може бути розділений на деякі елементи. Наприклад, страховий запас на випадок підвищення попиту або порушення термінів завезення матеріалів (товарів) від постачальників.

Нормування поточного запасу полягає в перебуванні максимальної величини потреби виробництва в матеріальних цінностях між двома черговими постачаннями. Дана потреба визначається як добуток середньодобової витрати на інтервал постачання [7, с. 180]:

ТЗ = R_доб * J,                                             (1.1)

де ТЗ – поточний запас;

      R_доб – середньодобова витрата матеріалів;

      J – інтервал постачань, дні.

У свою чергу середньодобова витрата знаходиться шляхом розподілу загальної потреби в матеріалі (П_р, П_кв, П_м– відповідно річна, квартальна і місячна потреби) на округлену кількість календарних днів у плановому періоді [15, с. 136]:

R_доб= П_р (П_кв, П_м) / 360 (90, 30).                                (1.2)

У залежності від конкретних умов виробництва, звертання і споживання матеріалів інтервал постачання визначається декількома методами.

 У  тих  випадках, коли  інтервали постачання залежить від мінімальної норми відпустки даного матеріалу У, їхня величина знаходиться діленням цієї норми на середньодобову витрату:

J = У / R_доб                                                                              (1.3)

У багатьох випадках партія постачання визначається вантажопідйомністю транспортних засобів, який здійснює перевезення вантажів, у зв'язку з необхідністю його повного завантаження. У цьому випадку інтервал постачання знаходиться розподілом вантажопідйомності Г на середньодобову витрату:

J = Г / R_доб                                                                                (1.4)

Інтервал постачання часто визначається періодичністю виробництва даного матеріалу у постачальника. У таких випадках він буде дорівнює, як правило, тривалості перерви у виробництві даного матеріалу у постачальника.

У тих випадках, що коли матеріальні цінності не задовольняють вимоги технологічного процесу і до запуску у виробництво повинні пройти відповідну обробку створюється технологічний (підготовчий) запас.

Технологічний (підготовчий) запас розраховується на основі нормативів часу для здійснення підготовчих операцій, або на підставі статистичних даних і спостережень за фактичними витратами часу на підготовку матеріалів до видачі в минулому періоді (хронометражу) [7, 180].

Страховий запас у самому загальному виді визначається як добуток середньодобової витрати матеріалу на розрив в інтервалу постачань поділеного на два:

СЗ = R_доб* (J_ф – J_пл) * 0,5 ,                                       (1.5)

де СЗ – страховий запас;

       J_ф, J_пл – відповідно фактичний і плановий інтервал постачань.

При укрупненій оцінці він може прийматися в розмірі 50% поточного запасу. У випадку коли промислове підприємство розташоване удалині від транспортних шляхів або використовуються нестандартні, унікальні матеріали, норма страхового запасу може бути збільшена до 100%.

Виникнення страхового запасу обумовлено порушенням у постачаннях матеріалу з боку постачальника. У випадку якщо це порушення зв'язане з транспортною організацією, створюється транспортний запас, що включає ті оборотні фонди, що відволікаються з дня оплати рахунка постачальника і до прибуття вантажу на склад. Транспортний запас розраховується так само, як і страховий запас:

Т_РЗ = R_доб* (J_ф – J_пл) *0,5 ,                                      (1.6)

де Т_РЗ– транспортний запас.

 

Величина сезонних запасів встановлюється за даними про фактичні умови надходження і потреби матеріалів.

У такий спосіб норма запасу конкретного матеріалу визначається за формулою:

Н = ТЗ + СЗ + ПЗ,                                                 (1.7)

де Н   – сукупна норма запасу матеріалу;

      ПЗ   – норма підготовчого запасу;

Метод техніко-економічних розрахунків дозволяє досить точно визначати необхідний розмір запасів, однак трудомісткість його велика.

Суть економіко-математичних методів нормування запасів полягає в наступному.

Попит на товари або продукцію найчастіше являє собою випадковий процес, що може бути описаний методами математичної статистики. Одним з найбільш простих економіко-математичних методів визначення розміру запасу є метод екстраполяції (згладжування), що дозволяє перенести темпи, що склалися в утворенні запасів у минулому, на майбутнє. Наприклад, маючи інформацію про розмір запасів за минулі чотири періоди, на основі методу екстраполяції можна визначити розмір запасів на майбутній період по формулі[3, с. 190]:

Y₅ = 0,5 * (2 * Y₄ + Y₃ - Y₁),                                  (1.8)

де Y₁, Y₃, Y₄ - рівні запасу (у сумі, днях або відсотках до обороту), відповідно, за перший, третій і четвертий періоди;

Y₅ - нормативний рівень запасу на майбутній, п'ятий період.

Прогноз рівня запасів для шостого періоду (Y₆) можна зробити, використовуючи формулу:

Y₆ = 0,5  (2 * Y₅ + Y₄ - Y₂),                                   (1.9)

Міжнародна практика управління запасами свідчить, темп росту запасів повинен відставати від темпу росту попиту. Математично це виглядає в такий спосіб [3, с. 191:

Т₃ = ,                                                 (1.10)

де Т₃ - темп росту товарних запасів;

      Т₀ - темп росту попиту.

Таке співвідношення між запасами і попитом забезпечує можливість прискорення оборотності оборотних коштів.

Таким чином, визначивши мінімальну кількість матеріальних ресурсів, що повинна постійно знаходитися на складі, менеджерам підприємства необхідно перейти до розробки системи контролю за станом запасів.

Контроль за станом запасів (це вивчення і регулювання рівня запасів продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання з метою виявлення відхилень від норм запасів і вживання оперативних заходів до ліквідації відхилень) [5, с. 193].

Необхідність контролю за станом запасів обумовлена підвищенням витрат у випадку виходу фактичного розміру запасу за рамки, передбачені нормами запасу. Контроль за станом запасу може проводитися на основі даних обліку запасів, переписів матеріальних ресурсів, інвентаризацій або в міру необхідності [6, с. 73].

У цілому можна виділити наступні системи контролю за станом запасів: з фіксованою періодичністю замовлення; з фіксованим розміром замовлення. Інші системи являють собою різновиди цих двох систем [11, с. 151].

Контроль стану запасів по системі з фіксованою періодичністю замовлення здійснюється через рівні проміжки часу за допомогою проведення інвентаризації залишків. За результатами перевірки здійснюється замовлення на постачання нової партії товарів [3, с. 192].