Быстрый переход к готовым работам
|
Логічні підстави побудови системи версій по справі
Кожна версія має
одне гадане пояснення того , що сталося , вказує один із Бюжливих напрямків розслідування. Тому висуваючи одну версію, якою б перспективною вона не була б , слідчий ніколи не може
бути впевненим у тому , що він знаходиться на вірному шляху , що
обрана ним версія приведе його до істини .
Захоплення однією версією , як правило , приводить до порушення вимог процесуального
закону про обов’язковість
всебічного , повного і об’єктивного
дослідження обставин справи , виявлення як обвинувачених так і виправдальних доказів. Всебічний, науково
обґрунтований підхід до розслідування злочину, буде убезпечений лише
у тому випадку , якщо слідчий побудує та перевірить всі гідні пояснення невідомих обставин справи , всі можливі у даному
випадку версії. При правильній побудові декількох висунутих версій
будуть являти систему , логічний ряд версій
, у якому одна з них буде містити припущення, яке відповідає дійсності.
Однак для правильної побудови ряду, системи версій по справі
необхідно дотримуватись наступних логічних правил : - висунуті версії повинні бути співставляючі; . - по змісту версії повинні бути
альтернативними; - по справі слід
висувати вичерпний перелік співставляючих , альтернативних , реальних версій; Для пошуку
причетних осіб слід будувати декілька рядів версій[1]
1. Логічна ознака
співставленості, порівняльності означає, що кожна версія , висунута по справі, повинна мати припущення у відношенні
однієї і тієї ж невідомої обставини . Вона і являється логічною підставою цих
версій ( на відміну від фактичної підстави , яким являється весь вихідний
матеріал ). Тому при побудові версій з дотриманням правила
співставленості часто говорять , що всі версії по справі висунуті по одній (логічній) підставі. Конкретний зміст версій залежить від
характеру вихідних даних, які знаходиться у
розпорядженні у слідчого. В одному випадку слідчому буває Незрозуміла сутність перевіряємої події, і він
висуває різні версії про сутність події Правило співставлення зобов’язує його будувати всі версії тільки по
питанню про гадану сутність події, що перевіряється, не «змінюючи»
версії про сутність з версіями по іншим
невідомим обставинам справи. Питання про сутність перевіряємої події в цьому випадку буде логічною підставою висунутих
версій. В іншому випадку слідчий вважає за необхідне висунути версії по
суб»єкту злочину. У бідності з правилом
співставлення всі сформульовані версії повинні містити (вчення про
різні суб’єкти злочину, які і будуть у даному випадку слугувати логічною
підставою розподілу версій і т.д. Наприклад по справі про вбивство Світлани Малосієвої було
висунуто дві версії: вбивство , вчинене
з метою уникнення від відповідальності за зґвалтування і грабіж; вбивство , вчинене
на ґрунті ревнощів і помсти. Обидві версії
відповідали логічній ознаці співставленості, так як давали і різне пояснення однієї і тієї ж ще не встановленої
обставини - мотиву дій винного. І Правило співставленості при висуненні
версій у практичній роботі не завжди враховується
слідчим ,що безумовно, негативно впливає на чіткість аналізу наявного матеріалу . По справі, порушеній у зв»язку із смертю
Іванової, труп якої був виявлений у її будинку , в петлі, слідчий висунув
чотири версії: Іванова покінчила
життя самогубством ; Іванова була вбита
сином Миколою, щоб позбавитись відїї та повернути 3) Іванова вбита
невідомими злочинцями з метою пограбування; 4) Іванова вбита невідомими
злочинцями з метою помсти. Наведені версії є неспівставляємі,
оскільки містять припущення про різні невідомі обставини - про сутність
перевіряємої події ( вбивство чи самогубство), про
можливі мотиви вбивства (на грунті помсти, з корисливих спонукань , з метою
позбавитися матері), про можливі суб’єкти злочину (син Микола , невідомі
злочинці). Логічна
неспівставленість висунутих версій могла потягти за собою і певні тактичні
помилки , оскільки , наприклад , версії № 3 та 4 орієнтували слідчого на пошук невідомих вбивць , в той час , коли по справі ще не
була виявлена сутність їого що сталося , ще не було відомо, чи було це
вбивством. Цей приклад також показує, що між
висуненням версії у відношенні різних невідомих
обставин існує чітка логічна і тактична залежність ,що зобов’язує слідчого
спочатку встановити сутність перевіряємо події, якщо ця сутність невідома,
а потім вже приступити до встановлення інших невідомих по справі фактів[2]. Дотримуючись
правила співставлення , у даному випадку необхідно було висунути дві версії про
сутність перевіряємої події: Іванова вчинила
самогубство; 1} Іванова вбита. У наступному , якщо
б підтвердилася версія про вбивство , можна було б в залежності від
наявних обставин висувати версії по мотиву вбивства. Дотримання правила
співставлення , як і інших логічних рекомендацій , гадає висунутим версіям
необхідну логічну і тактичну чіткість , яка слугує свою умовою успішного розслідування справи . Недбалість у формуваннях , усунення
непорівнюючих версій може призвести до утворення логічного проділу, шу в ряді
версій, виключити із поля зору слідчого той чи інший напрям Вдування , порушити
логічну і тактичну послідовність виявлення невідомих Обставин. Логічна ознака
альтернативності означає, що висунуті версії по змісту повинні осити
взаємовиключаючий характер , тобто виключати одна одну по чіткій формулі:
«або те, чи друге, чи третє» і т.д. Такий взаємовиключний характер зв»язку у логіці називається суворою диз»юнкцією. У відповідності з
правилом альтернативності підтвердження будь-якої однієї версії одночасно
свідчить про неспроможність всіх інших співставляємих версій , висунутих по цій же справі. Альтернативними можуть бути лише
співставляємі, порівнюючи версії. Неможливо
з точки зору логіки побудувати взаємовиключаючі припущення , якщо вони є
непорівнюємими , висунуті для виявлення різних обставин , по різним логічним підставам. Альтернативний
взаємовиключаючий характер версій відображає, як правило, взаємовиключний характер встановлюємих по справі обставин , їх
якостей, ознак. Наприклад, прокуратурою розслідувалась
кримінальна справа у відношенні Лук’янової, яка 2-го квітня дуже сильно побила свою нерідну
шестирічну дочку Валю, від чого дівчинка , не приходячи в свідомість , через
два дні померла в лікарні. Лук’янова показала, що
вона по необережності один раз сильно рідт- овхнула від себе Валю, за те, що та
погано дивилася за немовлям Лук’янової. При цьому Валя вдарилася об піч, впала та втратила свідомість.
Ці покази не відали висновку
судово-медичного експерта, що виявив на тілі дівчинки | садна та синці, що свідчило про тривалі і жорстокі побої. У справі мались і
інші докази поганого відношення Лук’янової до
падчерки, непоодиноких випадків нанесення дитині побоїв. По справі були
висунені і перевірялися дві співставляємі і альтернативні версії по питанню про умисну чи необережну «форми
вини Лук»янової у вбивстві дівчинки. Взаємовиключаючий зміст цих версії полягав
в тому , що дії Лук»янової могли мати або умисний , або необережний характер ,
одне виключало друге [3].
У житті буває й так ,
що гадані злочинці можуть належати до різних груп , які відрізняються одна від одної тими чи іншими ознаками . У дійсності
можливе і спільне вчинення злочину представниками осіб різних груп .
Версії при правильній побудові
відображають цю можливість , не втрачаючи свого альтернативного характеру. Вище приводились обставини справи про
крадіжку зі складу швейної фабрики міста
Малин шовку , коли злочинці, судячи по слідам проникли у приміщення складу через люк на горищі. Необхідним було б
висунути три версії по колу суб’єктів злочину: 1) крадіжка вчинена « сторонніми»
особами ; 2) крадіжка
вчинена кимось з працівників складу ; 3) крадіжку вчинили «сторонні» особи у домовленості з
працівниками складу. Перші дві версії мали
на увазі перевірку до крадіжки громадян двох різних категорій , які відрізняються одна від одної
за ознакою наявності чи відсутності трудовового
зв’язку зі складом і фабрикою. Таке розмежування мало взаємовиключати характер: та чи інша особа або працювала на складі,
або не працювала, одне спростувало друге.
Обидві версії передбачали два різних по
обставинам варіанта вчинення крадіжки зі складу. Однак не
виключалась можливість і третього варіанту , який і був відображений у третій версії. Третя версія не виділяла нової
категорії осіб; вона припускала перевірку того
ж кола осіб, що і перші дві версії, але під іншою точкою зору. Тим не менше усі
три версії мали взаємовиключний , альтернативний характер , І який у
даному випадку визначався тим, що всі вони не могли бути істинними ,
підтвердження однієї з них заперечувало обґрунтування двох інших. 3. Висунутий ряд співставляємих,
альтернативних версій має бути вичерпним та реальним. Для з’ясування невідомих обставин
слідчий повинен висувати всі можливі в даному
випадку реальні версії. Висунення всіх
реальних , співставляємих , альтернативних версій дає вичерпний перелік можливих пояснення обставин , що досліджуються. При
правильній побудові вичерпного переліку версій одна з них при перевірці повинна
підтвердитися , так як буде відповідати дійсному стану речей . Висунення всіх
можливих версій по справі безпосередньо заперечує всебічний , об’єктивний шлях
пошуку істини і допоможе запобігти помилок , можливих у випадках , коли слідчий захопиться одним , на його думку найбільш
вірогідним припущенням [4]. Наведу приклад
дотримання цього логічного правила. 14 червня у лісі,
на перегоні між станціями Пісківка і Спартак , ближче до платформи Спартак , було виявлено труп зґвалтованої і пограбованої
Дорохової Н..23 років. Біля трупу лежала сумочка
вбитої, але як стало відомо пізніше , у неї був відсутні годинник і кулон . За даними
судово-медичної експертизи смерть потерпілої настала
2-3 дні тому. У перший же день
розслідування було встановлено , що Дорохова проживала Ь батьками на станції Пісківка (75 км від Києва) і вчилась в одному із
вузів м. Києва. Також стало відомо , що 11 червня Дорохова була в Києві,
засиділась допізна; ї друзів і поїхала додому в Пісківку останньою електричкою
о другій годині ночі. У [Києві друзі провели її до самої
електрички , але додому вона не приїхала. У даному випадку сутність злочину ,
форма вини , мотиви , а також значна частина об’єктивних обставин були відомі.
Залишилось головне - встановити особу
злочинця. Незрозумілим було також чому потерпіла була біля платформи станції Спартак , наступною за станцією Пісківка
, якщо їхати з Києва. Вона повинна була зійти з електрички , не
доїжджаючи до платформи Спартак , на станції Пісківка. Для визначення
напрямків пошуку злочинця по справі були висунуті версії у відношенні однієї з
невідомих об»єктивних обставин злочину - про причини появи потерпілої біля
платформи Спартак: 1) потерпіла могла їхати в елетропотязі
зі знайомим чоловіком , в зв»язку з чим вирішила
теплою літньою ніччю , коли вже світало , зійти на станції Спартак , щоб пройти чотирьохкілометровий перегін до станції
Пісківка пішки; 2) потерпіла могла зі знайомим вийти на
станції Пісківка і гуляла по живописному перегону , не очікуючи нападу
з боку супутника; 3) Невідомий злочинець , користуючись малою
кількістю чи відсутністю пасажирів у вагоні, міг причепитись до Дорохової, нав’язати їй своє знайомство і не випустити її з вагону на станції
Пісківка ; а коли електропоїзд прибув у Спартак, він вийшов за нею; 4) Дорохова могла проспати свою станцію
і зійти на найближчій , піти додому пішки ,
щоб не чекати ще три години , коли прийде елетропотяг у зворотньому напрямку. По дорозі на перегоні її зустрів
злочинець. Висунені версії
узагальнювали усі відомі на той момент обставини і давали їм єдине пояснення . Всі вони були співставляємі, тобто висунуті по одній
логічній підставі. По змісту вони виключали одна одну, оскільки
передбачали різні обставини появи
потерпілої на місці її вбивства . В той же час вони вичерпували всі можливі реальні причини , при яких Дорохова
могла з’явитися на перегоні біля станції Спартак , і відповідно вказували вичерпні
напрямки пошуків винного : дві версії - серед знайомих померлої, третя серед
пасажирів елетропотягу , четверта-серед осіб , які
знаходились у ніч на 12 червня в районі станції Пісківка і Спартак. Згодом підтвердилася саме остання версія. У кримінальній
літературі справедливо підкреслюється , що вимога висувати вичерпний ряд
реальних версій має великий практичний і тактичний зміст , так як зобов’язує
слідчого будувати не будь-які версії, на так звані теоретично можливі, не лише такі, які витікають із зібраного матеріалу
, тобто лише обґрунтовані конкретною
сукупністю фактичних обставин і свідчень[5]. Вичерпний перелік
реальних версії, висувався наприклад і по справі про вбивство Макосієвої С. біля села Ожогіно
, по якій слідчий висунув дві версії по мотиву
вчинення злочину , хоча теоретично можливих мотивів злочину існує значно більше.
Однак інші мотиви, виходячи з обставин справи не могли мати місце. Особливе значення вимоги побудови
всіх реальних версій набуває при висуненні версій по нерозкритим справам , які
з пізнавальної і доказової точки зору являються
найбільш складними. Порушення правила , що передбачає
висунення вичерпного переліку версій. І у
слідчій роботі зазвичай дуже негативно впливає на результати розслідування ,призводячи у кращому випадку до затягування
строків розслідування. Одним з прикладів такого роду може
слугувати справа про вбивство двох дітей
Мухіних 13 - річного Валерія і 9-річного Володимира. Обидва хлопчики
проживали з батьками в одному із селищ Донецької області, в серпні
місяці пішли з дому рибалити та не повернулись. Через рік трупи хлопчиків були знайдені і витягнуті із річки
неподалік від селища. В одного хлопчика було виявлено сліди вогнепального
поранення голови із рушниці. У шлунках двох
дітей було насіння кавуна (неподалік від місця виявлення трупів знаходився каштан) У вбивств
хлопчиків був запідозрений Ємільянович, який охороняв баштан з Рушницею,
любитель випити , що допускав хуліганські прояви (версія 1). По обставинам
справи висувалась і друга версія : хлопчики були вбиті підлітком Зарицьким , якого в день
зникнення хлопчиків бачили з рушницею. (версія 2). Батько померлих
хлопчиків підозрював у вбивстві своїх дітей громадянина Колосіна ,який в день зникнення хлопчиків, не дивлячись на
дощову несприятливу Погоду для
полювання, йшов з рушницею як раз з того боку, де пізніше виявлені трупи
хлопчиків. Колосіна бачили в той день з рушницею і інші особи. ( версія З ). Не дивлячись на
те, що матеріали справи давали підстави висунути і перевірити всі три версії по
конкретним суб’єктам злочину, слідчий двом останнім версіям значення
не надав, збираючи докази лише у відношенні причетності до вбивства Ємільяновича, у зв’язку з чим
розслідування справи було безуспішним і фактично зупинилося. Лише через два місяці інший слідчий став
перевіряти дві версії, що зали-Iшились, і без особливих складнощів встановив, що
хлопчиків вбив Колосін[6]./І/ Повний набір всіх можливих реальних
версій необхідний не тільки для і
всебічного підходу до встановлення невідомих обставин справи , але і для {правильної оцінки досягнутих результатів
розслідування і істина по справі встановлюється
не тільки фактами на користь певної версії, але і по запереченням інших версій
, що являється побічним доказом істинності версії, що залишилась. В зв’язку з наведеним прикладом про вбивство двох хлопчиків
слід ще раз підкреслити , що в числі версій , які підлягають обов’язковій
перевірці, завжди повинні бути версії, що пропонує потерпілий ,
підозрюваний, обвинувачений і захисник , а також
пояснення інших осіб, що заслуговують уваги . Пояснення цих учасників процесу з приводу
обставин події, підлягають самому детальному дослідженню і
обов’язково включаються в склад версій . Існує думка , що вичерпний перелік
версій слідчий може формулювати не неправильною.
Логічно повний перелік версій можна висунути при будь-яких вихідних даних. Інша
справа, що у ряді випадків висунуті версії можуть містити гадане знання у самій загальній формі. 4. Для
встановлення осіб, причетних до перевіряємо!" події, можна і необхідно висунути декілька рядів версій. Як правило найбільш складними з точки
зору розслідування і пізнання невідомих
обставин являються кримінальні справи про злочини проти особи , в яких відсутні
конкретні свідчення про можливий суб’єкт (суб’єкти ) злочину . Встановлення будь-яких інших обставин по цій
категорії справі (конкретний склад злочину,
форма вини , мотиви , способи вчинення і приховування злочину та ін.) являє
менше складнощів, так як кількість можливих варіантів цих обставин не є великою
.Якщо ж відомою є особа злочинця ,то кількість осіб , серед яких його можна
розшукати теоретично є необмеженою. Для максимальної
активізації пошуку винних по всім можливим напрямкам і ознакам у таких випадках використовується логічний прийом висунення
декількох рядів версій , які утворюють систему
версій по справі. Версії кожного ряду
дають можливість узагальнити вихідні дані по якійсь одній логічній підставі
виділити для перевірки одну невідому обставину, яка як би І попадає у фокус всіх висунутих версій даного ряду. Декілька
версій ряду дозволяють узагальнити той же вихідний матеріал по декільком
логічним підставам, Назначити додаткові напрями , ознаки , по яким слід
шукати злочинця. Логічно правильна
побудова версій являється важливою умовою розкриття злочину , але вона
не рівнозначна розкриттю. Порівняну простоту правильної побудови версій не
слід автоматично переносити на послідуючу , зазвичай складну, діяльність по
викриттю винних розкриттю злочину, реабілітації невинних. Однак без правильної
побудови версій успіх розслідування в багатьох справах є неможливим[7]. [1] Ларин А.М. От следственной версии в истине -М.,1976-с.24 [2] Взято з кн. :Васильева А.Н. Тактика отдельньїх следственньїх действий М.,1956 с.72. [3] Прикладад взято з кн.:Г.В.Арцишевського .Вьідвижение и проверка следственньїх версий.-78-С.41-42. [4] Рин…А.М. Версии // Проблеми предварительного следствия . Волгоград, 1974 с. 84 [5] Пещак
Я.Н. Следственньїе версии .-М.,1976-с.95-96 [6] Приклад
взято з статті : Кутейникова В.Л. Последняя роль // Социалистическая законносте
-' І976-С.77. [7] О.А. Бандура ,
В.Г.Лукашевич .Криминалистическая версия тносеологический , логический и Психологический аспектьі.-К.,1991-с.47 |
|