---

Поняття та види громадських організацій

Як юридичні особи в Україні діють різні об’єднання громадян: політичні партії та громадські організації (згідно з законом “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року у статті 1 визначається, що об’єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), визначається політичною партією або громадською організацією.

Невід'ємним елементом будь-якого демократичного сус­пільства є різноманітні об'єднання громадян, їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення сус­пільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самовря­дування.

З розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських об'єднань у соціально-політичному житті, їх впливовості в конкретно-історичних ситуаціях, зрештою, до їх чіткої диференціації на громадські організації і громадські рухи. Причому особлива активність названих об'єднань, а також динаміка їхнього розростання та впливу спостерігаються у суспільствах перехідного тину, де одночасно виникає безліч складних суспільно-політичних проблем.

Загальноприйняте у сучасній політології поняття "громадські організації і рухи" виникло на основі ширшого поняття "суспільні об'єднання" як більш наближеного до сучасних суспільно-політичних реалій. Виходячи із специфіки діяльності громадських організацій і рухів, слід розглядати їх диференційовано Громадські організації — це масові об'єд­нання громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою.

Громадські організації створюються і діють у формі спілок (адвокатів, музикантів та ін.), товариств (наприклад, наукове товариство ім. Т. Шевченка), комітетів (наприклад, національний олімпійський комітет України), асоціації (наприклад, українська уфологічна асоціація) тощо.  

Спілка-обєднання людей, пов’язаних спільними умовами життя, спільною метою.

Товариство-організація, об’єднання людей, які ставлять перед собою спільні завдання, мету, програму дій і відповідно діють для їх виконання, здійснення.

Комітет-колегіальний орган, що керує будь-якою галуззю державної, або громадської організації.      

Найбільш поширеними різно­видами громадських організацій у сучасному світі є: проф­спілки; організації інвалідів; ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства; творчі спілки; різноманітні земляцтва, фонди, асоціації, товариства і т. ін. Характерною їх ознакою є документальне оформлення мети і завдань, організаційно-структурне забезпечення, що, власне, й відрізняє їх від громадських рухів.

Основними різновидами громадських рухів нині є: політичні рухи (Народний рух України на початковій стадії); масові демократичні (рухи за демократичні перетворення, спрямовані на захист прав і свобод людини, антифашистські й антидиктаторські, проти расової та національної дискри­мінації та ін.); соціальні (локальні) рухи; так звані "нові соціальні рухи", що набули поширення в останні десятиліт­тя (антивоєнний, екологічний, неофеміністський та ін.). Одні з названих рухів висувають у своїй діяльності порівняно вузькі завдання, інші порушують питання загальнонаціональ­ного і загальнолюдського характеру. В цілому такі рухи шукають і часто знаходять нові форми взаємовідносин гро­мадян з державою.

У загальному означенні громадські організації і рухи яв­ляють собою добровільні формування, що виникають у ре­зультаті цільного волевиявлення громадян на основі спіль­них інтересів і завдань. Відносна відстороненність від політи­ки пов'язана насамперед з тим, що держава безпосередньо не втручається в їх діяльність, а лише регулює її відповідно до чинного законодавства. До того ж громадські організації і рухи на відміну від державних інститутів не наділені влад­ними повноваженнями. Відмінність їх від усіх інших суспільних угру­повань пов'язана з особливостями функціонування (виник­нення за ініціативою знизу, фактична єдність, забезпечення інтересів своїх членів та прихильників незалежно від мети та характеру об'єднання, нетрадиційність) та принципами ді­яльності (добровільність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, глас­ність). Отже, за своєю природою і характером діяльності гро­мадські організації і рухи не є політичними організаціями.

Щоб розібратись у широкому спектрі громадських об'єд­нань і рухів, які виникають найчастіше поза офіційними державними структурами і не вкладаються в жодні схеми, треба окремо зупинитися на їх типології.  

Щодо цього існу­ють різні критерії:

1)                 за родом діяльності — конструктивно орієнтовані, піз­навальні, опозиційні, аматорські, національні та ін.;

2)                 за поставленими цілями — соціально-вартісні й асоці­альні, політизовані й не політизовані;

3)                 за інтересами — економічними, професійними, суспіль­но-політичними та ін.;

4)                 за правовим статусом — легальні й нелегальні;

5)                 за соціально-класовими ознаками — наприклад, робіт­ничий, фермерський рухи;

6)                 за рівнем масовості й ступенем пилину — профспілки, антивоєнний і феміністський рухи, з одного боку, та фер­мерські рухи у СІІІЛ чи рух англійських докерів — з іншого;

7)                 за спонукальними мотивами виникнення — соціальне усвідомлені (спілки ветеранів, студентської молоді, коопе­раторів); вартісне-орієнтовані (рух "зелених", спілка "Чор­нобиль"); традиціоналістськи зумовлені (релігійні, націо­нальні об'єднання);

8)                 за масштабами діяльності — міжнародні, внутрішньо­державні, локальні;

9)                 за ставленням до існуючого ладу — консервативні, ре­формістські, революційні, контрреволюційні;

10)             за ступенем і формою організації — стихійні й органі­зовані, слабко- й високоорганізовані.

Громадські організації і рухи на сучасному етапі суспіль­но-політичного розвитку нашої держави є своєрідною спо­лучною ланкою між політичним і громадянським суспільст­вом, між "низами" й "верхами". І саме в цьому полягає їх стабілізуюча, інтегративна роль у суспільстві.

Право громадян на свободу  об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим За­гальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією. Згідно з Консти­туцією України (ст.36) громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх про­фесійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Відповідно до Закону України "Про об єднання громадян" від 16 червня 1992 р.громадська організація - це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інте­ресів.

     Характерною особливістю діяльності громадських організацій є те, що вони без­посередньо не можуть займатися комерційною діяль­ністю. Виняток становить лише право продавати суспільно-політичну літературу, вироби із власною символікою, проводити фестивалі, виставки та інші суспільно-політичні заходи.

     Професійні спілки є громадськими організа­ціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільни­ми інтересами за родом їхньої професійної діяльності та утверджуються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їхніх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Професійні спілки - це найбільш масові громадські організації. Вони діють у відповід­ності з статутами, які вони приймають, і не підля­гають реєстрації в державних органах.

  Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Держава створює рівні можливості для діяльності об'єднань громадян. Будь-яке втручання державних органів та службових осіб у їх діяльність не допус­кається, крім випадків, передбачених законом.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійсню­ється лише в судовому порядку.

Україна є суверенною незалежною державою, розвивається на основі здійснення українською на­цією свого невід'ємного права на самовизначення і захищає свою державність. Тому будь-які насиль­ницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, ін­ших угрупувань чи окремих осіб переслідуються зако­ном.   Політичну владу необхідно здобувати лише через вільні демократичні вибори.

Якщо в статутних документах громадських об'єднань, поданих до реєстрації, будуть передбачені програмні цілі, які суперечать вимогам цієї Консти­туції та законодавству України, Міністерство юстиції зобов'язано відмовити їм у реєстрації.

Підставами для заборони об'єднань громадян є їх програмні цілі або дії, що спрямовані на зміну шляхом насильства конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави;

підрив безпеки держави, зокрема у формі ведення діяльності на користь іноземних держав, захоплення державної влади, нехтуючи Конституцією і законами, що визначають порядок її утворення; пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової або релігійної ворожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизна­них прав і свобод людини, посягання на здоров'я населення.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійс­нюється в судовому порядку. За своїм рішенням на подання органу, який здійснив реєстрацію, або про­курора суд може примусово розпустити об'єднання громадян або тимчасово (на строк до трьох місяців) заборонити окремі види чи всю діяльність певного об'єднання громадян.

При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, на клопотання об'єднання гро­мадян його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі (Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р.)

Об’єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою у спілки (союзи, асоціації тощо), яким відповідно до їх статутів теж можуть надаватися права юридичної особи.

 Відповідно до статті 6, 7 Закону «Про об’єднання громадян» об'єднання  громадян  створюються  і    діють    на    основі добровільності,    рівноправності    їх    членів     (учасників), самоврядування, законності та  гласності.  Вони  вільні  у  виборі напрямів своєї діяльності.

Всі основні питання  діяльності  об'єднань  громадян  повинні вирішуватись  на  зборах  всіх  членів  або  представників  членів об'єднання.

Об'єднання  громадян  повинно  регулярно  обнародувати   свої основні  документи,  склад  керівництва,    дані    про    джерела фінансування та витрати.

На  працівників  апарату  об'єднань   громадян    поширюється законодавство  про  працю,  соціальне  забезпечення  і   соціальне страхування.

Відповідно до статей 8, 9, 10 Закону “Про об’єднання громадян” держава забезпечує  додержання  прав  і  законних  інтересів об'єднань громадян, легалізованих  у  порядку,  передбаченому  цим Законом.

Втручання державних органів та службових  осіб  у  діяльність об'єднань громадян, так само як і втручання об'єднань  громадян  у діяльність державних органів, службових осіб та у діяльність інших об'єднань громадян, не допускається, крім  випадків,  передбачених Законом.

Об'єднання  громадян  України  утворюються і діють  з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.

До всеукраїнських  об'єднань  громадян  належать  об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.

До місцевих об'єднань належать  об'єднання,  діяльність  яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної  одиниці  або  регіону.   Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян.

Громадська організація  є  міжнародною,  якщо  її  діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

Об'єднання  громадян  мають  право  на  добровільних  засадах засновувати або вступати між  собою  в  спілки  (союзи,  асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди  про співробітництво і взаємодопомогу.

Створення і легалізація спілок об'єднань громадян, порядок їх діяльності та ліквідації здійснюються відповідно до Закону “Про об’єднання громадян”.

Відповідно до статті 28 Цивільного Кодексу України юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством. Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому статутом.

Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років,  не  обмежені  судом  у  дієздатності  і  не тримаються в місцях позбавлення волі.

Засновниками громадських організацій  можуть  бути  громадяни України, громадяни  інших  держав,  особи  без  громадянства,  які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку.

 Рішення  про  заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами.

Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян.

Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які  досягли 14 років.  Вік  членів  молодіжних та  дитячих  громадських  організацій  визначається їх статутами в межах,  встановлених  законами  України.

Громадські  організації   можуть    не    мати    фіксованого індивідуального членства.

У діяльності громадських організацій у випадках, передбачених їх статутами, можуть брати участь колективні члени.

            Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом:

–                    виступати учасником  цивільно-правових  відносин,  набувати майнові і немайнові права;

–                    представляти і захищати свої законні  інтереси  та  законні інтереси своїх  членів  (учасників)  у  державних  та  громадських органах;

–                    брати  участь  у  політичній  діяльності,  проводити   масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

–                    ідейно, організаційно  та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

–                    створювати установи та організації;

–                    одержувати від органів  державної  влади і  управління  та органів  місцевого  самоврядування  інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

–                    вносити пропозиції до органів влади і управління;

–                    розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

–                    засновувати засоби масової інформації.

     Громадські організації мають право засновувати  підприємства, необхідні для виконання статутних цілей.

     У порядку,  передбаченому  законодавством,  політичні  партії також мають право:

–                    брати  участь у виробленні державної політики;

–                    брати участь у формуванні органів влади, представництва в  їх складі;

–                    доступу  під  час  виборчої  кампанії  до  державних  засобів масової інформації.

Громадські організації — це масові об'єд­нання громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою.