---

Аналіз доходів місцевого бюджету

Одна з основних функцій місцевого самоврядування – діяльність щодо задоволення суспільних потреб. Насамперед, це діяльність, що пов’язана з впровадженням в життя соціальної програми держави, до якої, зокрема входить соціальний захист населення, організація освіти, охорони здоров’я населення, розвиток культури, спорту, молодіжні програми, а також діяльність, що пов’язана з наданням послуг та забезпеченням ефективного функціонування тих господарських одиниць, які надають комунальні, житлові, транспортні та інші послуги.

Реалізація значної частини цих завдань потребує залучення суспільних фондів. Основним джерелом фінансування таких завдань є місцеві бюджети, поряд з якими можуть використовуватися також і ресурси фондів цільового призначення. Велику роль у цій сфері відіграє правильна система збалансування місцевих бюджетів, яка забезпечує місцевим радам народних депутатів право вільного використання власних фінансових ресурсів.

В цілому ж серед доходів місцевих бюджетів модна виділити слідуючі види надходжень:

-      загальнодержавні податки і збори;

-      місцеві податки і збори;

-      надходження коштів від приватизації майна;

-      дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

-      інші надходження.

Власні доходи – це доходи, які належать місцевому органу влади, формуються на підвідомчій йому території на основі рішень цього органу. Хоча перелік власних доходів в Україні законодавчо не визначений, сюди логічно було б віднести місцеві податки і збори і доходи від підприємств комунальної форми власності. У практиці взаємовідносин власні доходи об’єднуються з поняттям “закріплені доходи”. Закріплені доходи – це доходи, які повністю або певною частиною на довгостроковій основі закріплюються за тим чи іншим бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів визначається чинним законодавством. Сюди слід віднести податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плату за землю, надходження коштів від приватизації підприємств комунальної власності, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством.

Регулюючі доходи – це доходи, які на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регулюючих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві органи влади. Уточнення переліку регулюючих доходів здійснюється у щорічних законах про Державний бюджет України. До 1997р. в Україні було 4 регулюючих загальнодержавних податки: податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств і організацій, акцизний збір та прибутковий податок із доходів громадян. Але з прийняттям Закону “Про державний бюджет на 1997 рік” податок на додану вартість в повній сумі зараховується до Державного бюджету, а згідно Закону “Про Державний бюджет на 2008 рік” передбачене повне зарахування прибуткового податку з громадян до місцевих бюджетів, а акцизного збору – до Державного бюджету. Тому фактично регулюючими для бюджету міста можна визначити податок на прибуток підприємств і організацій та прибутковий податок з громадян.

Наведені в таблиці 2.1 дані свідчить, що за чинної системи розподілу бюджетних доходів питома вага власних та закріплених доходів у загальному обсязі доходів має тенденцію до зростання. Так, власні та закріпленні доходи бюджету Коростеня у 2006 році становили лише 11,54 % усіх доходів бюджету, а в 2007-2008 роках їх частка збільшилась і становила відповідно 23,26% та 26,85 %. Але цих коштів звичайно ж недостатньо навіть для фінансування поточних потреб соціально-побутової інфраструктури. Найвагомішими надходженнями є кошти від земельного податку, частка якого в 2008 році склала майже 15 % від загальних доходів, а також доходи від податку із власників транспортних засобів, питома вага якого у 2008 році була 4,02 %.

Питання місцевого оподаткування вперше отримало певне вирішення у Декреті Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 р., яким встановлено 17 місцевих податків і зборів. Законом України “про систему оподаткування” у 1994 році було внесено зміни до переліку місцевих податків і зборів, і їх стало на два менше. У лютому 1997 р. Верховна Рада прийняла Закон “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про систему оподаткування”, де передбачено вже 16 видів місцевих податків і зборів.

Таблиця 2.1

Структура дохідної частини бюджету Коростеня в 2006 – 2008 рр. (грн.)

Вид податку	2006 рік		2007 рік		2008 рік
	факт	Вага,%	факт	Вага,%	факт	Вага,%
податкові надходження	44706264	83,95%	53221743	83,93%	66527179	92,86%
податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	38145143	71,63%	45410885	71,61%	47227320	88,68%
Податок з доходів фізичних осіб	37887537	71,14%	45104211	71,13%	47810464	89,77%
податок на прибуток підприємств	257606,2	0,48%	306674	0,48%	257606,2	0,48%
податок на прибуток підприємств і оррганізацій, що належать до комунальної властності	257606,2	0,48%	306674	0,48%	306674	0,58%
Податок на властність	716905,6	1,35%	853459	1,35%	904666,5	1,70%
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів	716905,6	1,35%	853459	1,35%	896132	1,68%
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	2032167	3,82%	2419246	3,82%	2491823	4,68%
Плата за користування надрами місцевого значення	286908,7	0,54%	341558	0,54%	362051,5	0,68%
Плату за землю	1745258	3,28%	2077688	3,28%	2160796	4,06%
Внутрішні податки на товари та послуги	1194461	2,24%	1421977	2,24%	1493076	2,80%
плата за ліцензії на певні види господарської діяльності	67518,36	0,13%	80379	0,13%	85201,74	0,16%
плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності	1126942	2,12%	1341598	2,12%	1126942	2,12%
плата за придбання торгових патентів пункту продажу нафтопродуктів (АЗС)	18875,64	0,04%	22471	0,04%	18875,64	0,04%
Інші податки	2679911	5,03%	3116176	4,91%	2679911	5,03%
Місцеві податки та збори	1436483	2,70%	1710099	2,70%	1710099	3,21%
Єдиний податок для суб"єктів малого підприємництва	1181105	2,22%	1406077	2,22%	1490442	2,80%
Неподаткові надходження	4112417	7,72%	4895735	7,72%	5385309	10,11%
Частина прибутку(доходу) господарських організацій (які належать до комунальної власності, або у статутних фондах яких є частка комунальної власності), що вилучається до бюджету	9548,28	0,02%	11367	0,02%	9548,28	0,02%
надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів	633444	1,19%	754100	1,19%	633444	1,19%
Інші надходження	2324,28	0,00%	2767	0,00%	2324,28	0,00%
Адміністративні штрафи та інші санкції	2075,25	0,00%	2767	0,00%	2075,25	0,00%
адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	358678,3	0,67%	426998	0,67%	358678,3	0,67%
Плата за оренду цілисних майнових комплексів та іншого державного майна	311209,9	0,58%	370488	0,58%	429766,1	0,81%
Державне мито	47468,4	0,09%	56510	0,09%	62726,1	0,12%
Інші неподаткові надходження	83370	0,16%	99250	0,16%	112152,5	0,21%
Власні надходження бюджетних установ	3133090	5,88%	3601253	5,68%	3673278	6,90%
Доходи від операцій з капіталом	4400593	8,26%	5238801	8,26%	4400593	8,26%
Надходження від продажу основного капіталу	3336348	6,26%	3971843	6,26%	3336348	6,26%
Надходження від відчудження майна, яке належить АРК та майна, що знаходиться у комунальній власності	3336348	6,26%	3971843	6,26%	3336348	6,26%
Надходження від продажу землі і нематеріальних активів	1064245	2,00%	1266958	2,00%	1064245	2,00%
Надходження від продажу землі	1064245	2,00%	1266958	2,00%	1431663	2,69%
Цільові фонди	15375,15	0,03%	43929	0,07%	49639,77	0,09%
Збір за забруднення навколишнього середовища	36900,36	0,07%	43929	0,07%	36900,36	0,07%
Разом доходів	53256175	100%	63400208	100%	71642235	100%

Практика застосування місцевих податків і зборів засвідчує, що їх використання в Україні малоефективне, що їх роль у формуванні місцевих бюджетів поки що незначна. Як свідчать дані таблиці 2.1, у 2006 році частка місцевих податків і зборів становила 2.7 %, в 2007 р. – 2.7%, а у 2008 році їхня частка хоча й незначно, але все ж підвищилась і становила 3.1 %.

Слід зазначити, що на території стягується лише 3 із 16 місцевих податків і зборів: комунальний податок, ринковий збір, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг.

Таблиця 2.2

Розмежування надходжень від місцевих податків і зборів по  окремим видах місцевих бюджетів в 2006-2008 рр. (грн.)

Вид податку	Роки	Місцеві бюджети
		Всього
Комунальний податок	2006	646417,35
	2007	769544,55
	2008	769544,55
Ринковий збір	2006	488404,2
	2007	581433,7
	2008	581433,7
Збір за місце торгівлі	2006	172377,96
	2007	205211,88
	2008	205211,88

Дані таблиці свідчать, найбільшу питому вагу займає комунальний податок, так  як платниками цього податку є промислові та інші підприємства, що розташовані на відповідній території. Натомість левова частка доходів бюджету формується за рахунок відрахувань від регулюючих загальнодержавних податків і зборів та дотацій із вищестоящого бюджету. Як показують дані таблиці 2.1 у 2006 році відрахування від 3 регулюючих податків  становили 2,9 % у доходах бюджету; в бюджеті на 2007 рік їх частка передбачалася в розмірі 3 %, а в 2008 - 2,47 %. Частка дотацій з обласного бюджету у 2006 році становила 67,5 % доходів бюджету, в 2007р. у вигляді дотацій надійшло 73,8 % усіх доходів, а в 2008 році частка дотацій трохи зменшилась і становила 76,19 %.

Таким чином, за даних умов місцеві органи самоврядування практично повністю залежать від рішень вищестоящих органів влади, а тому місцеве самоврядування залишається здебільшого декларованим.

Оскільки рівень соціально-економічного розвитку регіонів неоднаковий, їх доходи відносно вирівнюються за допомогою таких інструментів, як диференціація норм відрахувань від  загальнодержавних регулюючих доходів та надання дотацій нижчестощим бюджетам.

З прийняттям нового Закону “Про податок на додану вартість” питання фінансової забезпеченості стало ще проблематичнішим ( в 1996р. частка ПДВ в загальних доходах бюджету району становила 26 %). За цим законом у 1997 році ПДВ стовідсотково зараховується до державного бюджету. Саме таким чином уряд розв’язав проблему розрахунків із відшкодування вхідного ПДВ щодо експортних операцій та вугілля, посилаючись, між іншим, на зарубіжний досвід. Справді, в деяких країнах ЄС, наприклад, у Франції та Великобританії, ПДВ повністю зараховується до центрального бюджету. Однак у розвинутих країнах частка ПДВ в державних доходах становить лише 10-18 % (в Україні – 34,9 %), натомість значну питому вагу мають надходження від інших податків, наприклад, від особистого прибуткового податку – до 40 % (в Україні – лише 12,8 %).

Отже, високі ціни на товари та послуги і, з другого боку, низька заробітна плата в країні, ситуації з систематичним затримками її виплати, загальне зубожіння населення, нерозвинений ринок цінних паперів, мізерна частка дивідендів у доходах громадян приводить до того, що саме ПДВ повинен відіграти вирішальну роль у формуванні доходів місцевих бюджетів.

Окремо слід сказати про податок на прибуток. Відповідно до прийнятого Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997р. змінено порядок визначення прибутку як бази оподаткування, а також введено цілий ряд змін. Однак уже нині можна сказати, що цей закон має більше негативних сторін, аніж позитивних.

Якщо говорити про його позитивні сторони, то він насамперед, і це його головна перевага, забезпечує поповнення обігових коштів підприємств за рахунок зменшення прибутку, який оподатковується. Так, за новою версією Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” оподатковуваний прибуток визначається, як різниця між валовим доходом і валовими витратами. Але поряд з поповненням обігових коштів це призвело до зменшення доходів місцевого бюджету від цього податку. Другою причиною (її слід вважати основною) зниження надходжень податку на прибуток є поглиблення економічної кризи, що супроводжується різким збільшенням кількості збиткових підприємств, падінням реальних доходів підприємств.

Таким чином, за умови стовідсоткового зарахування ПДВ до державного бюджету надалі слід очікувати подальшої централізації бюджетних коштів. Що ж стосується ПДВ, то йому слід повернути статус регулюючого. Проблему відшкодування вхідного ПДВ можна розв’язати іншими способом, наприклад, проводити відшкодування з єдиного (державного) бюджету, а заборгованість між бюджетами гасити за взаємними розрахунками.

Слід також сказати про негативний вплив нинішнього порядку регулювання бюджетів на прогнозування регіонального розвитку. Як свідчать дані таблиці 2.4. норми відрахувань від регулюючих доходів постійно змінюється, що унеможливлює прогнозування доходів регіонів на перспективу. Аналогічний негативний вплив має й ситуація з постійними змінами податкового законодавства, особливо що стосується зарахування тих чи інших податків до бюджетів різних рівнів. Проаналізувавши надходження до бюджету від різних видів доходів (власних, закріплених та регулюючих) слід відзначити, що найбільшу питому вагу у доходах бюджету займає дотація, частка якої коливалась з 41,47 % у 2006р. до 63,78 % у 2007 та 2008 рр. відповідно (рис. 2.1)

 

Рис.2.1 Частка різних видів доходів в бюджеті протягом 2006-2008 років

Треба зазначити, що дотація як метод наділення фінансовими ресурсами регіональних бюджетів не досконала. Це джерело бюджету не має стимулюючих якостей і створює у місцевих Рад споживацькі настрої, а тому не сприяє розвитку господарської ініціативи  у місцевих органів влади. Все це впливає на подальшу централізацію бюджетної системи. Тому вона повинна бути переглянута в бік її зменшення з одночасним підвищенням частки власних та закріплених доходів.

2.3. Аналіз видатків місцевого бюджету

Видатки місцевих бюджетів виражають ті економічні відносини, які виникають в зв’язку з розподілом централізованих грошових, коштів, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади. В Законі України “Про бюджетну систему України” говориться, що кошти місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених місцевими Радами народних депутатів. У відповідності з цим Законом із місцевих бюджетів здійснюється видатки на:

-                     фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що знаходяться у підпорядкуванні відповідних виконавчих органів влади, а також соціально-культурних заходів відповідно до покладених на ці органи влади функцій;

-                     утримання місцевих органів державної влади і самоврядування;

-                     фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;

-                     фінансування інших заходів.

В обласних, міських, районних, селищних бюджетах утворюється оборотна касова готівка, яка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження відповідного бюджету. Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється районною Радою народних депутатів.

Як свідчать дані таблиці 2.3, основними напрямками витрачання коштів бюджету Коростеня є: соціальний захист та соціальне забезпечення населення, фінансування народного господарства та соціально-культурної сфери. На ці заходи спрямовується близько 95 % всіх видатків. Важливо відзначити, що на фоні значного збільшення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення (за період з 2006 по 2008 рік їх частка  зросла  на  6,53% і  склала  в  2008 році – 19,37 %), по всім іншими видам видатків в цілому спостерігається зменшення об’ємів фінансування.

У видатковій частині бюджету питома вага витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення має тенденцію до зростання. Найбільшу частку в цій групі витрат займають видатки на соціальний захист та соціальний забезпечення населення. Причому спостерігається  значне їх збільшення – з 8,33 % фактичного витрачання коштів у 2006 році до 13,05 % у 2008 році.

Таблиця 2.3

Структура видаткової частини бюджету Коростеня в 2006-2008 роках (грн)

Видатки	2006 рік		2007 рік		2008 рік
	Факт	частка, %	факт	частка, %	факт	частка, %
Державне управління	4064974	4,67%	4839255	4,66%	6049069	6,93%
Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави	25555058	29,34%	211000	29,98%	31164705	35,70%
Освіта	14184433	16,28%	31164705	17,06%	18794373	21,53%
Охорона здоров'я	24555424	28,19%	17730541	31,09%	33925256	38,86%
Соціальний захист та соціальне забезпечення	2973435	3,41%	32309768	3,41%	3645998	4,18%
Житлово-комунальне господарство	2707285	3,11%	3539804	2,71%	2989294	3,42%
Культура і мистецтво	501396	0,58%	2820089	0,51%	554736	0,64%
ЗМІ	701222,6	0,80%	533400	0,71%	775035,5	0,89%
Фізкультура і спорт	4705178	5,40%	738129	4,62%	5089274	5,83%
Будівництво	2508081	2,88%	4801202	2,49%	2171946	2,49%
Транспорт	2071815	2,38%	2585650	2,29%	2048001	2,35%
Інші послуги, повязані з економічною діяльністю	111135,8	0,13%	2381397	0,11%	124004,1	0,14%
Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха	118917,6	0,14%	116985	0,13%	117518,5	0,13%
Разом видатків	84758355	97,30%	103936198	100%	87306406	100,00%

Дані таблиці 2.4 свідчать, що таке збільшення в значній мірі відбулося за рахунок підвищення суми видатків на додаткові виплати населенню щодо покриття витрат по оплаті житлово-комунальних послуг. Так, в 2006 році ці витрати складали 2707285 грн., а в 2008 р. видатки по цьому напрямку сягнули 2989294 грн. (в порівнянні з 2006 роком – 7,4  %).

Таблиця 2.4

Структура     видатків     бюджету     Коростеня     по соціальному захисту населенню 2006-2008 роках

Видатки	2006 рік		2007 рік		2008 рік
	Факт, тис.грн	Частка, %	Факт, тис.грн	Частка, %	Факт, тис.грн	Частка, %
Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням	336931,5	16,79%	396390	18,11%	416209,5	20,74%
Допомога на дітей одиноким матерям	1556667	77,55%	1621528	74,09%	1718820	85,63%
Тимчасова державна допомога дітям	29864,25	1,49%	39819	1,82%	45791,85	2,28%
Державна соціальна допомога ма-лозабезпеченим сім’ям	83800,32	4,17%	130938	5,98%	136175,5	6,78%

Що ж стосується видатків на допомогу сім’ям з дітьми, то на протязі 2006-2008 років вони були порівняно незмінними. Це пов’язано з незначним коливанням кількості сімей – отримувачів допомоги.

Підсумовуючи вищесказане, необхідно відзначити, що такі види видатків як виплати державних дотацій на газ, тверде паливо для населення, житлово-комунальні послуги тощо, повинні бути поетапно скорочені.

Найреальнішим кроком у цьому напрямку має стати врегулювання питання оплати житла та комунальних послуг. Треба поетапно наблизити  тарифи на водо, теплопостачання та квартирну плату до собівартості. Для цього слід виявити ту категорію населення, яка вже сьогодні може сплачувати комунальні послуги за собівартістю, а також ту, яка не може  їх сплачувати і потребує допомоги від держави. У цілому щодо політики дотацій питання має стояти таким чином, що дотації виробникам продукції (послуг) повинні замінюватись на дотації споживачам. Треба посилити адресне надання соціальної підтримки найвразливішим і в першу чергу –непрацездатним членам суспільства, заміняти сплату послуг із бюджету переведенням її у грошові доходи населення.

Значних витрат із бюджету потребує фінансування  видатків на соціальне забезпечення населення. Дані таблиці 2.5 свідчать, що їх частка в загальному обсязі видатків у 2008 році склала 4,35 %, що на 2,38 % більше, ніж в 2006 році. Таке збільшення в значній мірі відбулося за рахунок збільшення видатків для надання пільг ветеранам та інвалідам війни ( з 3075 тис. грн. у 2006 році та 19 тис. - в 2007 році до 4386 тис. грн. у 2008 році)

Таблиця 2.5

Аналіз видатків на соціальне забезпечення у 2006-2008 роках

Видатки	2006 рік		2007 рік		2008 рік
	грн.	Часка,%	грн.	Часка,%	грн.	Часка,%
Пільги ветеранам війни та праці на житлово-комунальні послуги	3078420	81,89%	3621670	82,92%	3802754	82,88%
Пільги ветеранам війни та праці на придбання твердого палива та скрапленого газу	68536,8	1,82%	90180	2,06%	95590,8	2,08%
Інші пільги ветеранам війни та праці	54364,64	1,45%	68816	1,58%	79138,4	1,72%
Пільги ветеранам військової служби та ветеранам органів внутрішніх справ на житлово-комунальні послуги	557879,9	14,84%	587242	13,44%	610731,7	13,31%

Певне збільшення видатків спостерігається і по наданню допомоги одиноким непрацездатним громадянам. Таке збільшення видатків по соціальному забезпеченню зумовлене значним підвищенням чисельності непрацездатних громадян, що потребують допомоги на дому.

Треба визначити, що система соціального захисту та забезпечення населення в цілому потребує реорганізації, в основу якої необхідно покласти  такі принципи:

-                     соціальні гарантії поширюються тільки на громадян, які працюють за наймом, членів їхніх сімей та непрацездатних осіб.  На громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, поширюються лише та соціальні гарантії, у фінансуванні яких вони беруть участь;

-                     диференційований підхід до різних груп населення залежно від ступеня їх економічної самостійності, працездатності;

-                     перерозподіл економічної відповідальності за реалізацію соціальних гарантій між державою, підприємствами і громадянами;

-                     визначення рівня соціальних гарантій на підставі соціальних нормативів;

-                     відповідність форм соціальних гарантій населенню ступеню розвитку ринкових відносин в економіці.

В 2006-2008 роках відбулося значне скорочення витрат на фінансування народного господарства. Видатки на фінансування народного господарства включають в себе:

-                     видатки на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг;

-                     видатки на фінансування бюджетних установ агропромислового комплексу (підприємства ветеринарної медицини);

-                     видатки на фінансування житлово-комунального господарства;

-                     видатки на фінансування капітальних вкладень та ін.

Як свідчать дані таблиці 2.6, витрати на фінансування народного господарства було скорочено за рахунок зменшення дотації житлово-комунальному господарству, а також за рахунок скорочення бюджетних витрат на фінансування капітальних вкладень (а точніше – за рахунок їх відсутності).

В зв’язку з цим виникає необхідність пошуку коштів для фінансування зазначених видатків. Це можливо за рахунок позабюджетних фондів, можуть бути запроваджені і місцеві податки, а саме: податок на утилізацію побутових відходів або на прибирання сміття, податок на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин. Усі податки ефективно використовуються у багатьох країнах. Для вирішення зазначених проблем можливе введення самооподаткування. Цей вид податків не новий. Він існував у недалекому минулому. Але всі ці заходи повинні бути впроваджені, в першу чергу, з ініціативи місцевих органів влади.

Таблиця 2.6

Аналіз видатків бюджету Коростеня на фінансування народного господарства в 2006-2008 роках.

Видатки	2006 рік		2007 рік		2008 рік
	Сума, Тис.  грн.	Частка,%	Сума, Тис.  грн.	Частка,%	Сума, Тис.  грн.	Частка,%
Будівництво	4081022	100,00%	4801202	100,00%	5357560	100,00%
Капітальні вкладення	3469367	85,01%	4564956	95,08%	5112751	95,43%
Житлове будівництво і придбання житла військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу	134142	3,29%	169800	3,54%	181686	3,39%
Розробка схем та проектних рішень масового застосування	63123,7	1,55%	66446	1,38%	63123,7	1,18%

Аналізуючи склад витрат фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва, слід зазначити, що деякі з них не є функцією бюджету, зокрема, позички колективним сільськогосподарським підприємствам для виробництва сільськогосподарської продукції за державним контрактом та інші цільові кредити. Це має бути функція банків під фіксований процент за кредит із відшкодуванням із бюджету необхідної різниці в процентах, а з бюджету ці кошти повинні бути вилучені.

Окрему увагу слід приділити фінансуванню соціально-культурних заходів.

Виділення бюджетних коштів на фінансування соціально-культурних заходів дозволяє державі розвивати систему народної освіти, охорони здоров’я, фінансувати культуру, задовольняти мінімальні потреби населення в медичному обслуговуванні. Важливо зазначити, що видатки на соціально-культурні заходи мають не тільки соціальне, але й економічне значення. Ці видатки є фінансовою базою для здійснення соціальних прав – на освіту та медичне обслуговування. Вони безпосередньо впливають на здіснення суспільного виробництва, сприяючи відтворенню робочої сили, а також на створення умов для підвищення продуктивності праці.

Не дивлячись на важливу роль цієї групи видатків в соціально-економічних процесах, кількісні характеристики бюджетних видатків на ці цілі далекі від оптимальних, особливо в сфері освіти та охорони здоров’я. Більше того, бюджетні плани по цих видатках не виконуються, а при їх плануванні враховується далеко не повна потреба в витратах на соціально-культурні заходи. Про це свідчать дані таблиці 2.7.

Як свідчать дані таблиці 2.7, в 2006-2008 роках фактичне виконання було нижче запланованих в бюджеті витрат практично по всім вказаним соціально-культурних заходах.

Таблиця 2.7

Співвідношення фактичних витрат бюджету на соціально-культурні заходи з плановими у 2006-2008 роках (грн.)

Напрямки витрачання бюджетних коштів	2006		2007		2008
	Факт	%	Факт	%	Факт	%
Освіта	29606470	39,95%	31164705	38,38%	32722940	36,88%
Охорона здоров'я	15425571	20,81%	17730541	21,83%	19503595	21,98%
Соціальний захист та соціальне забезпечення	29078791	39,24%	32309768	39,79%	36510038	41,14%
Всього	74110832	100,00%	81205014	100,00%	88736573	100,00%

З даних таблиці видно, що навіть планові показники не враховують потреби у фінансуванні освіти. А такі напрямки видатків, як придбання обладнання та інвентаря для закладів освіти, проведення ремонтно-будівельних робіт, видатки на харчування взагалі не були заплановані. В цілому ж планові показники відповідали лише 86 % від потреби. Якщо прослідкувати за фактичним фінансуванням закладів освіти, то можна зробити висновок, що всі показники відповідають запланованим на 83 %. При порівнянні ж фактичних показників з показниками потреби у фінансуванні сфери освіти, маємо невтішний реальний стан: заклади освіти фінансуються лише на 2/3 від потреби.

Подібний стан спостерігається і у фінансуванні установ охорони здоров’я. В 2008 році планові показники відповідали тільки на 65% від потреби. А по таким необхідних видах видатків, як придбання медикаментів та перев’язочних засобів заплановано лише 26 % від потреби, на харчування –35,6 % від потреби. Такі види видатків, як придбання інвентаря та капремонт не фінансується зовсім. Якщо ж порівняти фактичні видатки з потребою, то реальний стан вражає – 47 % від потреби.

В зв’язку з цим, тільки в 2008 році відбулося скорочення загальної кількості ліжок на 60 одиниць. Аналізуючи вищесказане, можна зробити висновок, що значна частина видатків фінансується за рахунок самих же хворих (купівля медичних інструментів, медикаментів тощо). Тому вихід з цієї ситуації може бути досягнутий лише за рахунок узаконення таких відносин, а саме: прискорення введення страхової медицини та надання частини послуг за плату.

Аналізуючи фінансування видатків бюджету Коростеня, треба відзначити, що значну питому вагу у видатках займають поточні видатки (соціальний захист та соціальне забезпечення, соціально-культурна сфера, видатки на житлове господарство, видатки на утримання органів влади). Такий розподіл обумовлений тим, що поточні видатки потребують негайного та своєчасного фінансування. Але, з другого боку, без здійснення капітальних вкладень на розвиток виробництва і соціальної сфери не можна очікувати приросту надходжень в майбутньому. До речі, треба відзначити, що видатки розвитку спрямовувались не на фінансування капітальних вкладень, а тільки на капітальний ремонт в зв’язку з незначними сумами виділення коштів за цим напрямком.

Звідси слідує, що залежність обсягів місцевих бюджетів від рішень вищестоящих органів не дає можливості місцевим органам влади проводити активну інвестиційну політику на місцях, а значить приймати посильну участь у покращанні соціально-економічного стану держави.