Сутність міжнародної конкурентоспроможності підприємства

Конкуренція в найширшому розумінні цього слова означає суперництво на будь-якому поприщі між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), які зацікавлені в досягненні однієї й тієї ж мети — переваги над своїми суперниками (конкурентами) [1].

З точки зору підприємства такою метою є максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів. І хоча ця мета орієнтує розвиток ринку з моменту його виникнення, перші найбільш цілісні теоретичні положення про рушійні си­ли конкурентної боротьби з'явилися лише в середині XVIII ст. Класична політична економія розглядала конкуренцію як звичайне явище, яке пронизує всі галузі економіки і обмежується лише суб'єктивними причинами [2].

Так, А. Сміт уперше довів, що конкуренція, урівнюючи норму прибутку, приводить до оптимального розподілу праці і капіталу. Вона повинна зрівноважувати приватні інтереси та економічну ефективність. А. Сміт вважав конкуренцію "неви­димою рукою" ринку, яка автоматично врівноважує ринок і таким чином регулює відповідність приватних і суспільних інтересів [3].

На середині XX ст. визначились загальні уявлення про сутність конкуренції та її основні рушійні сили, що виявилось у чотирьох постулатах класичних моделей: досконалої (чистої) конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополістичної конкуренції та чистої монополії.

Чиста конкуренція відбувається за наявності досить вели­кої кількості підприємств, які реалізують стандартизовану продукцію; контроль над цінами відсутній; дуже еластичний попит; нецінові методи конкуренції не практикуються; немає перешкод для організації бізнесу.

Монополістична конкуренція відбувається за наявності великої кількості підприємств, які реалізують диференційовану продукцію; при цьому діапазон контролю цін вузький, еластичний попит; використовуються нецінові методи конку­ренції; вхідний бар'єр у галузь незначний.

Олігополістична конкуренція відбувається за наявності не­великої кількості підприємств; діапазон контролю цін залежить від рівня узгодженості дій підприємств; переважає нецінова конкуренція, наявні суттєві перешкоди для ор­ганізації бізнесу.

Чиста монополія — це наявність одного підприємства, яке виробляє унікальну продукцію і не має ефективних замінників; контроль над цінами значний; попит нееластичний; вхід у галузь для інших фірм заблокований.

За деякими оцінками, близько 75% усіх підприємств в еко­номічно розвинутих країнах конкурують на ринках, де збутова система функціонує в умовах монополістичної конкуренції. Середовище конкуренції заповнене великою кількістю малих і середніх підприємств, жодне з яких не має значної частки в за­гальному обсягу продаж. Ключова конкурентна особливість такого ринку - відсутність широко відомих лідерів, які мо­жуть суттєво впливати на розвиток умов і тенденцій у галузі [4].

Конкуренція на ринку складається з п'яти сил конкуренції:

- суперництво між конкуруючими продавцями однієї га­лузі;

- спроби компаній з інших галузей залучити покупців даної галузі на бік своїх товарів-замінників;

- потенціал входження в галузі нових фірм;

- ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку по­ставників ресурсів;