Поняття цивільного права як приватного права

Система права України не є незмінною, вона трансформується. Слід погодитися з тим, що одним з її принципів є формування нових галузей, підгалузей й інститутів права та законодавства і поступове відмирання деяких „старих” галузей. [рабі, с.95] Зокрема, в сучасних умовах вже не існує такої галузі права як колгоспне право, з’явилася підгалузь цивільного права – право інтелектуальної власності тощо. Але чи свідчить це про те, що виникли і сформувалися такі нові галузі права як підприємницьке, корпоративне, господарське тощо? І якщо це так, то до яких галузей права – приватного чи публічного їх можна віднести? Таким чином, проблема співвідношення цивільного права з нормами, що регулюють підприємницькі відносини, питання підпорядкування і системної належності різних груп норм, які покликані регулювати однорідні приватно-правові відносини, в сучасних умовах стає вельми актуальною, хоча не можна на зазначити, що вона не є новою, оскільки у науці поряд з проблемою поділу права на публічне і приватне вже давно виникло і дискутується питання поділу не всієї правової сфери, а тільки тієї її частини, основу якої складає цивільне і торговельне право.

Традиція відокремлення кодифікації норм торговельного права від інших норм приватного (цивільного) права викликало явище, що називається дуалізмом приватного права, під яким у європейській правовій науці традиційно розуміють відокремлення норм, котрі регулюють комерційну діяльність, від цивільного права на протилежність монізму, при якому норми торговельного обороту підпорядковані цивільному праву і вмонтовані в його систему. [Борис, с.8]

Проблема дуалізму приватного права існувала тільки у континентальній правовій системі, оскільки у Великобританії та Сполучених Штатах Америки в силу особливостей розвитку системи загального права воно не знало галузевого поділу в значенні, притаманному континентальній правовій системі, хоча не можна не рахуватися з тим, що торговельні звичаї містяться і у прецедентному праві.

Майже до ХХ ст. феномен дуалізму приватного права знаходився у розквіті, був дійсно класичним, маючи у сфері торговельних відносин перевагу перед правом цивільним. [довгерт, с.3] Але вже на початку ХХ століття він поступово став перетворюватися в дуалізм кодексів – цивільного та торговельного, особливо у зв’язку з так званою „комерціалізацією” цивільного права. Інакшу і не могло бути, оскільки ґрунтуючись на спільних засадах регулювання майнових відносин, цивільне і торговельне права, як елементи загальної для них приватно-правової сфери, далеко одне від одного не відривалися. Процеси реалізації норм цивільного і торговельного права завжди залишалися взаємопов’язаними у співвідношенні між собою як норми загальні і спеціальні. З розвитком торговельного обороту, з поширенням його на сфери послуг, операції з нерухомістю, на діяльність будь-якого приватного власника вихідні принципи й інститути торговельного права зливаються із загальними принципами цивільного права.

Опинившись у просторі врегульованих цивільним правом, наприклад, зобов’язальних відносин, торговельне право почало втрачати колишню свою специфіку як окремої від цивільного права правової галузі. Причому з проникненням торговельних відносин у сферу цивільно-правову остання теж відчутно активізувалась, збагатившись різноманіттям торговельно-комерційних відносин. Межа між цивільним і торговельним правом стала умовною.

За таких обставин необхідність існування поряд з цивільними торговельних кодексів у окремих країнах опинилася під сумнівом. Вже на початку ХХ століття спостерігаються процеси кодифікації приватного права в рамках єдиного цивільного кодексу. Так, зокрема, у 1907 році приймається Цивільний кодекс Швейцарії, який у 1911 році доповнений Зобов’язальним законом, призначеним для регулювання у тому числі й відповідних торговельних відносин. Єдиний цивільний кодекс прийнятий у 1942 році в Італії – на батьківщині дуалізму приватного права. Нові цивільні кодекси Нідерландів (1992), країн СНД досить переконливо свідчать про очевидну тенденцію подальшого розвитку приватного права шляхом уникнення його дуалізму. [борис, с.9] Щодо наведеного не є винятком і новий цивільний Кодекс України. До того ж для України дуалізм приватного права ніколи не був характерним в силу специфічних умов розвитку підприємницької діяльності та її законодавчої регламентації.

При вирішенні проблеми системи права сутність останньої полягає у тому, щоб науково сприяти практичному удосконаленню її структури.