---

Економічна сутність, завдання та інформаційна база аналізу

Операції з валютними цінностями та розрахунки в іноземній валюті посідають провідне місце у банківському бізнесі. На сучас­ному етапі розвитку вітчизняні банки не тільки обслуговують експортно-імпортні розрахунки суб'єктів підприємницької діяль­ності, а й виступають безпосередніми учасниками операцій на внутрішньому та міжнародних валютних ринках, забезпечуючи у такий спосіб зміцнення ринкових перетворень у всіх сферах еко­номіки. Провідна роль банків на валютному ринку обумовлюється значними обсягами операцій, що становлять близько 90 %, та спе­ктром послуг, які забезпечують попит широкого кола суб'єктів. Особливістю діяльності банку у сфері валютних операцій є його функція агента валютного контролю, що зобов'язує банк здійсню­вати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства.

Така багатогранна спрямованість банку у сфері валютних опе­рацій визначає певні вимоги до системи інформаційного забезпе­чення, що використовується для підготовки і прийняття управ­лінських рішень. За валютними операціями ця система повинна забезпечувати необхідну інформацію для валютного регулювання та контролю, планування та стратегії, раціонального використан­ня ресурсів.

Для однозначного тлумачення валютних операцій та валют­них цінностей необхідне правильне розуміння та використання термінів. Чинним законодавством, а саме Декретом Кабінету Мі­ністрів України «Про систему валютного регулювання і валютно­го контролю», визначено таке.

1) «валютні цінності»:

§  валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казна­чейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на ра­хунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

§  платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акреди­тиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іно­земній валюті, валюті України та банківських металах;

 

207

§  іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є закон­ним платіжним засобом на території відповідної іноземної дер­жави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на ра­хунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінан­сових установ за межами України;

§  банківські метали — це золото, срібло, платина, метали пла­тинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифі­кат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

2) «валютні операції»:

§  операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидента­ми у валюті України;

§  операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням за­боргованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

§  операції, пов'язані з увезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Різновидність валютних операцій банку базується на сутності операцій та їх особливостях і вимагає певної класифікації. Прак­тично, інвалютні операції можна поділити на такі групи:

—  торговельні та неторговельні операції;

—  поточні операції, що пов'язані з рухом капіталу, термінові операції;

—  власні операції банку та операції, що здійснюються за дорученням клієнтів.

З погляду бухгалтерського обліку, розрахунки в іноземній ва­люті поділяються за датою розрахунків та датою операції і мо­жуть бути балансовими та позабалансовими. Отже, існують різні типи валютних операцій, що має значення у процесі управління банківським бізнесом.

Для здійснення аналізу валютних операцій, визначення їх ефективності банк на власний розсуд, залежно від обсягів та на­прямів операцій, здійснює їх групування. При цьому слід мати на увазі, що частина розрахунків клієнтів банку за зовнішньоекономічними контрактами здійснюється у національній валюті, але відповідно до вимог валютного законодавства теж належить до категорії валютних операцій.

Зважаючи на те, що бухгалтерський облік та форми звітності, які базуються на його даних, є основним джерелом у системі фор­мування інформації,   розглянемо  класифікацію   валютних  операцій   за  принципом

 

208

побудови плану рахунків. Відповідно до цього принципу валютні операції можуть бути згруповані за такими напрямами:

1.  Відкриття та обслуговування кореспондентських рахунків.

2.  Відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків клієнтів — суб'єктів підприємницької діяльності.

3.  Відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків клієнтів — фізичних осіб.

4.  Міжбанківські кредити в іноземній валюті.

5.  Міжбанківські депозити в іноземній валюті.

6.  Кредитування фізичних осіб.

7.  Кредитування юридичних осіб.

8.  Операції з цінними паперами, що емітовані в іноземній валюті.

9.  Операції купівлі-продажу іноземної валюти.

10. Перекази в іноземній валюті.

11. Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою.

12. Розмін або обмін банкнот.

13. Операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті.

14. Інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті.

15. Надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України.

16. Позабалансові операції.

16.1.Операції купівлі-продажу валюти.

16.2.Інструменти для хеджування.

16.3.Гарантії, поручительства, акредитиви.

16.4.Кредитні лінії.

16.5.Опеоації застави.

Якість аналізу валютних операцій банків значною мірою за­лежить від повноти і достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності. Чинний План бухгалтерського обліку комерційних банків сьогодні надає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті та реально оцінити валютні акти­ви і пасиви банку.

Відображення валютних операцій у балансі банку має певні особливості, які необхідно враховувати, здійснюючи аналітичні процедури:

§  валютні операції відображаються у балансі банку у подвійній оцінці — за номіналом та в гривневому еквіваленті за офіційним курсом;

§  принцип мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими ж рахунками, що й операції у гривнях. Зв'язок між операціями в іноземній та національній валютах забезпечується використанням технічних рахунків;

§  поділ статей балансу, де відображаються валютні операції,
на монетарні та немонетарні.

 

 

209

Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Монетарні статті балансу переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу;

Немонетарні  статті  —  статті   інші,   ніж: монетарні статті балансу. Операції, які належать до цієї категорії, відображаються у балансі у національній валюті за курсом, чинним на дату відображення у бухгалтерському обліку.

 

Прикладом немонетарних статей балансу можуть бути дебі­торська заборгованість за авансами з придбання основних засо­бів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нема­теріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо. Вони відображаються у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.

Основною метою аналізу валютних операцій є:

§  забезпечення необхідною інформацією процесу управління та прийняття рішень стосовно операцій з іноземною валютою;

§  забезпечення можливості розроблення аргументованої концепції розвитку банку, яка базується на комплексному підході до аналізу валютних активів та пасивів банку, зовнішнього та внутрішнього середовища, що дає змогу проводити діагностику та прогнозування банківської діяльності в цілому і на валютному ринку зокрема;

§ формування лімітної політики банку;

§ дотримання нормативів НБУ у сфері валютних операцій.

Основними завданнями аналізу валютних операцій, які забезпечують виконання даної мети, є:

§ оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його мас­штабності та конкурентоспроможності;

§ визначення достатності можливостей банку для повного та адекватного співвідношення обсягів валютних операцій зі ступенем прийнятого ризику і рівнем прибутковості;

§ контроль показників валютного ризику, що забезпечується
дотриманням установлених нормативів відкритої валютної позиції;

§ оцінка ефективності формування та використання валютних ресурсів;

§ визначення способів залучення валютних коштів на вигідних умовах;

§ оцінювання прибутковості валютних операцій;

§ обґрунтування доцільності здійснення тих чи інших валютних операцій банку;

§ оцінювання ефективності впровадження нових банківських продуктів;

§ визначення об'єктивних та суб'єктивних факторів, що впливають на здійснення валютних операцій.

 

210

Загальні напрями аналізу валютних операцій банку мають одна­кові підходи з тими, що застосовуються до операцій у національній валюті. Винятком є ті валютні операції, що не мають своїх анало­гів серед операцій у національній валюті. До таких належать:

§ торгівля іноземною валютою;

§ конверсійні операції з готівковою іноземною валютою;

§ розмін або обмін банкнот, номінованих в іноземній валюті;

§ операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті;

§ інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті;

§ надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України;

§ розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами;

§ позабалансові валютні інструменти.

Аналіз цих операцій має певні особливості та потребує ураху­вання обсягів, курсів, за якими вони здійснюються, вимог валют­ного законодавства тощо. Оцінка валютних активів та пасивів банку повинна базуватись на показниках їх структури, динаміки її змін, структури операцій, їх частки у загальній масі валютних операцій, визначенні їх прибутковості взагалі тощо.

Джерелами інформації для проведення аналізу структури ва­лютних активів та пасивів, їх динаміки та визначення ефективності використання валютних коштів є:

§  баланс комерційного банку (форма 1 Д);

§  оборотно-сальдовий баланс комерційного банку (форма 10);

§  звіт про структуру активів та пасивів за строками (форма 631);

§  розшифрування валютних рахунків (форма 550 Д);

§  обороти за рахунками в іноземній валюті (форма 550);

§  довідка про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку (форма 381);

§  звіт про дотримання економічних нормативів (форма 611);

§  звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках (форма 618);

§  дані про встановлення банками кореспондентських відносин (ф. 619);

§  дані про рух коштів у гривнях на рахунках іноземних банків,
що відкриті в банках України (форма 522);

§  дані про структуру активів та пасивів за строками в розрізі
груп валют (форма 631);

§  інформація про курс та обсяги операцій з готівкою іноземною валютою та банківськими металами (форма 521);

§  інформація про курс та обсяги операцій з іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (форма 520);

§  звіт про оборот готівкової іноземної валюти (форма 527);

§  виписки за аналітичними рахунками балансових рахунків №1001, 1011,  1500, 1510,  1511, 1512, 1515,  1520, 1600, 1819, 1919, 2600, 2620, 2630,

 

211

2809, 2909, 3800, 3801, 6204;

§  документи дня;

§  протоколи рішення профільних комітетів;

§  угоди з клієнтами;

§  дані про курси іноземних валют;

§  інформація стосовно ринкових цін на ресурси тощо.