---

Сутність, завдання та інформаційна база лізингових операцій банку

Одним із напрямів аналізу послуг комерційного банку кредит­ного характеру є вивчення лізингових операцій банку.

Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease» — орендувати, брати в оренду. Лізингові операції прирівнюються до кредитних з усіма правами та нормами державного регулювання, які випливають із цього. Проте від кредиту лізинг відрізняється тим, що після закінчення його терміну та виплати всієї обумов­леної суми договору об'єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо договором не передбачено викуп об'єкта лізингу за залишковою вартістю або передання у власність лізингоотримувача). При кредиті банк залишає за собою право власності на об'єкт як заставу позики.

Лізинг — це довгострокова здача в оренду з правом викупу основних засобів, куплених орендодавцями з метою їх виробни­чого використання.

Розрізняють три форми лізингу:

—  прямий;

—  зворотний;

—  змішаний.

Прямий лізинг передбачає після закінчення терміну оренди перехід права власності на об'єкт лізингу до орендаря. Сутність зворотного лізингу полягає в тому, що підприємство продає своє майно лізинговій компанії (банку) і відразу бере його в довго­строкову оренду. Після закінчення лізингового контракту право власності на майно знову переходить до підприємства-орендаря. Така ситуація може виникати, коли підприємству на даний мо­мент необхідні грошові кошти. Змішаний лізинг передбачає па­йову участь орендаря та лізингової фірми у витратах, пов'язаних із придбанням об'єкта лізингу. Ця форма оренди застосовується зазвичай стосовно дорогого майна і є поширеною формою фінан­сування діяльності підприємств у період їх становлення. Після закінчення терміну оренди право власності на майно переходить до орендаря.

Лізингові операції можуть бути двох видів: операційний лі­зинг та фінансовий лізинг.

 

246

Операційний лізинг передбачає лізингові контракти, що укла­даються на короткий та середній терміни (як правило, менше амортизаційного періоду), згідно з якими орендатору надається право у будь-який час скасувати договір. Як водиться, це вини­кає, коли орендатори об'єкта лізингу швидко міняються. Зазви­чай лізингова компанія бере на себе технічне обслуговування об'єк­та лізингу — плановий ремонт, страхування тощо. Після закін­чення терміну дії договору лізингу предмет договору може бути повернений власникові або знову зданий в оренду.

Фінансовий лізинг — характеризується тривалим терміном контракту (від п'яти до десяти років) та амортизацією всієї або більшої частини обладнання. Фактично фінансовий лізинг є фор­мою довгострокового кредитування купівлі. Після закінчення тер­міну дії орендатор може повернути об'єкт оренди, подовжити або укласти нову угоду, а також купити об'єкт за залишковою вартістю.

За умовами договору розрізняють невідмовний та відмовний лізинг.

Невідмовний лізинг анулюється в одному з таких випадків:

—   з дозволу орендодавця;

—   після того, як відбулася певна непередбачена подія;

— якщо орендарем укладається нова угода про оренду цього ж або еквівалентного активу з тим же орендодавцем.

Відмовний лізинг — це будь-яка інша оренда, крім відмовної.

Наявність певних переваг лізингу перед звичайними позика­ми сприяє його поширенню. До них відносять:

1)   малим та середнім підприємствам простіше отримати кон­тракт за лізингом, ніж позику. Лізингові компанії зазвичай не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме обладнання. У разі невиконання орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу забирає своє майно;

2)   лізинг передбачає 100 % кредитування і не вимагає негай­ного початку платежів. Орендні платежі, як правило, починають­ ся після поставки майна орендарю або пізніше;

3)   лізингова угода більш гнучка, ніж позика, і надає можли­вість вибрати зручну для покупця схему фінансування;

4)   ризик старіння обладнання повністю лягає на орендодавця.
Орендар має можливість поступово оновлювати своє обладнання;

5)   платежі за лізингом включаються до складу витрат (у тому числі і в податковому обліку). Сума платежів за лізингом фіксується при написанні договору і не залежить від коливань валютного курсу та змін банківського процента за довгостроковим кредитуванням. Водночас лізинговим операціям притаманні і недоліки:

 

 

247

§ у випадку фінансового лізингу, незважаючи на моральне старіння обладнання під впливом науково-технічного прогресу, орендні платежі не припиняються до кінця дії контракту;

§ вартість лізингу більша кредиту, але ризик старіння облад­нання лягає на орендодавця, і береться більша комісія для ком­пенсування цих втрат.

Комерційні банки в основному використовують фінансовий лі­зинг, за якого роль банку зводиться до виплати постачальникові вар­тості обладнання, замовленого орендарем, і передання його в оренду.

Основною метою аналізу лізингових операцій є визначення їх ролі для банку як додаткового джерела отримання доходів та по­шук невикористаних резервів підвищення рівня їх ефективності.

Досягнення цієї мети відбувається через вирішення таких завдань:

—  визначення масштабів лізингових операцій у банківській
діяльності;

—  оцінка динаміки та структури лізингових операцій;

—  аналіз дохідності та рентабельності лізингових операцій;

—  визначення ризикованості лізингових операцій.

 

Джерелами даних для аналізу лізингових операцій є:

§  файл 02 — дані про обороти та залишки на балансових рахунках у розрізі кодів валют та груп країн;

§  ф. № 1Д-КБ «Баланс комерційного банку» (щоденна);

§  ф. № 1-КБ «Баланс комерційного банку» (місячна);

§  ф. № 10-КБ «Оборотно-сальдовий баланс комерційного банку»;

§  ф. № 11 «Балансовий звіт комерційного банку»;

§  ф. № 2-КБ «Звіт про прибутки та збитки комерційного банку»;

§  ф. № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів»;

§  дані аналітичного й оперативного обліку за рахунками 1525,
2075, 4532, 4538, 6018, 6028, 6395, 7018, 7028, 7395.