---

Факторний аналіз норми прибутку на капітал

Норма прибутку на капітал є одним із головних показників прибутковості банку. Тому, здійснюючи аналіз, дуже важливо оцінити кількісний вплив факторів, що обумовлюють зміну цього показника.

Економічна віддача власного капіталу — це відношення чи­стого прибутку до балансового капіталу. її можна розрахувати за формулою:

N = Е × Н1 × Н2 × Н3,

 

де N — економічна віддача капіталу = чистий прибуток/балан­совий капітал;

Е — прибутковість = чистий прибуток/прибуток до оподат­кування (характеризує ефективність управління податками);

Н1 — маржа прибутку = прибуток до оподаткування/опера­ційні доходи (відображає ефективність контролю за витратами);

Н2 — рівень дохідності активів - операційні доходи/сукупні активи (визначає ступінь ефективності використання активів);

Н3 — мультиплікатор капіталу = сукупні активи/балансовий капітал (демонструє рівень ефективності управління ресурсами).

 

Порівнюючи зміни параметрів, які входять у розрахунок еко­номічної віддачі капіталу, за структурою змін (вертикальний ана­ліз) і за динамікою (горизонтальний аналіз), виявляють, за раху­нок яких чинників змінилася результативна ознака — економічна віддача — і який саме із наступних факторів призвів до суттєвої зміни економічної віддачі капіталу:

а) зміна розміру прибутковості, тобто ефективність управління податками;

б) зміна маржі, тобто ефективність управління витратами;

в) зміна дохідності активів, тобто ефективність управління ак­тивами;

г)  зміна фінансової структури капіталу банку, тобто управлін­ня ресурсами.

Вплив перелічених факторів на економічну віддачу капіталу розраховується у такий спосіб. Загальна зміна віддачі капіталу:

N – N₀,

 

де N — віддача капіталу звітного року;

N₀ — віддача капіталу попереднього року;

 

а) вплив на віддачу капіталу зміни прибутковості:

(Е – Е₀) × Н1₀ × Н2₀ × Н3₀,

 

де Е — прибутковість у звітному році;

Е₀ — прибутковість у попередньому році;

 

394

Н1₀ — маржа прибутку у попередньому році;

Н2₀ — рівень дохідності активів у попередньому році;

Н3₀ — мультиплікатор капіталу в попередньому році;

 

б) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(Н1 – Н1₀) × Е × Н2₀ × Н3₀,

 

де Н1 — маржа прибутку у звітному році;

 

в) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(Н2 – Н2₀) × Е × Н1 × Н3₀,

 

де Н2 — ефективність використання активів у звітному році;

 

г) вплив на віддачу капіталу зміни мультиплікатора капіталу:

(Н3 – Н3₀) × Е × Н1 × Н2,

 

де Н3 — ефективність управління ресурсами у звітному році.

 

Прибутковість капіталу, або економічна віддача, зросла на 3,13 % (табл. 11.3) за рахунок збільшення: прибутковості, тобто ефективнішого управління податками (на 3,26 %); дохідності ак­тивів, тобто ефективнішого використання активів (на 0,15 %); маржі прибутку, тобто підвищення ефективності контролю за ви­тратами банку (на 0,50 %). Зменшення мультиплікатора капіталу свідчить про поліпшення достатності капіталу, проте це призвело до зменшення прибутковості капіталу на 0,71 %.

Мультиплікативний ефект капіталу (МЕК) полягає в ефек­тивному залученні і використанні платних грошових коштів.

МЕК = {[(П + ПВ) : А] × 100 – ПС} × МК,

 

де П — чистий прибуток;

ПВ — процентні витрати;

А — сукупні активи;

(П + ПВ) : А × 100 % — економічна рентабельність банку або його здатність створювати у процесі своєї діяльності додану вартість;

ПС — середня процентна ставка за платними зобов'язаннями (визначається як відношення процентних витрат до підпроцентних зобов'язань, виражене в процентах);

МК — мультиплікатор капіталу.