У нас уже 121081 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 


Рейтингова система САМЕL

Система рейтингу банків САМЕL отримала назву відповідно до назви її компонентів:

«С» (Саріtаl аdеquасу) — адекватність капіталу; оцінка ка­піталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«А» (Аssеt quаlіty) — якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на за­гальний фінансовий стан банку;

«М» (Маnаgеmеnt) — менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених за­конів і правил;

«Е» (Еаrnіngs) — надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» (Liguidity) — ліквідність; система визначає рівень ліквід­ності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

Деякі компоненти системи САМЕL можна оцінити за даними звітності, наданої банком в НБУ, а деякі вимагають проведення перевірок на місцях для більш точної оцінки. Таким чином, оцін­ка банку за даною системою є безперервним процесом.

Фахівці розглядають капітал як основний засіб захисту коштів вкладників. Банк із міцним капіталом може витримати значні втрати без ризику для вкладів своїх клієнтів. Для оцінки достат­ності капіталу органи нагляду використовують головним чином коефіцієнтний аналіз.

Під час розрахунку коефіцієнтів використовують поняття «ка­пітал», який складається з:

§ оплаченої частини акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку, а також загальних або передбачених законом резервів (основний капітал);

§ інших видів капіталу, що також можуть бути використані при розрахунку коефіцієнта (додатковий капітал). До них нале­жать резерви переоцінки вартості основних коштів, загальні ре­зервні відрахування на покриття можливих у майбутньому збит­ків за кредитами, а також різного роду боргові інструменти, що мають субординований статус відносно інтересів вкладників.

Один з головних напрямів банківського нагляду — визначення якості активів, що передбачає виявлення таких із них, які не мо­жуть бути стягнені або реальна вартість яких нижча зазначеної в банківській звітності. Для цього здійснюється ряд заходів:

 

 

563

§ інспекторська перевірка на місці;

§ класифікація проблемних кредитів, що заснована на аналізі можливості їх повернення (робиться інспекторами, що мають до­статню кваліфікацію для здійснення оцінки кредитів та інших видів кредитних інструментів);

§ установлення кількісного (об'єктивного) рейтингу загальної якості активів банку відповідно до системи САМЕL, оцінка до­статності резервних відрахувань банку на покриття збитків за кредитами;

§ перевірка банківської установи на місці інспекторами, спеці­ально підготовленими для проведення кредитного аналізу (оцінки кредитів) з метою одержання оцінки діяльності банку.

Третім компонентом системи рейтингу САМЕL є управління. Як правило, управління оцінюють в останню чергу, оскільки при цьому узагальнюють інші важливі компоненти аналізу. Зрозумі­ло, що методи управління оцінюються суб'єктивно, і для цього не можна використовувати коефіцієнтні показники (як по інших компонентах системи САМЕL).

Оцінювати управління починають з вивчення ефективності роботи банку. Банки з якісним управлінням мають адекватний розмір капіталу, достатню якість активів, достатні надходження і належний рівень ліквідності. Не менш важливо, оцінюючи методи управління, проаналізувати банківську політику і його організа­ційну структуру, включаючи систему контролю. Політика банку визначає основні напрями банківської діяльності (наприклад, на­дання кредитів, участь у валютно-фінансових операціях, управ­ління ліквідністю) і, таким чином, є основою для прийняття управ­лінських рішень менеджером банку.

Системи і методи контролю забезпечують ефективне дотри­мання основних напрямів політики банку. Керівництво банку та­кож підлягає оцінці з позиції дотримання банком установлених законів і правил, включаючи своєчасне надання достовірних зві­тів у НБУ.

Четвертим компонентом системи рейтингу САМЕL є оцінка надходжень банку, тобто з'ясування, який прибуток одержує банк.

Банкам необхідно бути прибутковими для того, щоб збільшу­вати свій капітал. Незважаючи на те, що новий капітал банку може надходити із зовнішніх джерел, наприклад, у результаті випуску нових акцій або грошової ін'єкції з боку його власників, значна частина нового капіталу надходить за рахунок прибутків. Ці над­ходження банку являють собою цінність тільки тоді, коли вони не витрачаються, адже банк, який виплачує велику частину свого прибутку у вигляді дивідендів, не забезпечує збільшення свого капіталу.

Надходження, як і капітал, можна розрахувати кількісно за допомогою коефіцієнтів. Найбільш широко використовують по­казник рентабельності банку.   Його  розраховують   як  відношення   суми  прибутку   після  сплати

 

564

податків до вартості активів, за яки­ми він був отриманий.

Важливо також проаналізувати якість надходжень, тобто ви­явити, якими вони є: справжніми (використовуючи при цьому нормативи бухгалтерського обліку) чи періодичними (результа­том великих окремих операцій).

Завершальним компонентом оцінки системи рейтингу САМЕL є оцінка ліквідності, що вказує на спроможність банку оператив­но виконувати свої зобов'язання.

Важливо пам'ятати, що для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов'язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути конвертовані в наявні кошти, або повинні вмі­ти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов'язання.

Управління ліквідністю містить у собі управління обома сто­ронами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні ко­шти за рахунок наявних ресурсів.

Постановою Правління НБУ № 171 від 8 травня 2002 р. за­тверджено Положення про порядок визначення рейтингових оці­нок, в якому поряд із зазначеними раніше компонентами розгля­дається також шостий компонент — чутливість до ринкового ризику (S). Ця система дістала назву САМЕLS.

Послідовно  розглянемо  визначення  складових системи САМЕLS.

1. Аналіз капіталу банку. Аналізуючи капітал банку, необ­хідно пересвідчитися в тому, що банк має достатній капітал для збереження коштів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на про­ведення банківських операцій.

Основне завдання аналізу капіталу — вчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капітал банку. Виділяють три рі­вні капіталу: основний, додатковий, субординований.

Для того щоб визначити доступність капіталу, активи банку треба зважити з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі таких критеріїв.

Рейтинг 1 {сильний) — банки, у яких:

§  нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують відповідно 8 і 5 %;

§  показники капіталу кращі, ніж в інших банків;

§  за результатами  інспекторських перевірок якість активів відмінна.

 

Рейтинг 2 {задовільний) — банки, у яких:

§  нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 і 5 %;

§  показники капіталу одні з найкращих;

§  за результатами інспекторських перевірок якість активів за довільна або середня.

 

565

Рейтинг 3 {посередній) — банки, у яких:

§ показники основного І сукупного капіталу відповідають нормативам;

§ середня позиція проміж інших банків за показниками капіталу;

§  середня якість активів, що визначено під час перевірок.

 

Рейтинг 4 (граничний) — банки, які:

§  виконують один із двох установлених нормативів;

§  перебувають у кінці своєї групи за показниками капіталу;

§ демонструють явну нездатність або проблеми з якістю акти­вів за результатами інспектування.

 

Рейтинг 5 (незадовільний) — це банки:

§ які порушують установлені нормативи або які мають нега­тивні показники капіталу (дефіцит капіталу);

§ у яких показники капіталу гірші серед інших банків групи;

§ що мають граничну або незадовільну якість активів за ре­зультатами інспекторських перевірок.

 

2. Аналіз якості активів банку. Аналізуючи якість активів, використовують систему класифікації кредитів, інших видів ак­тивів і позабалансових статей. Усі активи, включаючи позабалан­сові статті, множать на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума активів, які зважені за ступенем ризику, є середньозваже­ною вартістю класифікованих активів. Якщо банк зробив спеці­альні відрахування на покриття збитків за кредитами, то вони ви­раховуються з вартості активів до їх класифікації. Якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для покриття можливих збитків у майбутньому, то їх додають до су­ми капіталу.

Зважування на ризик по кожній класифікації активів викону­ють, використовуючи дані табл. 14.12.

Таблиця 14.12

КЛАСИФІКАЦІЯ АКТИВІВ БАНКУ

 

Активи

Рівень ризику, %

Стандартні

Окремо згадані

Субстандартні

Сумнівні

Збиткові

0

20

50

70

100

 

Окремо згаданими називаються активи, що не є стандартними, однак вони  не  викликають  серйозної  проблеми;  субстандартними — активи,  що

 

566

можуть спричинити явні проблеми і за якими остаточне погашення не гарантоване; сумнівними — активи,  за якими передбачаються збитки, але їх

розмір поки що не вдається встановити; збитковими — активи, що не будуть погашені. Якість активів (АК) визначають за формулою:

 

Рейтингова оцінка банку:

якщо АК    менше 5 %               — 1 (сильний),

5—15 %                 — 2 (задовільний),

5—30 %                 — 3 (посередній),

30—50 %               — 4 (граничний),

більше 50 %            — 5 (незадовільний).

 

3. Аналіз ефективності роботи банку. Рівень надходжень (РН) розраховують за формулою:

 

Надходження аналізують на підставі квартальних і річних да­них з урахуванням податкових виплат. Загальну рейтингову оцінку надходжень установлюють залежно від коефіцієнта при­бутковості.

Коефіцієнт прибутковості:

більше 1 %            — 1 (сильний),

0,75—1,0 %           — 2 (задовільний),

0,50—0,75 %           — 3 (посередній),

0,25—0,5 %           — 4 (граничний),

менше 0,25 %,

або чисті збитки     — 5 (незадовільний).

 

4. Аналіз ліквідності банку. Ліквідність аналізують з метою з'ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов'язан­нями в установлений термін і без втрат. Етапи аналізу ліквідності:

    перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;

    експертна оцінка за приведеними критеріями.

 

Рейтинг 1 (сильний). Високий рівень ліквідності активів. Зна­чення показників постійно підтримується на рівні, що перевищує установлені нормативи. Високий рівень залучених коштів у фор­мі депозитів. Спроможність швидко залучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності вищий, ніж в інших банків.

 

567

Рейтинг 2 {задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень за­лучених коштів у формі  депозитів  вищий  за  середній.  Є  можли­вість  залучати  кошти у разі

нагальної потреби. Коефіцієнт ліквід­ності вищий за середній порівняно з іншими банками.

 

Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги що­до ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні порівняно з іншими банками.

 

Рейтинг 4 (граничний). Недостатній рівень ліквідних коштів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від залучених коштів або непостійних джерел фі­нансування. Явна нездатність швидко залучити кошти, за винят­ком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно ни­жчі середніх порівняно з іншими банками.

 

Рейтинг 5 (незадовільний). Значний брак ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна за­лежність від недепозитних коштів. Відсутня можливість залучати кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або де­кількох одночасно) тягне за собою оцінку стану ліквідності банку до незадовільної категорії.

 

5. Аналіз менеджменту банку. Експертна оцінка управління банком проводиться за такими критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Усі інші компоненти мають сильний або задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і норма­тивним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які цілком виконуються. Очевидна цілісність, компетентність і здат­ність управління банком.

 

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основ­ному адекватні й виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

 

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посеред­ні або задовільні. Частково не дотримуються закони і норматив­ні акти. Необхідно поліпшити існуючі правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватись. Виникає певна стурбо­ваність методами управління і сумніви в компетентності керів­ництва банку.

 

568

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавс­тва і встановлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні факти незадо­вільного управління.

 

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів систе­ми є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються. Неякісне управління або некомпетентність керівного складу.

 

6. Оцінка чутливості до ринкового ризику. Рейтингова оцін­ка чутливості визначається з урахуванням таких факторів:

    чутливість надходжень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприятливих змін процентних ставок за залучени­ми і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;

    розуміння керівництвом банку ринкових ризиків, його здат­ність визначати, вимірювати і здійснювати їх моніторинг та кон­троль, враховуючи розмір банку;

    характер, складність та обсяги операцій, пов'язаних з ринко­вим ризиком;

    наявність, адекватність положень і процедур, інформаційних систем управління ринковим ризиком;

   наявність і ефективність лімітів ринкового ризику;

    виконання вимог нормативно-правових актів НБУ щодо об­меження ринкового ризику;

    ефективність внутрішнього контролю, що забезпечує надій­ність функціонування процесу управління ринковим ризиком (у тому числі підзвітність і розмежування повноважень);

  достатність функцій внутрішнього аудиту, що забезпечують періодичні перевірки дотримання внутрішніх лімітів, вимог НБУ щодо обмеження ринкового ризику, достовірності та структури систем його вимірювання.

 

Рейтинг 1 (сильний). Низька (або помірна) чутливість надхо­джень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприят­ливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними кош­тами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери. Внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відобра­жають порядок управління ринковим ризиком. Наявність достат­ньої системи вимірювання ринкового ризику і використовуються загальноприйняті фінансові поняття та методики вимірювання ризику. Ефективне використання лімітів ринкового ризику, що встановлюються для його контролю та обмеження, які відпові­дають розміру активів  банку,  складності  його операцій  і достат­ності  капіталу.  Наявність

 

569

відповідних інформаційних систем управління, які забезпечують отримання керівництвом банку (а та­кож підрозділом з питань аналізу та управління ризиками) уза­гальненої інформації, а керівниками середньої ланки — деталь­них звітів щодо оцінки ризиків та дохідності операцій. Діє ефек­тивна система внутрішнього контролю, що забезпечує надійне функціонування процесу управління ринковим ризиком і визна­чає підзвітність та чітке розмежування повноважень. Внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки дотриман­ня внутрішніх лімітів щодо обмеження ринкового ризику (струк­тури та достовірності системи вимірювання ризиків) і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог НБУ

щодо його обмеження. Виконуються вимоги нормативно-правових ак­тів НБУ щодо обмеження ринкового ризику.

 

Рейтинг 2 (задовільний). Банк має характеристики, подібні до характеристик банку з рейтингом 1, але є окремі недоліки, пов'я­зані з одним або кількома вище зазначеними факторами. Ці недо­ліки можуть бути виправлені в досить короткий термін без додат­кового контролю служби банківського нагляду.

 

Рейтинг 3 (посередній). Банк має неприйнятний рівень ринко­вого ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу і кон­тролю ризиків. Підхід керівництва до управління ринковим ризи­ком призводить до частого перевищення лімітів та до отримання збитків за окремими операціями. Унаслідок відсутності ефективних процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу ризиків на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потріб­ний посилений контроль з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проб­лем банку.

 

Рейтинг 4 {граничний). Банк має значні недоліки, пов'язані з більшістю зазначених вище факторів, здійснює діяльність із ви­соким рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним — недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рішучого зміцнення контролю служби банківського нагляду. Слід вжити заходів щодо зниження обсягів операцій, пов'язаних із ринковим ризиком, та зміцнити здатність керівництва визначати, вимірюва­ти, здійснювати моніторинг і контроль за ризиками.

 

Рейтинг 5 (незадовільний). Банк наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності. По­трібне негайне втручання НБУ для того,  щоб  запобігти  банкрутству банку  та забезпечити прийняття

 

570

керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запроваджен­ня ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю ризиків.

 

7. Визначення сукупного рейтингу банку. Сукупний рейтинг визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із шести компонентів за п'ятибальною шкалою. Визначення сукупного рейтингу має бути добре обґрунтованим і враховувати всі основ­ні фактори, що відображені при отриманні рейтингових оцінок за всіма компонентами. При цьому аналізується, скільки компонен­тів мають однакову рейтингову оцінку. Комплексна рейтингова оцінка, як правило, виставляється за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше.

 

Банки, що одержали рейтинг 1, або сильний, мають такі харак­теристики:

§  фінансовий стан надійний в усіх аспектах;

§ виявлені проблеми можна вирішити в процесі звичайної роботи;

§ фінансовий стан стійкий до змін і проблем, що відбуваються в економіці або банківському секторі:

§ фінансовий стан не викликає в органів нагляду підстав для занепокоєння.

 

Банкам, що мають рейтинг 2, або задовільний, властиві такі характеристики:

§ в основному в усіх аспектах фінансовий стан надійний;

§ виявлені проблеми, які може вирішити керівництво банку;

§ фінансовий стан в основному стабільний, отже, банк мо­же пристосуватися до умов економічної кон'юнктури, що змі­нюється;

§ занепокоєність органів нагляду обмежується фіксуванням виявлених під час перевірки або аналізу звітності проблем, які може вирішити керівництво банку.

 

Банки, що одержали рейтинг 3, або посередній, мають такі характеристики:

§ банк ослаблений у фінансовому й операційному аспектах, а також допущені порушення законів і нормативних актів;

§ фінансовий стан має тенденцію до погіршення, якщо умови в економіці або банківському секторі будуть розвиватися несприятливо;

§ фінансовий стан, мабуть, погіршиться, якщо не будуть вжиті негайні заходи для виправлення ситуації або вжиті заходи не бу­дуть досить ефективними;

§ фінансовий стан викликає особливе занепокоєння в органів нагляду.

 

 

571

Банки, що одержали рейтинг 4, або граничний, мають такі характеристики:

§ виявлена велика кількість недоліків у фінансовій діяльності;

§ ознаки нестабільного становища, що не усуваються належним чином;

§ якщо не будуть вжиті заходи для виправлення ситуації, ста­новище банку може погіршитися до такого ступеня, що поста­вить під сумнів можливість його існування;

§ є ознаки, що свідчать про небезпеку потенційного банкрутства;

§ банк потребує пильного нагляду і контролю з боку органів нагляду, а також потрібен докладний план дій щодо вирішення наявних проблем і усунення недоліків.

 

Банки, що одержали сукупний рейтинг 5, або незадовільний, мають такі характеристики:

§ існує високий ступінь імовірності банкрутства в найближ­чому майбутньому; є ряд серйозних недоліків;

§ становище настільки критичне, що потрібна негайна фінан­сова допомога власників банку або інших фінансових джерел;

§ якщо не вжити оперативних заходів для виправлення ситуації або надання фінансової підтримки, мабуть, буде потрібно здій­снити злиття банку з іншою банківською установою, його продаж або почати процедуру його ліквідації.

Отже, за допомогою системи рейтингу САМЕL роблять ви­сновок про фінансовий стан кредитної установи, її позицію ін­ших банків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

572


 

ЗМІСТ

 

Передмова

 

ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

 

1.1.

Роль аналізу в управлінні комерційним банком

4

1.2.

Предмет, об'єкти, суб'єкти аналізу та його завдання

5

1.3.

Методи та прийоми аналізу банківської діяльності

9

1.4.

Види аналізу банківської діяльності

12

1.5.

Організація аналітичної роботи в банках

14

 

РОЗДІЛ І. Аналіз пасивів

 

АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

 

2.1.

Сутність та види банківського капіталу

19

2.2.

Основні підходи до аналізу власного капіталу

24

2.3.

Оцінка вартості власного капіталу

27

2.4.

Статутний капітал та порядок його формування

31

2.5.

Аналіз резервного капіталу, спеціальних фондів і резервів

36

2.6.

Аналіз нерозподіленого прибутку як складової власного капіталу

41

2.7.

Аналіз субординованого капіталу

46

2.8.

Аналіз власного капіталу за допомогою методу коефіцієнтів

49

 

АНАЛІЗ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ БАНКУ

 

3.1.

Економічна сутність зобов'язань банку, завдання аналізу та його інформаційна база

55

3.2.

Аналіз динаміки та структури зобов'язань банку

58

3.3.

Класифікація зобов'язань банку

62

3.4.

Аналіз структури зобов'язань банку

69

3.5.

Аналіз строкових депозитів

75

3.6.

Аналіз депозитів до запитання

80

3.7.

Аналіз використання міжбанківського кредиту у формуванні ресурсів банку

88

3.8.

Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів

97

 

РОЗДІЛ II. Аналіз активів

 

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

 

4.1.

Зміст та завдання аналізу активних операцій банку

100

4.2.

Горизонтальний та вертикальний аналіз операцій банку

105

4.3.

Коефіцієнтний аналіз якості активів

108

 

АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

 

5.1.

Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу

 

5.2.

Аналіз масштабів і динаміки кредитних вкладень

117

5.3

Аналіз оборотності позик

121

5.4.

Аналіз погашення виданих позик

125

5.5.

Аналіз диверсифікації кредитних вкладень

132

5.6.

Аналіз структури кредитного портфеля

134

5.7.

Оцінки якості кредитного портфеля з погляду ризику

149

5.8.

Аналіз якості кредитного портфеля банку з погляду захищеності від можливих втрат

154

5.9.

Аналіз дохідності та ефективності кредитних операцій

156

 

АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

 

6.1.

Основні завдання, джерела інформації та основні підходи

162

6.2.

Аналіз структури операцій з цінними паперами

172

6.3.

Аналіз вартості грошей у часі та дисконтування

175

6.4.

Аналіз інфляційного впливу на реальну дохідність операцій із ЦП

180

6.5.

Критерії альтернативного вибору фінансових інвестицій

184

6.6.

Аналіз методів оцінки фінансових інвестицій

187

6.7.

Аналіз дохідності операцій із цінними паперами

198

 

АНАЛІЗ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

 

7.1.

Економічна сутність, завдання та інформаційна база аналізу

207

7.2.

Аналіз масштабів, динаміки та структури валютних операцій

212

7.3

Аналіз валютної позиції банку

227

7.4.

Аналіз кореспондентської мережі банку

234

7.5.

Особливості аналізу обмінних операцій

237

7.6.

Аналіз ефективності валютних операцій

240

 

АНАЛІЗ ІНШИХ АКТИВНО-ПАСИВНИХ ОПЕРАЦІЙ

 

8.1.

Аналіз лізингових операцій банку

 

8.1.1.

Сутність, завдання та інформаційна база лізингових операцій банку

246

8.1.2.

Аналіз масштабів та динаміки лізингових операцій

249

8.1.3.

Аналіз дохідності та рентабельності лізингових операцій

253

8.2.

Аналіз факторингових операцій банку

 

8.2.1.

Сутність факторингу, його види та інформаційна база

257

8.2.2.

Аналіз динаміки та структури факторингових операцій

260

8.2.3.

Аналіз ризикованості факторингових операцій

264

8.2.4.

Аналіз ефективності факторингових операцій

267

8.3.

Аналіз форфейтингових операцій

269

 

АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

 

9.1.

Аналіз розрахунково-касового обслуговування клієнтів у національній валюті

 

9.1.1.

Значення, мета, завдання й інформаційні джерела аналізу

275

9.1.2.

Аналіз обсягів та динаміки розрахункових і касових операцій у національній валюті

278

9.1.3.

Аналіз структури розрахунково-касових операцій за групами клієнтів, способами надання розрахункових документів, видами платіжних інструментів

281

9.1.4.

Аналіз конкурентоспроможності банку щодо розрахунково-касового обслуговування клієнтів

286

9.1.5.

Аналіз тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування

287

9.1.6.

Аналіз результатів здійснення операцій із розрахункового і касового обслуговування

291

9.2.

Аналіз операцій із банківськими платіжними картками

 

9.2.1.

Мета та завдання аналізу операцій із банківськими платіжними картками

295

9.2.2.

Інформаційне забезпечення аналізу та його види

299

9.2.3.

Показники ефективності операцій із платіжними картками

305

9.2.4.

Ризики у сфері карткового бізнесу

307

9.3.

Аналіз нетрадиційних банківських послуг

 

9.3.1.

Види, мета, завдання та інформаційні джерела

311

9.3.2.

Аналіз трастових операцій

314

9.3.3.

Аналіз депозитарних послуг

320

9.3.4.

Аналіз операцій з банківськими металами

325

9.3.5.

Аналіз операцій з надання в оренду індивідуальних банківських сейфів

327

9.3.6.

Аналіз нетрадиційних з дистанційного обслуговування клієнтів

328

9.3.7.

Узагальнюючий аналіз нетрадиційних послуг банку

330

 

РОЗДІЛ III. Аналіз і оцінка фінансових результатів

та фінансового стану банку

 

АНАЛІЗ ДОХОДІВ І ВИТРАТ БАНКУ

 

10.1.

Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат банку

333

10.2.

Аналіз доходів

 

10.2.1.

Загальний підхід до аналізу доходів банку

337

10.2.2.

Аналіз обсягів, динаміки та структури доходів банку

339

10.2.3.

Факторний аналіз доходів

345

10.2.4.

Аналіз і оцінка рівня дохідності банку

349

10.3.

Аналіз витрат

 

10.3.1.

Загальний підхід до аналізу витрат

360

10.3.2.

Аналіз обсягів, динаміки та структури витрат

361

10.3.3.

Факторний аналіз витрат

368

 

АНАЛІЗ ПРИБУТКУ І РЕНТАБЕЛЬНОСТІ БАНКУ

 

11.1.

Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу прибутку і рентабельності банку

379

11.2.

Загальний аналіз прибутку

 

11.3.1.

Аналіз прибутку і рентабельності на мікроекономічному рівні

385

11.3.2.

Оцінка ефективності діяльності

390

11.3.3.

Факторний аналіз норми прибутку на капітал

394

11.3.4.

Аналіз фінансової міцності банку за доходом і прибутком

402

11.4.

Аналіз ефективності діяльності банків на макрорівні

 

11.4.1.

Аналіз динаміки та макроекономічних тенденцій прибутків і ефективності

404

11.4.2

Аналіз рентабельності

412

11.4.3.

Аналіз прибутковості окремих банківських продуктів, клієнтів, ринків

416

 

АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

 

12.1.

Економічна сутність ліквідності банку, мета та завдання аналізу

421

12.2.

Аналіз коефіцієнтів ліквідності

429

12.3.

Аналіз якості активів банку з погляду їх ліквідності

433

12.4.

Аналіз ресурсної бази банку з позицій ліквідності

439

12.5.

Аналіз потреби банку в ліквідних засобах

446

 

АНАЛІЗ РИЗИКІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

 

13.1.

Визначення ризиків та їх класифікація

459

13.2.

Оцінка та управління кредитним ризиком

 

13.2.1.

Сутність та напрями управління кредитним ризиком

462

13.2.2.

Класифікація кредитних ризиків

463

13.2.3.

Факторний аналіз кредитного портфеля на предмет ризикованості в цілому

469

13.2.4.

Факторний аналіз кредитного ризику за видами класифікованих кредитів

475

13.2.5.

Оцінка управління кредитними ризиками

479

13.3.

Аналіз і оцінка управління валютним ризиком

482

13.4.

Аналіз і оцінка інвестиційного ризику

 

13.4.1.

Основні ризики інвестиційної діяльності

496

13.4.2.

Порівняльний аналіз дохідності різних видів цінних паперів

503

13.4.3.

Ризик незбалансованої ліквідності відносно доходів

506

13.5.

Аналіз процентного ризику банку

513

13 6.

Методика аналізу дюрації

526

13.7.

Аналіз загального розміру банківських ризиків

535

 

АНАЛІЗ І ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

 

14.1.

Значення, завдання та інформаційне забезпечення

538

14.2.

Аналіз фінансової стійкості

538

14.3.

Аналіз ділової активності

544

14.4.

Аналіз ліквідності

553

14.5.

Аналіз ефективності управління

556

14.6.

Рейтингові системи оцінки фінансового стану комерційних банків

 

14.6.1.

Роль і значення рейтингової оцінки діяльності банків

561

14.6.2.

Рейтингова система САМЕL

563

 

Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.