Система рейтингу банків САМЕL отримала назву відповідно до назви її компонентів:

«С» (Саріtаl аdеquасу) — адекватність капіталу; оцінка ка­піталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«А» (Аssеt quаlіty) — якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на за­гальний фінансовий стан банку;

«М» (Маnаgеmеnt) — менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених за­конів і правил;

«Е» (Еаrnіngs) — надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» (Liguidity) — ліквідність; система визначає рівень ліквід­ності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

Деякі компоненти системи САМЕL можна оцінити за даними звітності, наданої банком в НБУ, а деякі вимагають проведення перевірок на місцях для більш точної оцінки. Таким чином, оцін­ка банку за даною системою є безперервним процесом.

Фахівці розглядають капітал як основний засіб захисту коштів вкладників. Банк із міцним капіталом може витримати значні втрати без ризику для вкладів своїх клієнтів. Для оцінки достат­ності капіталу органи нагляду використовують головним чином коефіцієнтний аналіз.

Під час розрахунку коефіцієнтів використовують поняття «ка­пітал», який складається з:

§ оплаченої частини акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку, а також загальних або передбачених законом резервів (основний капітал);

§ інших видів капіталу, що також можуть бути використані при розрахунку коефіцієнта (додатковий капітал). До них нале­жать резерви переоцінки вартості основних коштів, загальні ре­зервні відрахування на покриття можливих у майбутньому збит­ків за кредитами, а також різного роду боргові інструменти, що мають субординований статус відносно інтересів вкладників.

Один з головних напрямів банківського нагляду — визначення якості активів, що передбачає виявлення таких із них, які не мо­жуть бути стягнені або реальна вартість яких нижча зазначеної в банківській звітності. Для цього здійснюється ряд заходів:

 

 

563

§ інспекторська перевірка на місці;

§ класифікація проблемних кредитів, що заснована на аналізі можливості їх повернення (робиться інспекторами, що мають до­статню кваліфікацію для здійснення оцінки кредитів та інших видів кредитних інструментів);

§ установлення кількісного (об'єктивного) рейтингу загальної якості активів банку відповідно до системи САМЕL, оцінка до­статності резервних відрахувань банку на покриття збитків за кредитами;

§ перевірка банківської установи на місці інспекторами, спеці­ально підготовленими для проведення кредитного аналізу (оцінки кредитів) з метою одержання оцінки діяльності банку.

Третім компонентом системи рейтингу САМЕL є управління. Як правило, управління оцінюють в останню чергу, оскільки при цьому узагальнюють інші важливі компоненти аналізу. Зрозумі­ло, що методи управління оцінюються суб'єктивно, і для цього не можна використовувати коефіцієнтні показники (як по інших компонентах системи САМЕL).

Оцінювати управління починають з вивчення ефективності роботи банку. Банки з якісним управлінням мають адекватний розмір капіталу, достатню якість активів, достатні надходження і належний рівень ліквідності. Не менш важливо, оцінюючи методи управління, проаналізувати банківську політику і його організа­ційну структуру, включаючи систему контролю. Політика банку визначає основні напрями банківської діяльності (наприклад, на­дання кредитів, участь у валютно-фінансових операціях, управ­ління ліквідністю) і, таким чином, є основою для прийняття управ­лінських рішень менеджером банку.

Системи і методи контролю забезпечують ефективне дотри­мання основних напрямів політики банку. Керівництво банку та­кож підлягає оцінці з позиції дотримання банком установлених законів і правил, включаючи своєчасне надання достовірних зві­тів у НБУ.

Четвертим компонентом системи рейтингу САМЕL є оцінка надходжень банку, тобто з'ясування, який прибуток одержує банк.

Банкам необхідно бути прибутковими для того, щоб збільшу­вати свій капітал. Незважаючи на те, що новий капітал банку може надходити із зовнішніх джерел, наприклад, у результаті випуску нових акцій або грошової ін'єкції з боку його власників, значна частина нового капіталу надходить за рахунок прибутків. Ці над­ходження банку являють собою цінність тільки тоді, коли вони не витрачаються, адже банк, який виплачує велику частину свого прибутку у вигляді дивідендів, не забезпечує збільшення свого капіталу.

Надходження, як і капітал, можна розрахувати кількісно за допомогою коефіцієнтів. Найбільш широко використовують по­казник рентабельності банку.   Його  розраховують   як  відношення   суми  прибутку   після  сплати

 

564

податків до вартості активів, за яки­ми він був отриманий.

Важливо також проаналізувати якість надходжень, тобто ви­явити, якими вони є: справжніми (використовуючи при цьому нормативи бухгалтерського обліку) чи періодичними (результа­том великих окремих операцій).

Завершальним компонентом оцінки системи рейтингу САМЕL є оцінка ліквідності, що вказує на спроможність банку оператив­но виконувати свої зобов'язання.

Важливо пам'ятати, що для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов'язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути конвертовані в наявні кошти, або повинні вмі­ти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов'язання.

Управління ліквідністю містить у собі управління обома сто­ронами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні ко­шти за рахунок наявних ресурсів.

Постановою Правління НБУ № 171 від 8 травня 2002 р. за­тверджено Положення про порядок визначення рейтингових оці­нок, в якому поряд із зазначеними раніше компонентами розгля­дається також шостий компонент — чутливість до ринкового ризику (S). Ця система дістала назву САМЕLS.

Послідовно  розглянемо  визначення  складових системи САМЕLS.

1. Аналіз капіталу банку. Аналізуючи капітал банку, необ­хідно пересвідчитися в тому, що банк має достатній капітал для збереження коштів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на про­ведення банківських операцій.

Основне завдання аналізу капіталу — вчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капітал банку. Виділяють три рі­вні капіталу: основний, додатковий, субординований.

Для того щоб визначити доступність капіталу, активи банку треба зважити з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі таких критеріїв.

Рейтинг 1 {сильний) — банки, у яких:

§  нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують відповідно 8 і 5 %;

§  показники капіталу кращі, ніж в інших банків;

§  за результатами  інспекторських перевірок якість активів відмінна.

 

Рейтинг 2 {задовільний) — банки, у яких:

§  нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 і 5 %;

§  показники капіталу одні з найкращих;

§  за результатами інспекторських перевірок якість активів за довільна або середня.

 

565

Рейтинг 3 {посередній) — банки, у яких:

§ показники основного І сукупного капіталу відповідають нормативам;

§ середня позиція проміж інших банків за показниками капіталу;

§  середня якість активів, що визначено під час перевірок.

 

Рейтинг 4 (граничний) — банки, які:

§  виконують один із двох установлених нормативів;

§  перебувають у кінці своєї групи за показниками капіталу;

§ демонструють явну нездатність або проблеми з якістю акти­вів за результатами інспектування.

 

Рейтинг 5 (незадовільний) — це банки:

§ які порушують установлені нормативи або які мають нега­тивні показники капіталу (дефіцит капіталу);

§ у яких показники капіталу гірші серед інших банків групи;

§ що мають граничну або незадовільну якість активів за ре­зультатами інспекторських перевірок.

 

2. Аналіз якості активів банку. Аналізуючи якість активів, використовують систему класифікації кредитів, інших видів ак­тивів і позабалансових статей. Усі активи, включаючи позабалан­сові статті, множать на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума активів, які зважені за ступенем ризику, є середньозваже­ною вартістю класифікованих активів. Якщо банк зробив спеці­альні відрахування на покриття збитків за кредитами, то вони ви­раховуються з вартості активів до їх класифікації. Якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для покриття можливих збитків у майбутньому, то їх додають до су­ми капіталу.

Зважування на ризик по кожній класифікації активів викону­ють, використовуючи дані табл. 14.12.

Таблиця 14.12

КЛАСИФІКАЦІЯ АКТИВІВ БАНКУ

 

Активи	Рівень ризику, %
Стандартні Окремо згадані Субстандартні Сумнівні Збиткові	0 20 50 70 100

 

Окремо згаданими називаються активи, що не є стандартними, однак вони  не  викликають  серйозної  проблеми;  субстандартними — активи,  що

 

566

можуть спричинити явні проблеми і за якими остаточне погашення не гарантоване; сумнівними — активи,  за якими передбачаються збитки, але їх

розмір поки що не вдається встановити; збитковими — активи, що не будуть погашені. Якість активів (АК) визначають за формулою:

 

Рейтингова оцінка банку:

якщо АК    менше 5 %               — 1 (сильний),

5—15 %                 — 2 (задовільний),

5—30 %                 — 3 (посередній),

30—50 %               — 4 (граничний),

більше 50 %            — 5 (незадовільний).

 

3. Аналіз ефективності роботи банку. Рівень надходжень (РН) розраховують за формулою:

 

Надходження аналізують на підставі квартальних і річних да­них з урахуванням податкових виплат. Загальну рейтингову оцінку надходжень установлюють залежно від коефіцієнта при­бутковості.

Коефіцієнт прибутковості:

більше 1 %            — 1 (сильний),

0,75—1,0 %           — 2 (задовільний),

0,50—0,75 %           — 3 (посередній),

0,25—0,5 %           — 4 (граничний),

менше 0,25 %,

або чисті збитки     — 5 (незадовільний).

 

4. Аналіз ліквідності банку. Ліквідність аналізують з метою з'ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов'язан­нями в установлений термін і без втрат. Етапи аналізу ліквідності:

•    перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;

•    експертна оцінка за приведеними критеріями.

 

Рейтинг 1 (сильний). Високий рівень ліквідності активів. Зна­чення показників постійно підтримується на рівні, що перевищує установлені нормативи. Високий рівень залучених коштів у фор­мі депозитів. Спроможність швидко залучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності вищий, ніж в інших банків.

 

567

Рейтинг 2 {задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень за­лучених коштів у формі  депозитів  вищий  за  середній.  Є  можли­вість  залучати  кошти у разі

нагальної потреби. Коефіцієнт ліквід­ності вищий за середній порівняно з іншими банками.

 

Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги що­до ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні порівняно з іншими банками.

 

Рейтинг 4 (граничний). Недостатній рівень ліквідних коштів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від залучених коштів або непостійних джерел фі­нансування. Явна нездатність швидко залучити кошти, за винят­ком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно ни­жчі середніх порівняно з іншими банками.

 

Рейтинг 5 (незадовільний). Значний брак ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна за­лежність від недепозитних коштів. Відсутня можливість залучати кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або де­кількох одночасно) тягне за собою оцінку стану ліквідності банку до незадовільної категорії.

 

5. Аналіз менеджменту банку. Експертна оцінка управління банком проводиться за такими критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Усі інші компоненти мають сильний або задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і норма­тивним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які цілком виконуються. Очевидна цілісність, компетентність і здат­ність управління банком.

 

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основ­ному адекватні й виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

 

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посеред­ні або задовільні. Частково не дотримуються закони і норматив­ні акти. Необхідно поліпшити існуючі правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватись. Виникає певна стурбо­ваність методами управління і сумніви в компетентності керів­ництва банку.

 

568

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавс­тва і встановлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні факти незадо­вільного управління.

 

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів систе­ми є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються. Неякісне управління або некомпетентність керівного складу.

 

6. Оцінка чутливості до ринкового ризику. Рейтингова оцін­ка чутливості визначається з урахуванням таких факторів:

•    чутливість надходжень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприятливих змін процентних ставок за залучени­ми і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;

•    розуміння керівництвом банку ринкових ризиків, його здат­ність визначати, вимірювати і здійснювати їх моніторинг та кон­троль, враховуючи розмір банку;

•    характер, складність та обсяги операцій, пов'язаних з ринко­вим ризиком;

•    наявність, адекватність положень і процедур, інформаційних систем управління ринковим ризиком;

•   наявність і ефективність лімітів ринкового ризику;

•    виконання вимог нормативно-правових актів НБУ щодо об­меження ринкового ризику;

•    ефективність внутрішнього контролю, що забезпечує надій­ність функціонування процесу управління ринковим ризиком (у тому числі підзвітність і розмежування повноважень);

•  достатність функцій внутрішнього аудиту, що забезпечують періодичні перевірки дотримання внутрішніх лімітів, вимог НБУ щодо обмеження ринкового ризику, достовірності та структури систем його вимірювання.

 

Рейтинг 1 (сильний). Низька (або помірна) чутливість надхо­джень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприят­ливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними кош­тами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери. Внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відобра­жають порядок управління ринковим ризиком. Наявність достат­ньої системи вимірювання ринкового ризику і використовуються загальноприйняті фінансові поняття та методики вимірювання ризику. Ефективне використання лімітів ринкового ризику, що встановлюються для його контролю та обмеження, які відпові­дають розміру активів  банку,  складності  його операцій  і достат­ності  капіталу.  Наявність

 

569

відповідних інформаційних систем управління, які забезпечують отримання керівництвом банку (а та­кож підрозділом з питань аналізу та управління ризиками) уза­гальненої інформації, а керівниками середньої ланки — деталь­них звітів щодо оцінки ризиків та дохідності операцій. Діє ефек­тивна система внутрішнього контролю, що забезпечує надійне функціонування процесу управління ринковим ризиком і визна­чає підзвітність та чітке розмежування повноважень. Внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки дотриман­ня внутрішніх лімітів щодо обмеження ринкового ризику (струк­тури та достовірності системи вимірювання ризиків) і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог НБУ

щодо його обмеження. Виконуються вимоги нормативно-правових ак­тів НБУ щодо обмеження ринкового ризику.

 

Рейтинг 2 (задовільний). Банк має характеристики, подібні до характеристик банку з рейтингом 1, але є окремі недоліки, пов'я­зані з одним або кількома вище зазначеними факторами. Ці недо­ліки можуть бути виправлені в досить короткий термін без додат­кового контролю служби банківського нагляду.

 

Рейтинг 3 (посередній). Банк має неприйнятний рівень ринко­вого ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу і кон­тролю ризиків. Підхід керівництва до управління ринковим ризи­ком призводить до частого перевищення лімітів та до отримання збитків за окремими операціями. Унаслідок відсутності ефективних процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу ризиків на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потріб­ний посилений контроль з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проб­лем банку.

 

Рейтинг 4 {граничний). Банк має значні недоліки, пов'язані з більшістю зазначених вище факторів, здійснює діяльність із ви­соким рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним — недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рішучого зміцнення контролю служби банківського нагляду. Слід вжити заходів щодо зниження обсягів операцій, пов'язаних із ринковим ризиком, та зміцнити здатність керівництва визначати, вимірюва­ти, здійснювати моніторинг і контроль за ризиками.

 

Рейтинг 5 (незадовільний). Банк наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності. По­трібне негайне втручання НБУ для того,  щоб  запобігти  банкрутству банку  та забезпечити прийняття

 

570

керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запроваджен­ня ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю ризиків.

 

7. Визначення сукупного рейтингу банку. Сукупний рейтинг визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із шести компонентів за п'ятибальною шкалою. Визначення сукупного рейтингу має бути добре обґрунтованим і враховувати всі основ­ні фактори, що відображені при отриманні рейтингових оцінок за всіма компонентами. При цьому аналізується, скільки компонен­тів мають однакову рейтингову оцінку. Комплексна рейтингова оцінка, як правило, виставляється за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше.

 

Банки, що одержали рейтинг 1, або сильний, мають такі харак­теристики:

§  фінансовий стан надійний в усіх аспектах;

§ виявлені проблеми можна вирішити в процесі звичайної роботи;

§ фінансовий стан стійкий до змін і проблем, що відбуваються в економіці або банківському секторі:

§ фінансовий стан не викликає в органів нагляду підстав для занепокоєння.

 

Банкам, що мають рейтинг 2, або задовільний, властиві такі характеристики:

§ в основному в усіх аспектах фінансовий стан надійний;

§ виявлені проблеми, які може вирішити керівництво банку;

§ фінансовий стан в основному стабільний, отже, банк мо­же пристосуватися до умов економічної кон'юнктури, що змі­нюється;

§ занепокоєність органів нагляду обмежується фіксуванням виявлених під час перевірки або аналізу звітності проблем, які може вирішити керівництво банку.

 

Банки, що одержали рейтинг 3, або посередній, мають такі характеристики:

§ банк ослаблений у фінансовому й операційному аспектах, а також допущені порушення законів і нормативних актів;

§ фінансовий стан має тенденцію до погіршення, якщо умови в економіці або банківському секторі будуть розвиватися несприятливо;

§ фінансовий стан, мабуть, погіршиться, якщо не будуть вжиті негайні заходи для виправлення ситуації або вжиті заходи не бу­дуть досить ефективними;

§ фінансовий стан викликає особливе занепокоєння в органів нагляду.

 

 

571

Банки, що одержали рейтинг 4, або граничний, мають такі характеристики:

§ виявлена велика кількість недоліків у фінансовій діяльності;

§ ознаки нестабільного становища, що не усуваються належним чином;

§ якщо не будуть вжиті заходи для виправлення ситуації, ста­новище банку може погіршитися до такого ступеня, що поста­вить під сумнів можливість його існування;

§ є ознаки, що свідчать про небезпеку потенційного банкрутства;

§ банк потребує пильного нагляду і контролю з боку органів нагляду, а також потрібен докладний план дій щодо вирішення наявних проблем і усунення недоліків.

 

Банки, що одержали сукупний рейтинг 5, або незадовільний, мають такі характеристики:

§ існує високий ступінь імовірності банкрутства в найближ­чому майбутньому; є ряд серйозних недоліків;

§ становище настільки критичне, що потрібна негайна фінан­сова допомога власників банку або інших фінансових джерел;

§ якщо не вжити оперативних заходів для виправлення ситуації або надання фінансової підтримки, мабуть, буде потрібно здій­снити злиття банку з іншою банківською установою, його продаж або почати процедуру його ліквідації.

Отже, за допомогою системи рейтингу САМЕL роблять ви­сновок про фінансовий стан кредитної установи, її позицію ін­ших банків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

572