МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Удосконалення процесів управління логістичними операціями розміщення підприємств є одним з ключових чинників підвищення економічної потужності країни. Динамічний процес планування, обґрунтування і втілення в життя рішень щодо просторового розміщення об'єктів створює базу для ефективної діяльності підприємств. Оптимальне розміщення підприємства стосовно джерел сиро-винних і трудових ресурсів, районів збуту продукції означає максимальне зниження витрат на виробництво продукції і доставку готових товарів спожи-вачам, що у результаті приводить до економії витрат суспільної праці, зниження собівартості продукції у виробника [234, с.78]. Очевидно, що в умовах переходу до ринкової економіки розміщення продуктивних сил має здійснюватися відповідно до принципів, що забезпечують максимальний економічний і соціа-льний ефект при мінімальних витратах. Загальним законом, що визначає хара-ктер розміщення продуктивних сил, є закон економії суспільної праці, згідно якій найбільш висока ефективність праці забезпечується завдяки зниженню ви-трат праці на подолання просторового розриву між окремими елементами ви-робництва, за рахунок чого можна збільшити об'єм перевезень продукції між виробником і споживачем [267, с.55]. В Україні має місце значна територіальна диференціація в просторовому розосередженні населення і засобів виробництва. В результаті суспільство витрачає великі ресурси на транспортування сировини, палива і готової продукції. Вдосконалення розміщення виробництва передбачає впровадження комплексу сучасних методів аналізу, значна роль при цьому відводиться раціональному розміщенню продуктивних сил з погляду екологічної обґрунтованості розміщення нового виробництва. Економічна наука почала активно досліджувати питання розміщення про-дуктивних сил в кінці ХІХ ст. Розвиток економічної науки відбувався завдяки створенню основ ринкової теорії розміщення виробництва, основоположниками якої є І. фон Тюнен, (І. von Thunen), А.Вебер (А.Weber), Е.Гувер (Е.Hoover) і М.Грінхарт (М.Greenhurt). Слід зазначити, що проблеми розміщення продук-тивних сил давно є об'єктом уваги української науки, учених-економістів і уче-них у області економічної географії, де важливий внесок у розвиток науки роз-міщення продуктивних сил внесли К. Воблій, А. Алимов, Ф. Заставний, О. Ша-блій, С. Дорогунцев, М. Долішній, Є. Качан, Ю. Орловська. Сучасні процеси в країнах колишньої соціалістичної орієнтації довели те-оретичну неспроможність визначальної ролі способу виробництва і його еко-номічних законів у розміщенні продуктивних сил. Командно-бюрократичні ме-тоди управління економікою і розміщенням продуктивних сил лише обґрунто-вували вольові рішення щодо розміщення виробництва [267, с.25]. Розміщення продуктивних сил відноситься до економічних наук, базуючись на економічних законах і категоріях з використанням наукових досліджень галузевих економік у сфері логістики, фінансів, економіки праці, економіки природокористування, економічної статистики, економічної кібернетики та ін. Аналіз підходів до процесу логістичного розміщення виробничих сил свідчить про необхідність їхнього удосконалення, важливими також є питання прогнозування та наукового обґрунтування процесу розміщення підприємств, що сприятимуть розвитку економічної незалежності України.