Класичні концепції розміщення підприємств

Передусім необхідно розглянути розвиток теорії розміщення підприємств і обговорити важливість факторів транспортування в розвитку цієї теорії. Ця дискусія надає методичну основу для транспортних рішень при розміщенні підприємств і включає теорії, які розробили І. фон Тюнен, А. Вебер, Е. Гувер і М. Грінхарт.

Німецький агроном Іоганн Генріх фон Тюнен був одним з перших авторів, хто розробив теорію виробничих факторів щодо розташування виробничих підприємств [269]. Фон Тюнен досліджував місце розміщення сільськогосподарського виробництва, і в його теорії мінімальні витрати (витрати транспортування) були основним фактором, що визначає місце розміщення виробничих сил. Фон Тюнен використовував припущення, що спростили складність проблеми розміщення і дозволили зосередитися на такому впливовому чинникові, як транспортування. Першим припущенням було те, що є ізольоване місто-країна, розташоване на рівнині з однаковою родючістю. Рівнина закінчується дикою місцевістю, і місто є єдиним ринком для продажу сільськогосподарських продуктів; виробництво будь-якого продукту може початися на рівнині де завгодно, за однакових витрат. Фон Тюнен припустив, що припустимі витрати на транспортування є однаковими для будь-якого місця розташування на рівнині, і що транспортні витрати залежать від ваги і відстані перевезення, тобто, що транспортні витрати були постійними на тонно-милю для всіх продуктів, що продаються. Сільськогосподарське виробництво необхідно розміщати там, де фермер зможе дістати максимальний прибуток [269]. Фон Тюнен визначив прибуток у такий спосіб:

Прибуток =ринкова ціна – (виробничі витрати + витрати транспортування)

При певній ринковій ціні й однакових виробничих витратах для будь-якого місця розташування виробництва, фактор «транспортні витрати» був головним фактором-детермінантом, що визначає місце розташування виробництва. Відповідно до теорії фон Тюнена, чим далі знаходиться місце розміщення виробництва від міста (ринку), тим більшими будуть транспортні витрати. Таке місце розташування буде економічно невигідним для виробництва продуктів з великою вагою і низькою ціною, що буде викликати дуже високі транспортні витрати, що вони не зможуть винести через їхнє низьке співвідношення ціни до ваги. Фон Тюнен дійшов висновку, що робити ці продукти треба поруч із містом, задля мінімізації транспортних витрат.

Іншим фактором, який фон Тюнен вважав визначальним при розміщенні виробництва, був час перебування в шляху (англ. transit time). Швидкопсувні продукти (свіжі овочі) треба робити поруч з містом; визначальним фактором були не транспортні витрати, а час, необхідний виробникам для доставки продуктів на ринки. Такі швидкопсувні продукти можуть не витримати тривалий час перебування в шляху, і тому їх треба виробляти близько до міста. Фон Тюнен поширив аналіз на різні сільськогосподарські продукти і в остаточному підсумку розробив серію концентричних кілець навколо міста. Ці кільця чи пояси фон Тюнена схематично описували продукти, які треба виробляти на різних відстанях від міста. Швидкопсувні продукти і продукти з низьким відношенням «ціна / вага» треба виробляти на самих прилеглих до міста поясах. Продукти з високою пропорцією «ціна / вага» треба було виробляти на поясах, віддалених від міста [239, с.155].

Певно, що спрощені міркування і концентрація на розміщенні сільськогосподарського виробництва роблять теорію фон Тюнена нереалістичною для сучасних комерційних підприємств. Але його робота залишається основною частиною фундаменту, на якому заснована сучасна теорія розміщення виробничих сил і формується початок для схематичного опису залежностей між транспортними витратами і теорією розміщення. Його головні висновки залишаються обґрунтованими, наприклад, земельні ділянки, прилеглі до міських зон, є дуже коштовними, і компанії повинні інтенсивно їх використовувати шляхом будівництва багатоповерхових складів дистрибуції.

Німецький економіст А. Вебер (Alfred Weber) розробив теорію розміщення промислових підприємств і виробничих будинків [270]. На відміну від фон Тюнена, А. Вебер почав з певної галузі промисловості, і визначив найкраще її розміщення. Він прийняв допущення про однакову доступність транспорту і постійних транспортних витрат щодо ваги і відстані. Пункти розташування сировинних матеріалів і місць споживання відомі, а робоча сила закріплена географічно і доступна при заданій кількості грошей. Як і в аналізі фон Тюнена, аналіз Вебера визначає оптимальне розміщення як позначку, що символізує мінімальні витрати: місце розташування з мінімальними витратами – це те місце розташування, у якому мінімізуються загальні витрати – витрати з переміщення сировинних матеріалів на завод і витрати з перевезення готових продуктів до ринку. Таким чином, загальні транспортні витрати – це той критерій, що використовував Вебер для оцінки альтернатив розміщення заводу [239, с.62].

Вебер визнавав, що, з погляду логістики, сировинні матеріали були різними. Сировинні матеріали володіють двома характеристиками, які безпосередньо впливають на загальні витрати з транспортування, що вони викликають: географічна наявність і втрата ваги в процесі переробки. Що стосується географічної наявності, сировина може бути або всюдисущою або локалізованою. Усюдисуща сировина знаходиться усюди, як вода чи повітря. Локалізована сировина знаходиться лише у певних місцях, наприклад, вугілля чи залізна руда. Крім того, сировина може бути або чистою, або такою що втрачає вагу. Чиста сировина не втрачає вагу при переробці, чиста сировина входить з цілою вагою до ваги кінцевого продукту, втім, втрачаюча вагу сировина втрачає свою вагу в процесі переробки. Отже, сировина може бути всюдисущою й чистою, всюдисущою і втрачаючою вагу, локалізованою й чистою, локалізованою і втрачаючою вагу. Характеристики усюдисущесті і локалізованості сировинних матеріалів визначають їхню географічну зосередженість і потребу в їх транспортуванні до чи від місця передбачуваного розташування заводу. За визначенням, усюдисуща сировина мається усюди, і таким чином, немає потреби в його транспортуванні до місця розташування виробничого підприємства. Таким чином, усюдисуща сировина не ставить обмежень на місце розташування заводу. Однак, як показує наступний аналіз, звичайно всюдисущі сировинні матеріали сприяють до розташування поблизу ринку. Локалізована сировина не виникає усюди, і, отже, потребує транспортування і, відповідно, транспортних витрат до будь-якого місця розташування, відмінного від джерела її постачання. Звичайно, чим більше відстань від заводу до джерела локалізованої сировини, тим більше витрати на транспортування матеріалів. Але слід враховувати втрати ваги при переробці сировини, оскільки це впливає на загальні витрати транспортування для локалізованих сировинних матеріалів і готових продуктів.

Такі характеристики як чистота і утрата ваги сировиною безпосередньо впливають на загальну масу вантажу, яку перевозитиме компанія, і відповідно, впливають на загальні транспортні витрати для сировини і кінцевих продуктів при різних місцях розміщення заводу. Оскільки локалізована чиста сировина не втрачає вагу при обробці, її повна вага входить до ваги кінцевих продуктів. За умови, що є один сировинний матеріал і один ринок, загальна вага локалізованої чистої сировини, що транспортується, буде однаковою при транспортуванні як до заводу, так і від заводу. Однак для локалізованої сировини, що втрачає вагу, місце розташування джерела її постачання може мінімізувати масу матеріалу, що транспортується, і, отже, мінімізувати транспортні витрати. Іншими словами, розміщення заводу поблизу джерела постачання сировини, що втрачає вагу, дозволяє підприємству уникати транспортування тієї маси, що матеріал утрачає при обробці.