Роль прогнозування у логістичних стратегіях управління

В умовах формування ринкової економіки важливим є удосконалення процесів, що впливають на функціонування економічної системи в Україні, яка потребує ефективних способів впливу держави на її розвиток. Одним із основних завдань, які стоять перед виробничим підприємством, є вибір і застосовування оптимальних засобів і методів управління, що дозволяють підвищити обґрунтованість рішень. Ефективне вирішення цього завдання можливе на основі методів інноваційного управління із застосуванням інформаційних комп'ютеризованих систем і технологій, вдосконалення й більш широкого використання методів планування та прогнозування економічних показників роботи підприємства, регіону, галузі [296, с.4].

Сучасні методи наукового прогнозування не обмежуються прийомами усереднення показників часових рядів, і включають складні програмно-апаратні системи підтримки прийняття рішень, знаходять поширення практичних застосовувань для цілей бізнесу[299, с.153]. З'являються нові методи прогнозування у сфері складних комбінованих підходів, що використовують елементи штучного інтелекту, навчання й розвитку [302, с.151]. Прогнози є основним джерелом інформаційних потоків для планування і координації рішень в логістиці, а також для планування техніко-економічних показників інноваційного розвитку підприємств. Типовим прикладом логістичного прогнозу є прогноз вантажних відправлень продукту з розподільного центру або складу за тиждень або за місяць. Прогнозування підвищує ефективність логістики, оскільки створює можливість обміну інформацією, а не запасами. Удосконалення інформаційних технологій і потреба у зменшенні рівня запасів вимагають інтеграції прогнозів як на рівні окремих підприємств, так і постачально-збутового логістичного ланцюга в цілому, тому процедури прогнозування мають забезпечувати єдність фінансових, маркетингових, виробничих, постачальних і логістичних операцій.

Завданням прогнозування є визначення майбутніх якісних і кількісних оцінок стану певних об'єктів, при цьому розрізняють такі основні види як пошукове (дослідницьке) і нормативне (цільове) прогнозування. Змістом пошукового прогнозування є визначення стану об'єкту у періоді попередження на підставі дослідження тенденцій його розвитку в ретроспективі і розповсюдження цих тенденцій на майбутнє. Сутність нормативного прогнозування полягає у визначенні шляхів досягнення бажаного (цільового) стану об'єкту в майбутньому. Пошуковий прогноз показує, приміром, очікувану продуктивність праці певного процесу через 10 років, втім стратегічною метою розвитку є збільшення продуктивності в заданому періоді, наприклад, на 20%. Тоді завданням нормативного прогнозування є дослідження конкретних шляхів і заходів для досягнення цієї мети, по можливості, з мінімальними витратами або максимальним афектом. Таким чином, нормативне прогнозування, на відміну від пошукового, включає елементи економічного управління розвитком процесу [296, с.4].. Для розробки прогнозів використовуються різні методи, які спрощено можуть бути об'єднані в наступні чотири групи: евристичні, інженерні, методи екстраполяції, а також моделювання. Евристичні методи прогнозування найбільше придатні для виявлення науково-технічних проблем і ідей.

У добувній галузі інженерні методи планування і прогнозування полягають в детальній розробці по окремих підприємствах програм впровадження відомих та нових засобів і технологій на середньострокову перспективу, з урахуванням прогнозованої зміни горно-геологічних і технічних умов виробництва, а також необхідних об'ємів здобичі прямими плановими розрахунками визначаються техніко-економічні показники по окремих процесах і по підприємствах або їх групах в цілому. Інженерні методи прогнозування достатньо надійні при розробці короткострокових програм і прогнозів для окремих підприємств та однорідних їх груп, проте на вищих рівнях управління їх використання утруднене внаслідок надмірної громіздкості і неминучості застосування різного роду укрупнених оцінок; крім того, вони не призначені для виявлення нових наукових проблем. Методи екстраполяції застосовуються для прогнозування великих систем, вони засновані на вивченні закономірностей розвитку явищ у минулому, концепції збереження цих закономірностей певний період часу та розповсюдженні їх на майбутнє. При цьому єдиним чинником, що впливає на розвиток процесу, тобто умовним представником всієї сукупності причинних чинників виступає час. Екстраполяція дає добрі результати при прогнозуванні техніко-економічних показників виробництва в цілому, або окремих технологічних процесів по великій сукупності однорідних підприємств в масштабі галузі, басейну, регіону. Одновимірні прогнози, засновані на екстраполяції, можуть служити одним з елементів нормативного прогнозування.