Основні тенденції розвитку ринкових взаємовідносин підприємств

Аналізуючи основні тенденції розвитку в економіці кінця ХХ століття та початку ХХІ століття, дослідник А. МакКіннон виділив шість з них, підкресливши, що вони між собою взаємозалежні й у більшості випадків взаємно підкріплюються такими чинниками [316]:

Продавці підсилюють свій контроль над вторинною дистрибуцією, тобто дистрибуцією продуктів зі складу до пунктів продажу, контролюючи все більшу частину доставок через розподільний центр. Цей процес уже практично завершився в споживчій галузі Великобританії, де продавці значно сильніше контролюють ланцюг доставки, ніж продавці в інших європейських країнах; їхні логістичні системи значно залежать від інформаційних технологій, особливо щодо інтегрованих систем поповнення запасів, що контролюють процеси переміщення і складування величезної кількості окремих видів товарів.

Реструктуризація логістичних систем роздрібних продавців з метою зменшення запасів і загального поліпшення ефективності керування ними через розвиток «комбінованої» дистрибуції (англ.composite distribution) та централізацію запасів продуктів з повільною оборотністю; у змішаних компаній-дистриб’юторів створення т.зв загальних запасів (англ. common stock rooms).

Застосування концепції Quick Response (QR), з метою зниження рівня запасів, в основі якої є скорочення часу циклу замовлення і доставка продуктів меншими партіями з більшою частотою у внутрішніх операціях (між розподільним центром і пунктом роздрібного продажу), а також у зовнішніх відносинах з постачальниками. Це привело до значного збільшення показника оборотності запасів і збільшення ролі доставки в системі комплектного перевантаження (англ. сrоss docking), та до відмовлення від класичного складування продуктів у розподільному центрі. Впровадження концепції QR стало можливим завдяки розвитку електронного обміну даними (англ. Electronic Data Interchange - EDI) і електронних пунктів роздрібного продажу (англ. Electronic Point of Sale –EPOS), що сприяють розвитку систем замовлень, сполучених з поточним продажем (англ. Sales Based Ordering - SBO).

Упорядкування системи первинної дистрибуції між виробничим підприємством і складом. Після виникнення тиску від впровадження концепції Quick Response і конкуренції, що підсилюється, продавці почали розширювати свій контроль вгору вздовж ланцюжка доставки. З метою покращення продуктивності логістичних активів, деякі провідні продавці почали процес інтеграції операцій у сфері вторинної і первинної дистрибуції, та керувати ними як єдиною мережною системою (англ. network system).

Уведення керування ланцюгом доставки (англ. Supply Chain Management- SCM) і стратегії ефективного реагування на потребі споживачів (англ. Effective Consumer Response - ECR). Після поліпшення ефективності своїх логістичних операцій, більшість продавців приступили до процесу розвитку партнерських відносин зі своїми постачальниками, щоб поліпшити ефективність ланцюга доставки в цілому. Інтегрований ланцюг доставки і стратегія ECR підвищують ефективність координації дій продавців і постачальників.

Постійно зростаючі зворотні потоки пакувальних матеріалів і переробного устаткування для можливої їх утилізації або повторного використання; через це збільшилась зацікавленість продавців у зворотній логістиці (англ. reverse logistics). Ця тенденція була підсилена після введення в рамках директив ЄС щодо використаного упакування. В результаті змін у більшості сучасних ланцюгів доставки, спостерігається суттєве спрощення структури цих ланцюгів: що часто складаються з трьох головних учасників – споживачів, роздрібних продавців і виробників. Однак спрощенню структури ланцюжка доставки супроводжувала складність керування діями усередині ланцюга. Учасники ланцюга також перетворюються самі, тому що зв'язки між ними починають набувати форми, що все більше відрізняються. Зв'язки між ланками ланцюга доставки стосуються всіх основних видів потоків продуктів (фізична доставка), ризику, фінансів (капітали і готівка) й інформації. У минулому дистрибуція займалася насамперед першим з цих потоків, однак у випадку прийняття логістичної орієнтації, а пізніше – логістичного ланцюга доставки, діячі ринку почали усе більше уваги приділяти об'єднанню інших видів потоків, що найвиразніше проявилося у виді стратегії Effective Consumer Response, ECR.

Великий вплив на розвиток логістичної дистрибуції, що спостерігається й в Україні, мають такі чинники, як глобалізація сфери торгівлі і розвиток електронної торгівлі. Глобалізація обумовлена все більшим підсиленням можливостей споживачів, продавців і виробників діяти в значно більшому масштабі, ніж будь-коли в минулому. Споживачі набувають глобальний досвід й можливості здійснювати покупки на глобальних ринках (напр., з використанням електронної торгівлі). Виробники можуть випускати або збирати свої продукти в глобальному масштабі й перевозити їх, або їхні компоненти на різні світові ринки. Роздрібні продавці також діють в усе більш глобальному оточенні, як з погляду покупок товарів, так і місць розташування своїх пунктів продажу. Так звана інтернаціоналізація і глобалізація дій є основною задачею для сучасної логістики, що стає усе складнішою і вимагає рішення усе важкіших проблем. Однак для рішення цих проблем з'являються нові технології, усе більш досконалі телеінформаційні рішення чи пропозиції логістичних операторів.

Головним завданням для торгових фірм у всіх країнах є потреба відповідати новим умовам ліберальної світової економіки. Усе більше споживачів хочуть, незалежно від свого походження чи місця проживання, такого ж стилю життя, як їх багатші сусіди з високо розвинених країн, а отже – таких же продуктів і послуг. Вони бажають найкращих доступних продуктів за можливо найнижчою ціною. У певному сенсі можна констатувати, що настає глобалізація потреб і попиту» [189, c.23]. Ці процеси, що характерні і для України, підсилюються протягом років.

Торговельні мережі в усьому світі задовольняють цю потребу й усе агресивніше утискуються в усі ніші світового ринку, що ще недавно існували в іншій економічній реальності, в іншому соціальному і культурному вимірі. Результатом діяльності цих фірм є усе більше посилення процесів концентрації роздрібної торгівлі. Багато років продовжуються серії злиттів і придбань компаній у цій сфері, хоча в дійсності цей процес лише почався. Образ того, хто керує роздрібним ринком, стає усе чіткішим. Безсумнівно, посилення конкуренції на руку споживачам і інвесторам, і вони зустрічають її прояву дуже прихильно. Клієнти полюбляють вибирати найкращі товари, що пропонуються разом з необхідним пакетом  послуг за конкурентною ціною [190].

При цьому експансія мереж роздрібного продажу на закордонних ринках супроводжувалася низкою факторів, які можна умовно розділити на «виштовхуючі» і «витягаючі» системи. До основних «виштовхуючих» факторів, що збільшують глобалізацію торгівлі, слід віднести такі як насичення внутрішніх ринків або підвищена конкуренція на цих ринках; застій економіки або обмежене зростання доходів; зменшення або старіння населення; обмежувальна політика щодо відкриття нових магазинів; високі операційні витрати (наприклад, зарплата, орендна плата, податки); тиск акціонерів на одержанні росту прибутків. Основними «витягаючими» факторами, що збільшують глобалізацію є такі як недостатній розвиток деяких ринків або слабка конкуренція; швидкий ріст економіки або збільшення рівня життя; швидкий приріст числа жителів або висока концентрація молоді; ліберальні закони; вигідна структура операційних витрат (наприклад, зарплати, орендної чи плати податків); географічне розкладення торгового ризику; можливість проведення інновацій у нових ринкових умовах.

У світі відбувається революція, що змінює образ торгівлі, а також суспільства, головним чином через швидкий розвиток інформаційних технологій і появи електронної торгівлі як результату її розвитку. Інформаційна революція рішуче змінила економіку логістичної діяльності, у якій більшість обов'язків у ланцюзі доставки зміщаються в кібернетичний простір через взаємозалежні глобальні електронні мережі. Визначення електронної торгівлі можна тлумачити як сучасну економічну методологію, що вказує на потребі організації, продавців і клієнтів, як зниження витрат при одночасному поліпшенні якості продуктів і послуг, а також скороченні часу доставки. Це визначення також відноситься до використання комп'ютерних мереж для пошуку і одержання інформації, що допомагає приймати рішення людям і цілим підприємствам. Найчастіше електронна торгівля ототожнюється з купівлею і продажем інформації, продуктів і послуг через комп'ютерні мережі [262, с.93]. Електронна торгівля охоплює всі дії, засновані на інформаційних технологіях, наприклад, послуги доступу, процес оплати, забезпечення і процес пошуку. Вони націлені на можливості торгівлі інформацією, продуктами і послугами між зацікавленими сторонами. До основних видів електронної торгівлі відносяться «бізнес-до-споживача» (англ. business-to-consumer, B2C) і «бізнес-до-бізнесу» (англ. business-to-business, B2B) [227, c.90].

Центральним моментом в В2С є маркетингові дії і застосування, спрямовані безпосередньо на кінцевого споживача продукту, а саме продаж товарів і послуг на електронній основі. У роздрібній торгівлі електронні каталоги представляються на www-сторінках, де поряд з логістичними інструкціями детально описані послуги, пропозиції на продаж (оферти), і маркетингові дії. Тут зустрічаються два види угод: угоди, що стосуються продажу фізичних товарів (напр., книги, диски, електронні чи товари одяг); у цьому випадку виникає логістична потреба у фізичній доставці їх клієнту. Інший вид представлений угодами, що стосуються нематеріальних продуктів цифрової технології.