Стратегії та методи розміщення підприємств

Як указувалося вище, ухвалення рішень про розміщення нового підприємства - заводу або складу - має велике значення для всіх операцій підприємства. Ці рішення накладають обмеження на кількісні можливості виробництва продукції і вимагають інвестицій необхідного капіталу. Таким чином, рішення про розміщення продуктивних сил часто приймаються на найвищому корпоративному рівні, включаючи вище керівництво і раду директорів [281].

Після ухвалення рішення про розміщення підприємства необхідно обговорити рішення про потужність підприємств в короткостроковому і середньостроковому періоді. Оскільки рішення про розміщення продуктивних сил проводяться на стадії, передуючій будівництву, і тут присутні такі основні питання як величина необхідної потужності підприємства, терміни введення в дію необхідної потужності підприємства та місце розміщення цього підприємства. У дисертаційній роботі розглядаються всі вищевказані питання вирішень щодо розміщення продуктивних сил, стратегії підприємства та їхні зв'язки із стратегією бізнесу, а також представлений аналіз обговорення рішень про розміщення підприємств. Стратегія розміщення виробничих сил є однією з головних складових операційних стратегій підприємства. Оскільки головні рішення про розміщення підприємств впливають на успіх в конкуренції, то рішення про розміщення продуктивних сил слід розглядати як частина загальної операційної стратегії фірми. Цей підхід також застосовується і до інших головних стратегічних операційних рішень для окремих процесів розробки рішення. У стратегії розміщення продуктивних сил необхідно розглянути питання про величину потужності, терміни введення і місце розміщення підприємства, необхідного для виробництва продукції .

Ці елементи розробки стратегії розміщення виробничих сил необхідно розглядати в комплексі з наступними впливовими чинниками:

Прогнозування попиту. Розробка стратегії розміщення продуктивних сил вимагає прогнозування попиту, техніка і методи розробки таких прогнозів розглядаються в розділі 5 дисертації.

Вартість об'єкту продуктивних сил. Вартість будівництва входитиме в стратегію розміщення підприємств, зачіпаючи величину потужності, що додається у будь-який момент, терміни зведення і місце розміщення об'єкту.

Вірогідна поведінка конкурентів. Очікувана не швидка реакція конкурентів може спонукати фірму підвищити потужності, щоб захопити ринок раніше конкурентів. Проте очікувана швидка у відповідь реакція конкурентів може примусити фірму бути обережнішою при розширенні потужностей.

Стратегія бізнесу. Стратегія бізнесу може продиктувати, щоб підприємство приділяло більшу увагу витратам, сервісу або гнучкості при розміщенні продуктивних сил. Так, стратегія, направлена на надання якнайкращого сервісу, може привести до необхідності підвищення потужності підприємства або збільшення числа розміщень підприємств на ринку для надання швидкого сервісу. Інші стратегії бізнесу можуть зажадати мінімізації витрат або вибору інших видів підприємств.

Міжнародна торгівля. Оскільки ринки стають за своїм характером більш глобальними, розміщення продуктивних сил необхідно розташовувати на міжнародній основі. Це включає не просто пошук “дешевої робочої сили”, а глобальне розміщення продуктивних сил для отримання якнайкращої стратегічної переваги.

Потужність підприємства. Одній з складових стратегії розміщення підприємств є продуктивність підприємства або потужність, яка залежить від очікуваного попиту. Позиціонувати величину майбутньої потужності підприємства можна за допомогою терміну “запас потужності”, що визначається з виразу:

Запас  потужності = потужність - середній попит

Відносно величини запасу потужності допустимі три стратегії:

Прагнути не допускати браку потужності. В цьому випадку використовується позитивне значення запасу чи “подушки” потужності. Підприємство повинне прагнути перевищити середнє прогнозне значення попиту і забезпечувати деяку додаткову потужність. Така стратегія доречна, коли є ринок, що росте, оскільки це дозволяє їм захопити частку ринку раніше конкурентів, або коли вартість будівництва і робочої потужності недорогі щодо витрат, пов'язаних з браком потужності. Крім того, на зростаючому ринку менше ризику не використовувати тривалий час виробничі потужності.

Орієнтуватися на середній прогноз. В цьому випадку фірма консервативніша по відношенню до передбаченої потужності. Прагнення до середнього прогнозу забезпечуватиме 50%-у вірогідність роботи при браку потужності, і 50%-у вірогідність роботи при надлишку потужності (це припускає симетричність розподілу імовірності значень попиту). Цю стратегію слід використовувати, коли витрати або результати роботи при недостатній потужності приблизно рівні витратам роботи при надмірній потужності.

Максимально використовувати потужність. В цьому випадку слід запланувати невелику або негативну подушку потужності для максимізації використання підприємства. Така стратегія доречна у разі, коли виробничі потужності дуже дорогі по відношенню до браку продукту, - в капіталомістких галузях промисловості, що працюють прибутково при високих нормах завантаження, що досягають 90-100%. Ця стратегія приводить до максимізації короткострокових прибутків, проте може пошкодити довше ринку в майбутньому, якщо конкуренти приймають вищі подушки потужності, а попит розвивається швидше за потужність. Методичні аспекти визначення величини запасу потужності наведені нижче:

Після ухвалення рішення про необхідний загальний рівень потужності, в стратегії продуктивних сил необхідно розглянути питання, якою потужністю повинне володіти кожне підприємство, зважаючи на поняття економії масштабу. У основі економії масштабу лежить припущення, що крупні підприємства є економічно ефективними, оскільки постійні витрати можна віднести на більшу кількість одиниць продукції, що випускається. У результаті, вартість одиниці продукції знижується у міру зростання продуктивності підприємства, коли присутній ефект масштабу, як показано у лівій частині рис. 4.5.

Проте, разом з економіями масштабу, можливо також явище неекономічності масштабу, оскільки при збільшенні потужності підприємства значно збільшуються транспортні витрати та непропорційно зростають в крупних організаціях витрати на комунікацію, координацію і контроль виробництва. Разом із збільшенням числа продуктів підприємства ростуть витрати, пов'язані з складністю виробництва, що обумовлює підйом кривої неекономічності масштабу в правій стороні рис.4.5, що вказує на існування мінімуму собівартості одиниці продукції для певної величини продуктивності. Ця величина приватного оптимуму залежатиме від величини постійних витрат, і від швидкості виникнення неефективності масштабу. Очевидно, кожна компанія повинна прагнути до оптимальної потужності підприємства, залежно від структури витрат, структури виробництва і конкретної операційної стратегії, що приділяє особливу увагу стратегії низьких витрат, або гнучкості виробництва, або сервісу. Звідси очевидно, що витрати - не єдиний чинник, який впливає на потужність виробничого об'єкту.