---

Сутність і зміст інновації

У світовій економічній літературі “інновація” інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях. Проблематика нововведень в нашій країні на протязі довгого часу розроблялася у рамках економічних досліджень НТП [5, с.6]

Поняття “інновація” означає нововведення, тобто впровадження нових форм організації праці й управління в систему підприємницької діяльності; це використання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на удосконалення соціально-економічної діяльності [4, с.7].  

Інновація – це використання в той чи іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних відношеннях, науці, культурі, утворенні і т.д.) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, що спрямовані на удосконалювання соціально-економічної діяльності [2, с.5].

Інновація представляє собою матеріалізований результат, що отриманий від вкладення капіталу в нову техніку чи технологію, в нові форми організації виробництва праці, обслуговування чи управління, включаючи нові форми контролю, обліку, методів планування, аналізу і т.п..[1, с.11]

Інновацію можна назвати також інноваційним продуктом. З поняттям “інновація” тісно пов’язані поняття “винахід” та “відкриття”.

Під винаходом розуміють нові прибори, механізми, інструмент, інші пристосування, що створені людиною.

Відкриттям є процес отримання раніше невідомих даних чи спостереження раніше невідомого явища природи.

Відкриття відрізняється від інновації по наступним ознакам [1, с.12]:

1.           Відкриття, а також винахід, робиться, як правило, на фундаментальному рівні, а інновація робиться на рівні технологічного (прикладного) порядку.

2.           Відкриття може бути зроблене винахідником-одинаком, а інновація розробляється колективами (лабораторіями, відділами, інститутами) і утілюється в формі інноваційного проекту.

3.           Відкриття не переслідує метою отримати вигоду. Інновація же завжди ставить своєю метою одержати яку-небудь відчутну вигоду, зокрема  більший приплив грошей, велику суму прибутку, підвищити продуктивність праці і знизити собівартість виробництва за рахунок застосування якогось нововведення у техніці і технології.

Відкриття може відбутися випадково, а інновація завжди є результатом пошуку. Її випадково не роблять. Вона потребує визначеної чіткої мети й техніко-економічного обґрунтування.

Існують такі характерні ознаки інновацій:

1.     якісна новизна;

2. цілеспрямованість;
3. успішність;
4. темп поширення;
5. ризикованість і невизначеність;
6. забезпечення різкого скачку в місце поступального руху.

Різні вчені, в основному закордонні (Н.Мончєв, І.Перлакі, В.Д.Хартман, Е.Менсфілд, Р.Фостер, Б.Твисс, Й.Шумпетер, Е.Роджерс та інші), трактують це поняття в залежності від об’єкта й предмету свого дослідження.

Наприклад, Б.Твисс визначає інновацію як процес, у якому винахід чи ідея здобуває економічний зміст. Ф.Никсон вважає, що інновація - це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і поліпшених промислових процесів і устаткування. На думку Б.Санто, інновація - це такий суспільно-техніко-економічний процес, що через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих по своїх властивостях виробів, технологій, і у випадку, якщо інновація орієнтована на економічну вигоду, прибуток, її поява на ринку може принести додатковий дохід. Й.Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих факторів, мотивовану підприємницьким духом. У внутрішній логіці нововведень - новий момент динамізації економічного розвитку.[5, с.7]

Термін і поняття “інновації” як нової економічної категорії увів в науковий обіг австрійський (пізніше американський) вчений Йозеф Алоіз Шумпетер (1883-1950 рр.) в першому десятиріччі ХХ століття. В своїй роботі “Теорія економічного розвитку” (1911) Й.Шумпетер вперше розглянув питання нових комбінацій змін в розвитку (тобто питання інновації) і далі повний опис інноваційного процесу.

Й.Шумпетер виділяв п’ять змін в розвитку [1, с.12]:  

1.           використання нової техніки, технологічних процесів чи нового ринкового забезпечення виробництва;

2.           упровадження продукції з новими властивостями;

3.           використання нової сировини;

4.           зміна в організації виробництва ї в його матеріально-технічному забезпеченні;

5.           поява нових ринків збуту.

Сам термін “інновація” Й.Шумпетер став використовувати в 30-ті роки ХХ століття. При цьому під інновацією Й.Шумпетер мав на увазі зміну з метою впровадження й використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих, транспортних засобів, ринків і форм організації в промисловості. Відповідно Й.Шумпетера, інновація є головним джерелом прибутку: “...прибуток, по сутності, є результатом виконання нових комбінацій”, “...без розвитку нема прибутку, без прибутку нема розвитку”[1, с.13]. Книги Й.Шумпетера послужили поштовхом до роботи інших вчених в області інновацій.

У сучасній економіці роль інновацій значно зросла. Це викликано тим, що в ринковій економіці інновації являють собою зброю конкуренції, тому що інновація веде до зниження собівартості, до зниження цін, до зростання прибутку, до створення нових потреб, до припливу грошей, до підвищення іміджу (рейтингу) виробника нових продуктів, до відкриття і захоплення нових ринків, у тому числі і зовнішніх.

Сьогодні опис технологічних інновацій базується на міжнародних стандартах, рекомендації з яких були прийняті в м. Осло в 1992 році (так назване “керівництво Осло”). Ці стандарти охоплюють нові продукти і нові процеси, а також їх значні технологічні зміни. Існують два типи технологічних інновацій:

§  продуктова інновація

§  процесна інновація

Продуктова інновація охоплює впровадження нових чи удосконалених продуктів. Тому продуктові інновації підрозділяють на два види:

§  базисна продуктова інновація

§  поліпшуюча продуктова інновація

Процесна продуктова інновація являє собою освоєння нових форм і методів організації виробництво при випуску нової продукції. При цьому мається на увазі, що випуск нової продукції можна організувати при вже наявні технології, устаткуванні, енергетичних ресурсах і при використанні традиційних методів організації виробництва і керування.

Сучасна економічна теорія розрізняє такі основні типи:

§  виробництво нового виду продукції (товарна інновація);

§  розробка нового методу виробництва (технологічна інновація};

§  створення нового ринку  товарів чи послуг (ринкова інновація);

§  освоєння нового джерела поставки  сировини чи напівфабрикатів (маркетингова інновація);

§  введення нового методу виробництва (технологічна інновація};

§  створення нового ринку  чи товарів послуг (ринкова інновація); 

§  освоєння нового джерела постачання сировини чи напівфабрикатів (маркетингова інновація);

§  реорганізація структури управління (управлінська інновація).             

Терміни “інновація” і “інноваційний процес” близькі, але не однозначні. Інноваційний процес зв’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій.

Інноваційний процес (ІП) - це послідовний ланцюг подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури чи послуги і поширюється в господарській практиці і суспільній діяльності [2, с.5].

На відміну від науково-технічного прогресу (НТП) інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. Цей процес не переривається і після впровадження, тому що в міру поширення (дифузії) новизни удосконалюється, стає більш ефективним, здобуває нові споживчі властивості.

Основа інноваційного процесу – процес створення й освоєння нових технологій, що вимагає, як правило, фундаментальних досліджень, спрямованих на одержання нових знань про розвиток природи і суспільства безвідносно до їхнього конкретного використання. Фундаментальні дослідження поділяються на теоретичні і пошукові (цілеспрямовані). Модель ІП має циклічний характер, складається з окремих ланок (самостійних процесів) і матеріалізується у функціональні організаційні структури. Економічний і технологічний вплив ІП на суспільну діяльність виявляється в збільшенні економічного і науково-технічного потенціалу держави, підвищенні технологічного рівня всіх ланок ІП.

В узагальненому виді модель ІП можна записати так [2, с.6]:

 

ФД → ПД → РПр → Ос → ПВ → М → Зб,         (1.1)

 

де ФД – фундаментальні дослідження; ПД – прикладні дослідження; РПр – розробка і проектування; Ос – освоєння; ПВ – промислове виробництво; М – маркетинг; Зб – збут.

Фундаментальні дослідження – початкова стадія ІП, що насичена науковими дослідженнями. Однак кожен наступний елемент циклу також вимагає наукових і прикладних досліджень. Кількість і якість інформації убувають від фундаментальних досліджень до промислового виробництва. Дослідницька діяльність заміняється досвідом, навичками, стандартними прийомами, що носять найчастіше суб’єктивний характер.

Світовий досвід показує, що тільки окремі фундаментальні дослідження втілюються в розробку, проектування і промислове виробництво. До 90 % тем фундаментальних досліджень мають негативний результат. З 10 %, що залишилися не усі мають практичний вихід. Основною метою фундаментальних досліджень є пізнання і розвиток ІП, вивчення теорії питання. Прикладні дослідження мають іншу спрямованість – це упредметнені знання, що використовуються в різних технологіях, у результаті яких створюються нові машини, устаткування і системи. Прикладні дослідження плавно переходять у розробку і проектування, далі - в освоєння і промислове виробництво. Фази маркетингу і збуту зв’язані з комерційною реалізацією результатів ІП.

Мета організації інноваційної діяльності випливає із загальних цілей розвитку економіки (народного господарства) і п’яти фундаментальних питань, яких необхідно дотримуватися в умовах функціонування ринкової економіки.

Суть цілей, що поставлені перед економікою, наступна [4, с.8]:

1.      Економічний ріст. Бажано забезпечити виробництво більшої кількості і вищої якості товарів і послуг, тобто забезпечити вищий рівень життя.

2.      Повна зайнятість. Відповідне заняття повинні мати всі, хто бажає працювати і здатний до праці.

3.      Економічна ефективність. Одержати максимальну віддачу при мінімальних затратах обмежених наявних виробничих ресурсів.

4.      Стабільний рівень цін. Необхідно уникати значного підвищення або зниження загального рівня цін, тобто інфляції і деінфляції.

5.      Економічна свобода. Керівники підприємства, виробники і споживачі виготовленої продукції чи наданих послуг повинні володіти у своїй економічній діяльності високим ступенем свободи.

6.      Справедливий розподіл доходів. Жодна група громадян не повинна перебувати у крайніх злиднях, коли інші громадяни купаються в розкошах.

7.      Економічне забезпечення. Необхідно матеріально забезпечити існування хронічно хворих, непрацездатних, недієздатних, перестарілих та інших категорій населення, які самі не можуть забезпечити собі необхідний рівень життя.

8.      Торговий баланс. Підтримання розумного соціальне та економічно вигідного балансу у міжнародній торгівлі і у міжнародних фінансових відносинах (операціях).

Цих цілей в умовах ринкової економіки можна досягнути в том випадку, якщо дотримуватися вимог п’яти фундаментальних питань, на які кожна соціально-економічна формація повинна давати практичні відповіді, а саме:

1.          Скільки необхідно виробляти? В якому обсязі і яку частину наявних ресурсів необхідно використати у виробничому процесі для виробництва прогнозованого обсягу матеріальних (життєвих) благ?

2.          Що необхідно виготовляти? Який набір товарів і послуг найповніше задовольняє матеріальні потреби суспільства?

3.          Як цю продукцію необхідно виготовляти? Як повинно бути організовано виробництво? Які фірми повинні здійснювати виробництво і яку технологію виробництва використовувати?

4.          Хто повинен користуватися цією продукцією? Зокрема, як повинна розподілятися продукція економіки між індивідуальними споживачами?

5.          Чи здатна система адаптуватися (пристосуватися) до змін? Чи зможе система добитися певних змін у зв’язку із змінами попиту споживачів. У постачанні ресурсів і у технології її виробництва?

Таким чином, п’ять фундаментальних питань спонукають підприємців знаходити найоптимальніші шляхи для досягнення цілей розвитку економіки, тобто добиватися найкращих результатів при найменших витратах обмежених ресурсів: виробничих, трудових, природних.

Таким чином, інноваційні процеси впливають на розвиток економіки, а високий рівень економіки сприяє швидкому та ефективному втіленню у виробництво інновацій.