Быстрый переход к готовым работам
|
Задачі удосконалювання обліку витрат на виробництво і формування облікової політики
Собівартість продукції – один з головних економічних показників діяльності
промислових підприємств і виражає в грошовій формі усі витрати підприємства,
пов'язані з виробництвом і реалізацією його продукції. Собівартість показує, у
що обходиться підприємству продукція, яка ним випускається. У собівартості, як в узагальнюючому економічному
показнику, знаходять своє відображення всі сторони діяльності підприємства:
ступінь технологічного оснащення виробництва й освоєння технологічних процесів;
рівень організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих
потужностей; економічність використання матеріальних і трудових ресурсів та
інші умови і фактори, які характеризують виробничо-господарську діяльність. Зниження собівартості продукції – найважливіше джерело зростання прибутку і
рентабельності підприємств. Рівень собівартості продукції залежить від обсягу
продукції, що виготовляється, ступеня механізації виробництва і використання
устаткування, росту продуктивності праці, раціонального використання
матеріалів, ощадливої витрати коштів, успішної боротьби з втратами і
непродуктивними витратами, а також зниження витрат по обслуговуванню і
управлінню виробництвом. Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових,
матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство
питання зниження собівартості продукції, робіт, послуг. Зниження собівартості
продукції означає економію упредметненої та живої праці і є найважливішим
чинником підвищення ефективності виробництва, росту накопичень. Зниженню собівартості промислової продукції сприяє
безупинний ріст продуктивності праці й економії робочого часу. Це знаходить
конкретне вираження в раціональному використанні основних і оборотних коштів,
скороченні відходів сировини і матеріалів, зниженні браку продукції, економії у
витратах на утримання апарата управління і т.п. Облік витрат на виробництво є найважливішою частиною
бухгалтерського обліку промислового підприємства й органічно зв'язаний з
калькулюванням собівартості продукції. Це, власне кажучи, два взаємозалежних
етапи єдиного облікового процесу. Від правильної організації обліку витрат і калькулювання собівартості
продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу
результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності
виробництва, обґрунтованість планування якісних і кількісних показників та
оптимальне ціноутворення. При плануванні й обліку повинна застосовуватися єдина номенклатура витрат
на виробництво з однаковим змістом статей витрат, а також єдині принципи
групування та розподілу витрат. Добре налагоджений, достовірний облік витрат на
виробництво – важлива умова удосконалювання управління виробництвом. Ціль обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
полягає в: -
своєчасному, повному і достовірному визначенні усіх
фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, по елементах і статтях; -
численні фактичної собівартості окремих видів і всієї
продукції шляхом групування та розподілу витрат виробництва по статтях, виробах
і видах продукції; -
контролі за раціональним використанням матеріальних і
трудових ресурсів, грошових та інших коштів у процесі виробництва продукції; -
боротьбі з безгосподарністю, втратами від браку і простоями; -
виявленні невикористаних резервів виробництва для
зниження витрат на одиницю шляхом найсуворішого дотримання режиму економії.
[20] Задачі підприємство вибирає самостійно. Вони можуть бути стратегічні й
тактичні. До стратегічних відноситься вибір стратегічної зони господарювання
(СЗГ). Вибір СЗГ – складна задача, що стоїть перед організаційною системою,
особливо з диверсифікованим характером виробництва й в умовах чистої
конкуренції. |
|