Сучасний стан конкуренції та проблеми розвитку підприємств торгівлі

Сучасний стан конкуренції та проблеми розвитку підприємств торгівлі Сучасний етап розвитку економіки України характеризується безліччю різноманітних чинників зовнішнього та внутрішнього оточення, які внаслідок свого дестабілізуючого впливу можуть призвести до зниження ефективності та втрати фінансової стабільності як економіки в цілому, так і окремих галузей зокрема. Саме тому, дослідження конкурентостійкості підприємств торгівлі та обґрунтування технології її оцінки доцільно розпочинати з виявлення найбільш істотних чинників впливу, що дозволить визначити основні проблеми та перспективи розвитку підприємств торговельної галузі. Результати діяльності будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності суттєво залежать від впливу як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, тому велика кількість наукових робіт відомих вчених-економістів присвячена дослідженню середовища у якому функціонують підприємства. Слід зазначити, що значний внесок у розвиток досліджень цієї проблеми має розробка теорії „п'яти сил конкуренції” М. Портера [25]. Сучасні умови функціонування українських підприємств характеризуються нестабільністю та швидкої мінливістю, в наслідок чого змінюється навантаження окремих факторів. Саме це обумовлює необхідність постійного дослідження розвитку системи чинників, які впливають на підприємство, її вдосконалення та галузевої адаптації. А оскільки конкурентостійкість – це здатність підприємства не лише забезпечувати конкурентоспроможність, але й підтримувати цей стан, як в умовах впливу негативних чинників, так і при трансформуванні загальної ситуації на даному сегменті ринку, то проблема визначення чинників, які впливають на конкурентостійкість підприємства є однією з найактуальніших в умовах ринкової економіки. Підприємства в процесі функціонування взаємодіють з багатьма об’єктами та залежать від різних факторів середовища свого існування. Тому для визначення чинників, які впливають на конкурентостійкість підприємств торгівлі, перш за все необхідно розглянути фактори впливу на підприємство. На ефективне функціонування підприємств впливають багато факторів, які більшість науковців поділяють на зовнішні та внутрішні [17, 37; 115, 146-148]. Зовнішні (екзогенні) фактори виникають поза межами підприємства, інтенсивність їх прояву, як правило, не залежить від діяльності підприємства, а обумовлене станом зовнішнього середовища. Внутрішні (ендогенні) – виникають у процесі діяльності підприємства [37; 70]. Перш за все треба визначитись з поняттям зовнішнього та внутрішнього середовища. Внутрішнє середовище організації – це та частина загального середовища, яка знаходиться у межах організації. Внутрішнє середовище підприємства включає в себе всі процеси, які здійснюються всередині підприємства, структуру й співвідношення його елементів з організаційної і з функціональної точки зору. Зовнішнє середовище – це всі умови й фактори, які виникають у навколишньому середовищі організації, незалежно від діяльності конкретної організації, але які впливають і можуть вплинути на її функціонування й тому вимагають прийняття управлінських рішень [149, 150]. Перші наукові дослідження проблеми взаємозв’язку організації та середовища були відображені у роботах А. Богданова и Л. фон Берталанфі у першій половині ХХ сторіччя. Початково зовнішнє оточення сприймалось як сукупність умов діяльності, яка не підлягає впливу з боку підприємства та має однобічний вплив. У сучасних умовах таке сприйняття дещо змінилось, оскільки зараз зовнішнє оточення розглядають у взаємозалежності з підприємством. Оскільки ефективне функціонування будь-якого підприємства залежить від здатності виявляти у зовнішньому оточенні загрози й потенційні можливості та активно формувати зовнішні умови своєї діяльності. У науковій літературі існує декілька підходів до визначення структури зовнішнього середовища підприємства. Так, М. Портер ототожнює структуру зовнішнього середовища з галуззю, у якій функціонує підприємство [17, 25]. Деякі автори розглядають зовнішнє оточення з позиції прийняття рішень про стан і зміни зовнішнього середовища [151; 152]. Такий підхід до структури зовнішнього оточення називають моделлю пізнавальних систем або моделлю прийняття рішень. Однак найбільш поширеною моделлю є модель ієрархічної структури зовнішнього середовища [25, 153, 154]. З цього погляду структура зовнішнього середовища складається з двох рівнів: макрорівень (макросередовище) та мікрорівень (мікросередовище). Більшість авторів макрорівень розглядають як сукупність сил непрямого впливу, які формують загальноекономічні, соціальні та політичні умови. У якості факторів прямого впливу визначають мікрорівень, який характеризується безпосереднім відношенням до підприємств [24; 150]. У науковій літературі існує велика кількість різних поглядів щодо формування чинників, які входять до макросередовища, однак найбільш поширеним є поділ на такі групи факторів: 1. Економічні фактори, які характеризують стан та динаміку змін в економіці (темп економічного зростання; тенденції зміни ВНП; рівень інфляції; зростання або скорочення рівня безробіття; спад у деяких галузях промисловості та ін); 2. Політичні фактори (політична стабільність у країні; орієнтація на ринкове втручання держави з частковим втручання держави; валютне регулювання; методи державного регулювання економіки; стабілізація у суспільстві; політика приватизації); 3. Правові фактори (митне законодавство; податкове законодавство; система податкових пільг та заохочень; зміни у законодавстві та правовому регулюванні); 4. Соціокультурні (мобільність населення; рівень кваліфікації працівників; рівень освіти; рівень охорони здоров’я); 5. Технологічні фактори (розвиток науково-технічного прогресу; удосконалення технологій виробництва; сучасні системи збору та обробки інформації); 6. Міжнародні (лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків; складність виходу вітчизняних підприємств на зовнішні ринки; вплив іноземних конкурентів); 7. Демографічні (потенційна та реальна кількість робочої сили; кваліфікаційні характеристики робочої сили). Визначені фактори мають різний вплив не тільки в залежності від розвитку країни в цілому, а й від галузевих особливостей. Тому, для визначення сучасного стану та перспектив розвитку конкуренції у торгівельній галузі необхідно визначити основні чинники зовнішнього оточення, які найбільш вірогідно відбивають тенденції у торгівлі. Зауважимо, що стан, тенденції та перспективи розвитку торговельних підприємств можна оцінити на основі аналізу основних показників, які характеризують їх діяльність. При цьому, конкурентоспроможність окремого суб’єкту господарювання суттєво пов’язана з конкурентоспроможністю галузі, яку обумовлює як розвиток національної економіки, так і конкурентна позиція України на світовому просторі.