Сутність і соціально-економічне значення розвитку фермерства

Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-рин¬кового середовища є розвиток малого підприємництва, найбільш вагомою складовою якого в сільському господарстві є фермерські господарства. Сьогодні зрозуміло, що успіх ринкових перетворень в аграрному секторі буде залежати від того, як реалізовуватиметься потенціал фермерства. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури на¬родного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво [21,78]. Ринковий механізм господарювання, за¬безпечуючи свободу економічного вибору, реалізацію власного економіч¬ного інтересу, взаємоузгодженість інтересів ринкових суб'єктів та реалізацію підприємницького потенціалу, мобілізацію самостійної ініціативи господарського суб'єкта включає фермерство як рушій¬ну силу соціально-економічного розвитку. Проте в сучасній економній думці існують різні точки зору щодо значимості та сутності фермерства. Так, ряд вчених-аграрників стверджували, що сімейні фермерські господарства – це найбільш раціональна і гармонічна форма організації сільськогосподарського виробництва. За фермерськими господарствами – майбутнє розвитку аграрного сектора України [79,110,118]. Противники фермерського укладу, навпаки, вважають, що індивідуальні селянські господарства, які відроджуються, – це не новий, а вже віджилий старий уклад, який не матиме майбутнього [97,130]. Наявність альтернативних думок в економічній науці природно. Однак, нерідко вона зумовлена різними вихідними позиціями учених щодо трактування економічних явищ або процесів. У нашому випадку, насамперед, потребують чіткого з’ясування три питання: по-перше, про який різновид фермерства йдеться, адже воно неоднорідне і має складну структуру (різні підходи можуть бути до фермерства, що сформувалося еволюційно "природним" шляхом, і фермерства, яке зароджується на базі великих державних і колективних "соціалістичних" господарств); по-друге, чи є сенс відокремлювати певні типи фермерських господарств та за якими критеріями слід проводити їх класифікацію; по-третє, яка принципова різниця між особистими селянськими та фермерськими господарствами. У науковій літературі до цього часу не досягнуто єдиної думки щодо змісту і співвідношення таких понять як "селянське" і "фермерське" господарства. Більшість учених-аграріїв вважають ці поняття нетотожними. При цьому в деяких випадках їх розмежування, як форм сільськогосподарських підприємств, проводиться за критерієм вико¬ристання найманої праці. Цікавою у цьому плані є позиція Рубахіна С.О. [126]. Так, пише він, керівники селянських господарств можуть наймати працівників для виконання окремих сільськогосподарських робіт на тимча¬совій основі. Самі ж власники і члени їх сімей безпосередньо постійно беруть участь у виробництві. Фермери зберігають за собою лише функції управління та організації виробництва, а виробничим процесом займаються наймані працівники. На нашу думку, при такому підході до визначення фермерського господарства навіть у США, які є батьківщиною фермерства, більшість сімейних господарств не можна віднести до фермерських, оскільки вони взагалі не використовують найманої праці. Отже, показник залучення найманих працівників на постійній або тимчасовій основі не може бути визначальною ознакою фермерського господарства, проте його доцільно використовувати у якості класифікаційної ознаки певного типу фермерського господарства. Значно поширеніший підхід до розв'язання даної проблеми – відокремлення фермерських і селянських господарств за ступенем товарності виробництва. Прийнято вважати, що селянські господарства мають в основному натуральний характер, а фермерські – товарний. Дійсно, в основі фермерства лежить здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Отже, товарність виробництва є характерною ознакою фермерства, проте не є визначальною. Деякі дослідники [88,92-95,106] стверджу¬ють, що фермерські господарства відрізняються від селянських особистих господарств лише більшими розмірами землекористування. Це, безумовно, важлива ознака, за якою вони різняться, а класифікація фермерських господарств стосовно землеволодіння і землекористування цілком доречна. Однак розміри землекористування не можуть визначати форму господарювання та її мету. Тим більше, що відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" розміри земельної ділянки особистого господарства можуть бути збільшені через успадкування земельної ділянки членами господарства.