Стратегії оновлення виробництва

Стратегії оновлення виробництва Управління маркетинговою товарною політикою повинно бути спрямовано на довгострокові перспективи, що обумовлено необхідністю формування стійких переваг товарного потенціалу підприємства з урахуванням характеру та сили впливу на нього товарного клімату. Незважаючи на актуальність проблеми, існує небагато вітчизняних наукових робіт, присвячених винятково питанням стратегічного управління маркетинговою товарною політикою в торговельних підприємствах. Більшість наукових робіт містить тільки один розділ, що описує функцію планування; окремі роботи присвячені стратегічному планування в ринкових умовах і майже не існує наукових праць, в яких розробляються питання специфічних особливостей стратегічного управління маркетинговою товарною політикою в торговельних підприємствах. При цьому слід зазначити, що маркетингова товарна політика - це маркетингова діяльність підприємства, яка пов'язана з реалізацією стратегічних та тактичних заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності товарів та формування товарного портфеля з метою задоволення потреб споживачів та одержання прибутку. Стратегічне управління товарною політикою, на наш погляд, – це комплекс процесів, способів розробки і реалізації стратегій товарного потенціалу підприємства з метою гнучкого реагування і сучасних змін у товарній політиці, що відповідають виклику з боку оточення і дозволяють досягти конкурентних переваг. Вітчизняну систему стратегічного планування можна описати наступним чином: на загальнодержавному рівні в Україні триває розробка цільових комплексних програм галузевого, територіального та проблемного типу; у виробничих підприємствах спостерігаються спроби розробки індикативних планів, однак через відсутність ме¬ханізмів їх реалізації вони залишаються на рівні оформлених до¬кументів; у торговельних підприємствах – стратегічне планування існує на рівні мріяння, а застосовуються лише фрагменти оперативних планів для окремих товарних груп або короткострокові плани певних категорій. Збіг суб'єктивних та об'єктивних факторів призвів до того, що плани минулих часів (командно-адміністративного устрою), виявилися не потрібними, а для складання нових пер¬сонал торговельних підприємств не має знань, умінь і навичок, не створено інформаційно-методичного забезпечення та механізмів розробки й реалізації планів, не встановлено нові взаємовідносини. Таким чином, в Україні виникли передумови переходу до стратегічного управління маркетинговою товарною політикою, які полягають: у необхідності вивчення і реакції на зміни умов функціонування підприємств, що дозволить створити адекватні цим умовам системи стратегічно¬го управління. у потребі в об'єднанні різних напрямків діяльності підприємства в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації (насам¬перед конгломератної); у розвитку гіперконкуренції на ринку товарів. Існує необхідність у наявності яскраво виражених конкурентних переваг і їх підтримки для підприємств-лідерів або створення їх в аутсайдерів. у інтернаціоналізації бізнесу, розвитку зв'язків з підприємствами, які використовують систему стратегічного планування. Інтернаціоналізація підприємств-виробників є головною трудністю. Постачальники товарів і послуг стають глобальнішими в своєму підході до бізнесу. Концепція окремих національних ринків більше не є домінуючою, посилюється конкуренція між постачальниками. З’являється єдиний європейський ринок з загальною стандартизацією (загальні стандарти у вимогах до безпеки, розширення систем і кількості міжнародних, європейських, національних, регіональних, фірмових стандартів). При цьому трудність стратегічного управління товарною політикою торговельного підприємства полягає в реструктуризації місцевої маркетингової діяльності з метою успішної конкуренції на ринках. у наявності висококваліфікованих менеджерів, здатних вирішувати складні питання, застосовуючи систему стратегічного мислення. у розвитку теорії та практики стратегічного планування, які допо¬магають перейти від методу «проб і помилок» до наукових методів передбачення й майбутнього та підготовки до майбутнього. Це дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію. у наявності доступної інформації (глобальних інформаційних ме¬реж), поява нових носіїв інформації (DVD, тривимірної оптико-електронної пам'яті; Інтернет) для вивчення сильних і слабких сторін підприємства, зовніш¬нього середовища та умов конкуренції. Це концентрує увагу на необхідності збору та застосуванні бази стратегічної маркетингової інформації, яка дозволяє проводити аналіз, інтерпретацію та застосовувати ін¬формацію для прийняття стратегічних рішень, дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки змен¬шенню невизначеності ситуації. у посиленні інноваційних процесів, генерації та швидкому освоєнні підприємствами нових ідей (витрати на НДКР 3—7 % ВВП). Таким чином, доцільна автоматизація системи з метою підвищення якості управлінського рішення. у підвищенні якості товарів у напрямі забезпечення їх корисності, безпеки і зручності застосування, ресурсозберіганні. у необхідності впровадження високої культури управління, орієн¬тованої на запобіганні опору змінам та стимулюванні розвитку під¬приємства. у розвитку відкритої соціально-економічної системи (підприємства), яка базується на певному поєднанні системного, ситуа¬ційного та цільового підходах до діяльності. Викорис-тання тільки однієї із зазначених засад не дає змоги досягти потріб¬них результатів — розвитку підприємства у довгостроковій перс¬пективі. у ускладненні і посиленні компетенції споживачів. Споживачі стають все більш вимогливими до якості, надійності і довговічності товарів. Виробники перейшли на цей виклик переходом на багатоканальний збут, включаючи не тільки вже існуючі можливості прямої торгівлі (поштової або телефонної), але і нові (телевізійні торгові канали і торгівля зі складів). Проблема, що стоїть перед стратегічним маркетинговим плануванням торговельного підприємства, носить подвійний характер: по-перше, знайти шляхи зближення із споживачами по-друге, необхідно вписатися і спростити використання численних ринкових каналів. у неможливості ринкового зростання. Багато секторів ринку вже досягли своєї зрілості, що характеризується насиченням і спадом ділової активності. У таких умовах упор робиться як на утримання вже наявних клієнтів, так і на пошук нових. Виникає нова проблема для торговельного підприємства: як створити і стимулювати попит споживачі, а не задовольнятися лише конкуренцією за принципом розподілу ринку. у динамічному стратегічному мисленні. Стратегічне управління товарною політикою повинно створювати у майбутньому довгострокові взаємостосунки із споживачами і повністю підкорятися їх запитам і формувати систему їх прихильностей. у конкуренції за часом. Часові рамки стають все більш стислими, а темп змін постійно прискорюється. Розробка гнучких систем управління надихнула торговельні підприємства на використання в конкурентній боротьбі чинника часу — тобто швидкості, з якою вони можуть пропонувати свої товари ринку. Життєвий і відтворювальний цикли товару скоротилися до 1-2 років. Таким чином, побудова, впровадження та розвиток принципів, методів, системи, процесу стратегічного управління маркетинговою товарною політикою торговельних підприємств є областю наукових фундаментальних та прикладних розробок з урахуванням всіх сучасних передумов, які постійно виникають в умовах розвитку ринкових відносин.