Основні задачі і професійні обов'язки соціального працівника

Основні задачі і професійні обов'язки соціального працівника Сучасний стан в Україні характеризується не тільки складною економічною і політичною ситуацією, але й своєрідним руйнуванням надій і сподівань великої частини населення. В першу чергу, це стосується людей похилого віку, які, набувши статусу пенсіонера, лише частково можуть брати участь у житті суспільства. Важливо й те, що в специфічних умовах старше покоління у зв’язку з переглядом усіх цінностей і досягнень доперебудовного періоду часто відчувають почуття глибокої образи й розчарування: все їхнє життя і робота, присвячені праці на користь суспільства, нерідко визнаються безкорисними, непотрібними. Слід відмітити, що економічна ситуація в Україні така, що обставини спонукають людей похилого віку активізувати свою позицію, продовжувати роботу і після пенсійного віку. Як правило, життя людини похилого віку не багате на різні події. Однак вони заповнюють собою весь її індивідуальний простір і час (прихід лікаря – це подія, яка може заповнити весь день; похід до магазину теж подія, до якої слід ретельно готуватися, а потім не менш ретельно переживати її). Іншими словами, відбувається гіпертрофованість, «розтягування» подій. Окрім «розтягнутості» подій наповненість життя може здійснюватись шляхом гіпертрофованості якої-небудь однієї сфери життєдіяльності. Інша особливість визначається своєрідним відчуттям часу (людина похилого віку завжди живе у сучасності). Її минуле також присутнє у сучасності – звідси заощадливість, бережливість, обережність людей похилого віку. Вони ніби консервуються, причому такому зберіганню підлягає і духовний світ, їх цінності. Варто брати до уваги той факт, що плинність часу в похилому віці уповільнюється. Потенціал людини похилого віку найчастіше зовні не співпадає (або відповідає дуже мало) менталітету нових поколінь. Порушення спадковості поколінь, що передбачає – якщо виходити з принципу природовідповідності, що старші існують заради молодших і вмирають, залишаючи їм життя, – порушення такої єдності стає болісним. Часто люди похилого віку живуть окремо від сімей, і тому їм буває не під силу подолати свої нездужання і самотність. І якщо раніше основна відповідальність за людей похилого віку лежала на сім’ї, то зараз її все частіше беруть на себе державні і місцеві органи, установи соціального захисту населення. Слід відмітити, що до проблеми старості і її визначення вчені і практики підходять різних точок зору – біологічної, фізіологічної, психологічної, функціональної, хронологічної, соціологічної тощо. А звідси і специфіка вирішення проблем суспільного і соціального становища, ролі і місця в сім’ї, і організації соціального забезпечення і обслуговування, соціальної реабілітації, соціального піклування над людьми похилого віку.