Суть регіональної політики житлового будівництва та її місце в структурі регіональної політики

Для того, щоб зрозуміти суть, завдання і функції регіональної політики житлового будівництва, важливо дослідити тлумачення регіональної політики загалом. Зауважимо, що термін «регіональна політика» набув надзвичайного поширення протягом кількох останніх десятиліть. Ним оперують в царинах таких наук, як регіональна економіка, розміщення продуктивних сил, державне управління, соціальна й економічна географія та ін., а також в практиці управлінської діяльності. Поняття «регіональна політика» стало фундаментальною міждисциплінарною категорією. Але, незважаючи на це, на сьогоднішній день відсутнє єдине універсальне тлумачення цієї дефініції. Регіональна політика вивчалася з різних боків і під різними кутами зору. Їй присвячені дослідження таких відомих вчених, як Е.Б.Алаєв, З.С.Варналій, З.В.Герасимчук, В.М.Геєць, Ю.Н.Гладкий, А.Г.Гранберг, Б.М.Данилишин, М.І.Долішній, В.А.Поповкін, В.К.Симоненко, М.І.Фащевський, Л.Г.Чернюк, Л.Т.Шевчук, А.І.Чистобаєв та ін. Отже, врахування максимальної кількості ознак дасть можливість сформулювати всеохопне тлумачення суті регіональної політики. Такі спроби були зроблені неодноразово. В результаті в довідковій літературі регіональна політика трактувалася: за сферою діяльності (сфера діяльності держави; сфера діяльності регіональної (місцевої) влади щодо управління соціально-економічним розвитком регіону (міста)); за територіальним поширенням (національний і регіональний рівень); за суб’єктами регіональної політики (окремі посадові особи, наприклад, Президент України, Верховна Рада України як найвищий у державі законодавчий орган, органи державної виконавчої влади всіх рівнів, органи місцевого самоврядування, окремі юридичні особи -установи, організації і підприємства, громадські організації); за структурою (економічна, промислова, соціальна, житлова, демографічна, екологічна, науково-технічна та ін.); за вибірковістю пріоритетного фінансування (регіональна політика щодо розвитку депресивних, проблемних, прикордонних регіонів); за розв’язанням національно-етнічних питань тощо [172, 195]. На нашу думку, регіональній екологічній політиці має бути відведене пріоритетне місце. Вона повинна забезпечити безпеку життєдіяльності людини, що в свою чергу, дозволить розставити акценти у здійсненні регіональної житлової політики і регіональної політики житлового будівництва. Тепер ми можемо розкрити суть поняття регіональної житлової політики та регіональної політики житлового будівництва. При цьому врахуємо погляди вчених на регіональну політику загалом. Отже, на нашу думку регіональна житлова політика та регіональна політика житлового будівництва – це діяльність держави, взаємоузгоджена з діяльністю регіонів, що здійснюється в існуючому в її межах нормативно-правовому полі і спрямована на досягнення повноцінного (обґрунтованого згідно з розрахованими для кожного регіону медичними нормами) забезпечення населення цих регіонів житловим фондом шляхом збереження існуючого за допомогою поточних і капітальних ремонтів, реконструкції та регенерації житлових будівель і будівництва нового житлового фонду за кошти держави, міністерств і відомств, підприємств і організацій, а також за кошти населення. Регіональна житлова політика та регіональна політика житлового будівництва буде ефективною тоді, коли стабільно зростатиме забезпеченість населення житловим фондом, причому не просто середня, а забезпеченість усіх соціальних груп населення, тобто й таких груп сімей, які зможуть поліпшити свої житлові умови за рахунок нового будівництва соціального житла. Регіональна житлова політика та регіональна політика житлового будівництва як управлінська, в тому числі й регулююча діяльність держави, передбачає виконання нею ролі суб'єкта регулювання економіки, що означає реалізацію низки економічних функцій. Окреслимо ці функції за А.М.Стельмащуком: - визначення головних цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку країни виходячи із сучасного стану економіки та перспективних умов її розвитку (розробка стратегії соціально-економічного розвитку країни, визначення ресурсів, необхідних для її реалізації, пріоритетних напрямів, очікуваних економічних, соціальних та міжнародних наслідків макроекономічного розвитку країни); - розробка та затвердження правових основ функціонування ринкової економіки, які раціоналізують ринкове середовище та надають йому цивілізований характер; - цілеспрямований вплив на економічну діяльність господарських суб'єктів за допомогою системи економічних регуляторів, зокрема таких, як державний бюджет, податки, гроші, кредит, ціни, заробітна плата тощо; - захист конкуренції; розробка антимонопольного законодавства; - регулювання зовнішньоекономічних відносин; - здійснення контролю за додержанням у країні відповідних соціальних параметрів (наприклад, мінімальний рівень заробітної плати); - фінансування загальносуспільних благ та послуг, які є неподільними, - благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, закладів культури, утримання армії, розвиток науки, освіти та ін. [204]. Визначимо роль держави щодо нового житлового будівництва як суб'єкта регулювання економіки та окреслимо низку економічних функцій, які вона повинна в цьому плані виконувати на національному та регіональному рівні: - визначення необхідних обсягів житлового будівництва країни виходячи із потреб населення та можливостей економіки й передбачуваних перспективних умов її розвитку (розробка стратегії житлового будівництва, визначення ресурсів, необхідних для її реалізації, визначення структури населення, виходячи із орієнтації на доходи населення, необхідність будівництва соціального житла тощо); - використання правових основ функціонування ринкової економіки для розвитку національного й регіональних ринків житла; - цілеспрямований вплив на суб'єктів здійснення житлового будівництва за допомогою системи економічних регуляторів, зокрема таких, як державний бюджет, податки, гроші, кредит, ціни, заробітна плата тощо; - захист конкуренції та розробка антимонопольного законодавства у сфері житлового будівництва; - фінансування будівництва об’єктів, які формуватимуть благоустрій поселень та соціально-культурні стандарти життєдіяльності населення, та здійснення контролю за додержанням у процесі нового житлового будівництва відповідних соціальних (наприклад, будівництво соціального житла, об’єктів соціальної інфраструктури) та екологічних параметрів (будівництво шумозахисних споруд тощо); - згідно із законом «Про охорону навколишнього природного середовища», який передбачає право кожного громадянина на охорону здоров`я, фінансування заходів, спрямованих на подолання небезпеки в екологічній сфері та забезпечення життєдіяльності населення у техногенно безпечному й екологічно чистому світі. Визнаючи важливість ролі держави, погоджуємося з тими вченими (наприклад, з А.М.Стельмащуком), які вважають, що в умовах розвинутого ринку державне регулювання економіки - це втручання держави не в ринковий механізм, а в передумови та побічні наслідки його функціонування. У першому випадку держава з метою одержання необхідних зрушень в економіці повинна не підміняти ринкові закони штучними, а впливати на те економічне середовище, в якому ринкові закони діють. Впливаючи на це середовище, вона спрямовує розвиток економіки відповідно до визначених цілей та пріоритетів. Так, застосовуючи політику «дорогих» або «дешевих» грошей, держава не втручається в закон ціноутворення, а впливає лише на співвідношення між попитом і пропозицією на гроші і через це співвідношення використовує ціну для стримування чи стимулювання виробництва [204].