Аналіз існуючих методів оцінки організаційно-технічного рівня виробництва

Аналіз існуючих методів оцінки організаційно-технічного рівня виробництва Сьогодні набуває особливого значення визначення і конкретизація методів оцінки та аналізу організаційно-технічного рівня виробництва підприємств як одного з основних комплексних показників ефективності роботи підприємства. У літературі подається таке визначення терміна «оцінка» – це результат визначення й аналізу якісних і кількісних характеристик керованого об'єкта, а також процеси управління виробничо-господарською діяльністю. Метод – спосіб досягнення якої-небудь мети, вирішення конкретного завдання, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності; інструмент, за допомогою якого можна впливати на певний процес [109]. Для забезпечення об’єктивної оцінки змін ОТРВ і виявлення факторів підвищення ефективності виробництва необхідно використовувати комплексну систему взаємопов’язаних показників. Особливий внесок у розробку показників для оцінки організаційно-технічного рівня виробництва зробили економісти Бялковська B.С, Ганштак В.І., Майданчик Б.І., Метт Г.Я., Касицький І.Я., Шеремет А.Д, Савицька Г.В та інші. Проте, як показало дослідження, в економічній літературі не склалося єдиної думки з питання оцінки ОТРВ. Ряд вчених [6, 7, 31, 16, 77, 141] визнають необхідність однозначної оцінки ОТРВ за допомогою узагальнюючого економічного показника (у вартісному виразі) або комплексного показника, що визначається шляхом агрегації факторів організаційно-технічного рівня виробництва. Інші [87, 114, 129] вважають, що характеризувати організаційно-технічний рівень виробництва можна лише за допомогою системи взаємозв’язаних показників. При цьому пропонуються найрізноманітніші класифікаційні показники і класифікаційні ознаки, на базі яких будують ту або іншу систему показників ОТРВ (забезпеченість підприємства засобами праці; питома вага активної частини основних виробничих фондів; віковий склад устаткування, фондовіддача; коефіцієнт зносу основних виробничих фондів; коефіцієнт придатності основних виробничих фондів; механізація й автоматизація виробництва; прогресивність технологій, рівень спеціалізації виробництва; рівень організації праці; питома вага робітників, які виконують усі види робіт повністю механізованим способом; питома вага робітників, охоплених бригадною формою організації і стимулювання праці; коефіцієнт змінності устаткування за його основними видами; якість продукції). Наприклад, Курганська Н.І., Ганштак В.І., Степанюк Л.Л., Грещак М.Т., Паламарчук А.С., Шеремет А.Д. та інші в основу класифікації системи факторів поклали основні напрями підвищення ОТРВ: техніка, технологія й організація виробництва, праці й управління. Проте серед прихильників даної точки зору відсутня єдність у визначенні напрямів підвищення ОТРВ і показників, що характеризують ці напрями. Так, В.І. Ганштак і М.Г. Грещак до системи показників ОТРВ включають групу показників, які характеризують рівень якості продукції, що випускається [36, 129]. Не погоджуючись з авторами даної концепції, відзначимо, що систему показників організаційно-технічного рівня виробництва повинні характеризувати організаційно-технічні фактори підвищення ефективності виробництва, рівень же якості продукції, що випускається, – це результат взаємодії і розвитку цих факторів, а тому його слід відносити до ширшого поняття – техніко-економічного рівня виробництва. Шеремет А.Д., Курганська Н.І. та інші в системі показників ОТРВ як самостійну групу (напрям) виділяють механізацію й автоматизацію виробництва [60]. Показники, що характеризують рівень механізації й автоматизації, знаходять віддзеркалення в групі показників рівня технології виробництва, інакше – відбувається дублювання груп факторів підвищення ефективності виробництва [61]. Аналогічна ситуація з оцінкою ОТРВ і в практичній діяльності підприємств. У даний час існує велика кількість методик і методичних рекомендацій з оцінкою ОТРВ і складових його елементів: засобів праці, організації виробництва, праці й управління. У різних методиках міститься перелік показників, які, здавалося б, достатньо повно характеризують організаційно-технічний рівень виробництва, наприклад метод експертних оцінок. Проте використання експертних оцінок при визначенні значущості характеристик організаційно-технічних факторів через їх вплив на показники ефективності виробництва є, на нашу думку, недоліком даних методик, оскільки суб’єктивна думка експертів недостатньо об’єктивна і науково обґрунтована.