Бюджетування як технологія управління

Бюджетування як технологія управління З поняттям «бюджет» тісно пов’язано поняття «бюджетування». Термін «бюджетування» немає однозначного трактування у зарубіжних та вітчизняних науковців. Серед значної кількості визначень можна виділити основні підходи до розуміння бюджетування. 1. Перший напрям передбачає розгляд бюджетування в рамках системи планування на підприємстві. У літературі поширене визначення бюджетування, яке ототожнює його з плануванням. «Бюджетування – це процес планування майбутніх операцій фірми і оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів» [9, с. 31; 22, с. 340; 54, с. 13; 120, с. 323]. Такий підхід має суттєві недоліки. З одного боку, не враховує багатогранність планування, насамперед розуміння його як галузі діяльності людини та функції управління. Бюджетування є, на наш погляд, значно вужчим поняттям. З іншого боку, бюджетування представляється як формалізований процес планування, тобто зводиться лише до представлення планів підприємства у формі бюджетів. Бюджетування найчастіше пов’язують зі стратегічним та фінансовим плануванням. Стратегічне планування вирішує широкомасштабні задачі, такі як, визначення на якій стадії розвитку знаходиться об’єкт і в якому напрямку повинно здійснюватись його планування. Стратегічне управління підприємством розглядає стратегічне планування та бюджетування як етапи розвитку стратегічного управління на підприємстві. При цьому не заперечується необхідність застосування бюджетування на підприємствах в межах поточного планування з підпорядкованістю стратегічному плануванню на підприємстві. Такий підхід наголошує на необхідності узгодження планування на всіх рівнях підприємства. В стратегічному плануванні не вказані основні сутнісні характеристики бюджетування на даному етапі, тобто розглядається бюджетування виключно в історичному аспекті. Потрібно зазначити, що частина науковців розглядають бюджетування в рамках фінансового планування [8, с. 20; 38, с. 23; 39, с. 338; 47, с. 304; 72, с. 17; 73, с. 10; 136, с. 215; 154, с. 11; 141, с. 410]. Таке розуміння бюджетування має певні недоліки. Під фінансовим плануванням прийнято розуміти планування процесів формування, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів. Розрізняють оперативне та поточне фінансове планування [39, с. 338]. Оперативне фінансове планування являє собою процес конкретизації надходжень та використання фінансових ресурсів підприємства за короткий проміжок часу (місяць, декаду, тиждень). Його метою є визначення послідовності і термінів виконання окремих фінансових операцій для забезпечення збалансованості доходів і витрат та зміцнення фінансового стану підприємства [39, с. 338]. Поточне фінансове планування передбачає розробку планів переважно на рік з розподілом по кварталах. Бюджетування, в свою чергу, не обмежується плануванням фінансових ресурсів, а дає змогу узгоджувати витрати всіх ресурсів і отримані в процесі їх використання результати. В той же час частина бюджетів підприємства спрямована саме на регулювання використання фінансових ресурсів та фінансового стану підприємства. Ці бюджети отримали назву фінансових і до них належать: прогнозний баланс, бюджет руху грошових коштів, бюджет інвестицій. 2. Другий напрямок пропонує розглядати бюджетування в межах контролінгу або ж управлінського обліку. Управлінський облік та контролінг, запозичені з досвіду закордонних компаній, часто трактують як нові концепції в управлінні вітчизняними підприємствами. Управлінський облік – підсистема бухгалтерського обліку, яка в рамках однієї організації забезпечує її управлінський апарат інформацією, що використовується для планування, власне управління та контролю за діяльністю організації. Цей процес включає виявлення, вимірювання, збирання, аналіз, підготовку, інтерпретацію, передавання і приймання інформації, необхідної управлінському апарату для виявлення його функцій [20, с. 12]. Контролінг в управлінні підприємством широко застосовується на закордонних підприємствах. У науковій літературі з’являються спроби адаптувати дану концепцію до вітчизняних умов [24; 26; 29; 40; 119; 131; 148; 155]. Контролінг – це принципово нова концепція інформації та управління, яку можна визначити як обліково-аналітичну систему, що здійснює синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, і забезпечує як оперативне, так і стратегічне управління процесом досягнення цілей і результатів діяльності підприємства [131, с. 8]. До особливостей висвітлення концепції контролінгу у вітчизняній науці відносяться [155]: прагнення до створення системи контролінгу як функціонально-відокремленого напрямку економічної роботи підприємства; відсутність рекомендацій з автоматизації контролінгу; підкреслення необхідності створення структурної служби контролінгу на підприємстві; відсутність практичного підтвердження вітчизняних методик контролінгу. Бюджетування в широкому значенні як окрема технологія чи навіть концепція управління перебуває в тісному зв’язку з контролінгом і управлінським обліком. Серед спеціалістів, що займаються розробкою сучасних технологій менеджменту, немає однозначної позиції щодо взаємовідносин категорій «управлінський облік» і «бюджетування». Прихильники ліберального напрямку припускають існування обох понять. Згідно з консервативною позицією лише одне із понять включає всі функції щодо аналізу фактичних і планових показників діяльності організації, необхідних для прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень [96, с. 19]. У взаємодію ці категорії вступають тоді, коли сфери їх використання перетинаються в зоні обліку інформації. Саме тоді фактичні дані, зібрані та згруповані згідно систем управлінського обліку, прийнятого на підприємстві, перетворюються в матеріал для складання наступних бюджетів. В той же час фактичні дані, що отримані управлінським обліком і бюджетні показники при їх порівнянні вступають до сфери діяльності контролінгу. У цьому ракурсі завданням контролінгу є порівняння планових і фактичних показників. Важливою для бюджетування в цьому сенсі є функція контролінгу, що полягає в створенні системи сигнальних відхилень, які будуть направляти менеджерів на здійснення коригуючих заходів, щоб бюджети виконувались наскільки це можливо. Управлінський облік, бюджетування, контролінг акцентують увагу на споріднених сферах управлінської діяльності (плануванні, обліку, контролі) та спрямовані на створення передумов для прийняття ефективних рішень, прискорюючи процес їх прийняття, зменшуючи ризики, забезпечуючи відповідність загальній стратегії розвитку. 3. Третій напрямок, який розглядає бюджетування як технологію управління [13, с. 20; 77, с. 37]. Під будь-якою технологією управління прийнято розуміти комплекс методів з обробки управлінської інформації з метою прийняття, фіксації і реалізації управлінських рішень [70, с. 905]. Для бюджетування характерні основні ознаки технології управління, а саме: 1) в ході складання бюджетів обробляється значний масив інформації; 2) в результаті аналізу наявної інформації приймаються рішення, які представляють у формі планових бюджетних показників; 3) виконання бюджетів передбачає реалізацію попередньо прийнятих управлінських рішень; 4) бюджетування передбачає фіксацію як планових, так і звітних бюджетних показників. У широкому значенні бюджетування, необхідно розуміти як специфічну управлінську технологію, що містить в собі елементи основних функцій управління: планування, організації, мотивації, контролю [158]. З позиції відображення усіх елементів процесу найбільш повним можна вважати наступне визначення.