Людський розвиток як економічна категорія

Людський розвиток як економічна категорія Людський розвиток передбачає турботу про людину, прагнення розширити можливості її вибору жити повноцінним життям в умовах свободи та поваги до неї. Економічне зростання, розширення сфер торгівлі та інвестицій, технологічний прогрес — всі ці фактори мають велике значення. Проте всі вони є засобами, а не кінцевою метою. Розвиток людського потенціалу неможливий без розширення можливостей вибору людини з метою її реалізації. Найбільш елементарними передумовами людського розвитку є тривале та здорове життя, освіта, гідний спосіб життя, володіння політичними і громадськими свободами, що необхідні для участі в житті суспільства. Відповідно до концепції людського розвитку, що стала основою першої Доповіді про світовий людський розвиток 1990 року, людський розвиток визначається як процес зростання людських можливостей – людина має прожити тривале життя, не хворіти, бути освіченою, користуватися політичними та економічними свободами і правами, суспільною повагою [37]. Разом з тим, на будь-якому етапі розвитку людства ключовими залишаються три потреби: прожити довге й здорове життя; постійно набувати, розширювати й оновлювати знання; мати доступ до засобів існування, що в свою чергу забезпечить людині гідний рівень життя. Той чи інший рівень реалізації цих потреб визначає спосіб життя і перспективи вирішення інших життєво важливих питань. Політична, економічна, соціальна свобода, свобода пересування і вибору місця проживання, благополуччя в сімейному житті й особисте щастя, реалізація творчих здібностей, дотримання прав людини, повага з боку оточуючих і самоповага – це далеко не повний перелік прав, які високо цінуються людьми в усьому світі. Однак забезпечення цих прав буде вкрай проблематичним, якщо не будуть реалізовані права на охорону здоров’я, отримання освіти, доступ до засобів існування. Матеріальне багатство, на збільшення якого орієнтувалися попередні концепції розвитку і яке ще й досі в нашій країні нерідко розглядається як найважливіша цінність, справді має велике значення в житті кожної людини. Однак, це значення не є вирішальним, його не можна перебільшувати та ідеалізувати з огляду на такі причини: по-перше, багатство не може бути неодмінною умовою демократії, рівноправності в суспільстві, збереження й розвитку культурної спадщини; по-друге, багатство саме по собі не гарантує правопорядок та соціальну злагоду; по-третє, людські потреби не зводяться лише до матеріального збагачення: тривале та здорове життя, відношення до культури і науки, творча і суспільна активність, збереження довкілля і життя у гармонії з природою для багатьох людей були і залишаються або стають нерідко важливішими цінностями ніж накопичення багатства. Головний принцип, на базі якого вирішується протиріччя між максимізацією багатства і людським розвитком, формулюється таким чином: «Національне багатство може розширювати мож¬ливості вибору для людей. Цього, однак, може і не відбутися. Визначальним тут є не саме по собі багатство, а те, як його використовують різні країни. І доки суспільство не зрозуміє, що ос¬новне його багатство — це люди, надмірна стурбованість виробництвом матеріальних благ затулятиме кінцеві цілі збагачення життя людей» [62]. Рівень доходу, досягнутий в країні на сьогодні, не гарантує економічного процвітання в майбутньому. Проте якщо отриманий дохід достатньою мірою інвестується у людський розвиток, то і економічні показники в майбутньому можуть будуть значно кращими, ніж в теперішній час. Визначальною тезою концепції людського розвитку є поло¬ження про те, що люди не потребують безкінечно високого дохо¬ду для забезпечення достойного рівня життя [62]. Вищий дохід у цілому сприяє розширенню вибору людини, але цей вплив зменшується мірою збільшення доходу. Можна сказати, що діє принцип «спадної корисності доходу для людського розвитку». Людський розвиток можна розуміти і як зростання здібностей людини, її здатності досягати поставленої мети. Формування та розвиток здібностей людини залежить від того, як вона використовує у своїх інтересах наявні економічні, соціальні і політичні можливості, які надає їй навколишнє середовище, від доступності необхідних ресурсів, а також від реалізації прав людини розпоряджатися альтернативними «наборами» товарів та послуг, що забезпечуються на основі власності та (або) шляхом обміну. Очевидно, що матеріальні ресурси є насамперед засобом людського розвитку, хоча і дуже важливим, тоді як результат використання цих ресурсів, виражений у сформованих людських здібностях, є кінцевою метою. Визначаючи сутнісне розуміння «людського розвитку» як категорії економічної теорії, перш за все необхідно з'ясувати, чи вона є самостійним поняттям, якому структурно підпорядковуються відповідні категорії системи, що характеризують відносини, які визначають процес постійного зростання можливостей особистості, чи ця категорія є лише структурною складовою, що функціонально підпорядкована і включається до складу більш загальної категоріальної системи, чи вона як рівноправний елемент тісно взаємодіє із такими категоріями соціально-економічної системи, як «потреба», «добробут», «якість життя», «міра споживання», тощо.