Вплив сумісного застосування мінеральних добрив та інокуляції на продуктивність сої

Вплив сумісного застосування мінеральних добрив та інокуляції на продуктивність сої Важливе значення для одержання високих і стабільних врожаїв рослин сої має використання в системі удобрення фосфорних і калійних добрив. Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток в дозах від 20 до 120 кг/га, в залежності від вмісту цих елементів живлення в ґрунті. З метою підвищення ефективності використання мінеральних добрив їх необхідно заробляти в ґрунт рівномірно – туковими чи зерновими сівалками. Результатами численних досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених встановлена залежність ефективності застосування фосфорних і калійних добрив від їх ґрунтових запасів [146-148]. В дослідах Ф.Ф. Адаменя [44] встановлено, що Rhizobium у процесі життєдіяльності виділяє в навколишнє середовище фізіологічно активні органічні і мінеральні сполуки. В посівах сої в Криму виявлено раси мікоризуючих грибів, що збільшують поглинання соєю фосфору із ґрунту, поліпшують кореневе живлення рослин не лише азотом, а й фосфором, у тому числі із важкодоступних для рослин мінеральних і органічних сполук. Внесення фосфорних добрив (Р60 і Р60К60) сприяє поліпшенню умов симбіозу сої і збільшує кількість бульбочок до 30%. За повідомленням Є.С. Сігаєвої [133], обов’язковим елементом системи удобрення під сою є використання фосфорних добрив, незважаючи на посилену здатність, порівняно з іншими культурами, кореневої системи засвоювати ґрунтові фосфати. Як правило, вносять таку ж кількість фосфору, яку рослини використовують для формування врожаю. При середньому рівні забезпечення ґрунту фосфором вони використовують 50-60 кг/га Р2О5; на малозабезпечених – 80-100 кг/га. Встановлено, що більш високі норми внесення під сою фосфору знижують її продуктивність, тому для покращення фосфорного режиму ґрунту економічно доцільніше використовувати високі дози фосфорних добрив під попередник. Через значний вміст у ґрунтах калію використання калійних добрив в посівах сої не обов’язкове. Лише для підтримання його ґрунтових запасів періодично, через кілька років, бажано вносити 60-80 кг/га К2О. За даними К. Колева, Н. Котовської [149], в Інституті сої в Павлікені, в Сільськогосподарській академії ім. Г.Дімітрова, та в інших наукових закладах Болгарії вивчалась ефективність вирощування різних груп стиглості сої без внесення азотних добрив, але з щорічним передпосівним внесенням суперфосфату в дозі 5 ц/га у поєднанні з інокуляцією. Згідно з результатами виконаних досліджень, проведення передпосівної інокуляції насіння за своєю ефективністю було близьким до дії азотних добрив в дозі N50. Рівень врожайності за роки досліджень склав 28,6 – 31 ц/га, вміст білка коливався в межах 33,6 – 36,7%. В Угорщині норми внесення мінеральних добрив розраховують виходячи із забезпеченості ґрунту поживними елементами. При середньому ступені забезпеченості рекомендують вносити 70 кг/га фосфору і 80 калію; при підвищеній – 60 і 70 кг/га відповідно, фосфорно-калійні добрива рекомендується використовувати під основний обробіток ґрунту, азотні – весною. На ґрунтах багатих кальцієм і на кислих ґрунтах з надлишком алюмінію, марганцю і рухомого заліза нестача фосфору відчувається рослинами сої сильніше, ніж на інших ґрунтах. Тому для оптимізації фосфорного живлення, на думку Picu I., Tianu A. [150], норми внесення фосфору встановлюють, виходячи із вмісту його в ґрунті: при вмісті Р2О5 менше 2мг/100 г ґрунту під основний обробіток доцільно вносити 60-90 кг/га, при 5 мг/100 г і більше – 20-40 кг/га.