Закономірності відтворення системи робочих місць як основи продуктивної зайнятості

Відтворення робочих місць поєднує відтворення фізичного капіталу підприємства із процесами відтворення персоналу. Так, єдність процесів створення, введення в експлуатацію, комплектування працівниками, формування режимів використання робочих місць, їх виведення з експлуатації, нарешті фізичної ліквідації утворює відтворювальний цикл системи робочих місць підприємства. Визначення створення, виведення робочих місць, вибір достатніх і необхідних ознак для фіксації подій створення і ліквідації робочого місця залишаються дискусійними питаннями у вітчизняній науковій літературі. Так, у роботі О.Ю. Рудченка пропонується розглядати «увід робочого місця» як окремий випадок «зростання кількості робочих місць»: «Збільшення кількості робочих місць – результат інвестиційних або організаційних заходів, які супроводжуються додатковою потребою в працівниках, необхідних для їх укомплектування хоча б у найбільш численнішій зміні. Увід робочих місць – збільшення їх кількості внаслідок інвестиційних заходів, що супроводжуються уводом основних фондів. Збільшення кількості робочих місць за рахунок організаційних заходів – зміна трудомісткості у зв‘язку із зміною номенклатури випуску продукції, технології та ін., що відбувається, як правило, без уводу основних фондів» [124, с.41]. З урахуванням поширення в господарській практиці використання категорій «фізичне» і «економічне робоче місце» та відповідно до наведеного в п.1.1 цієї роботи опорного тлумачення робочого місця можна запропонувати визначення та достатні ознаки створення робочого місця, які будуть достатньо близькі до наведеного вище, але, на нашу думку, більш комплексно враховуватимуть всю різноманітність форм існування робочих місць. Так, важливо, що збільшення кількості фізичних робочих місць може бути спричинене не лише введенням додаткових основних фондів чи інших засобів праці, а й змінами пропорцій розподілу вже функціонуючих засобів праці між виконавцями трудових функцій (наприклад, вже згадуваний випадок зміни норм обслуговування). Також треба врахувати, що по-перше, факт створення робочого місця фіксується не за абсолютними показниками, а через показники динаміки, через відмінність стану виробничої системи підприємства в минулому періоді і у звітному періоді − відповідно створення − виникнення відмінності, формування ознаки, що відрізняє сферу докладання праці підприємства в звітному періоді і у минулому періоді. По-друге, в умовах використання колективних форм організації праці створення робочих місць може відстежуватись лише за ознаками, що фіксуються на рівні трудового колективу, виробничого підрозділу (цеху, дільниці, виробничої ланки). Тоді створення робочого місця робітника протягом звітного періоду − оновлення виробничих потреб, організаційно-технічних параметрів виробництва, які зумовлюють додаткову потребу у виконанні сталого комплексу трудових операцій, що протягом зміни або значної частини її тривалості передбачає зайнятість одного робітника. Створення фізичного робочого місця робітника протягом звітного періоду − зміни матеріальних (обладнання, машини, устаткування, інструмент) чи організаційних (режими їх використання чи обслуговування) умов трудової діяльності колективу структурного підрозділу підприємства, що зумовлюють виникнення сталого комплексу трудових операцій, які мають виконуватись протягом зміни або значної частини її тривалості одним робітником. Створення економічного робочого місця робітника протягом звітного періоду − зростання планової трудомісткості виробничої програми підприємства (його структурного підрозділу) понад темпи зростання середніх фонду часу і коефіцієнту виконання норм виробітку робітників відповідного структурного підрозділу.