Концептуальні основи державного регулювання агропромислового виробництва

Концептуальні основи державного регулювання агропромислового виробництва Аграрний сектор займає особливе місце в економіці будь-якої країни. На нього покладено роль виробника продуктів харчування, які забезпечують основу життєдіяльності населення країни та відтворення робочої сили; виробника сировини для багатьох підприємств, що випускають продукцію промислового призначення. Ця галузь потребує великої уваги з боку держави, і так склалося в сучасній світовій економіці, що практично в усіх країнах сільське господарство є дотаційним. Наприклад, видатки на підтримку аграрного сектору Євросоюзу складають 44,1% всього бюджету ЄС [2, с. 30]. Розмір субвенцій сільському господарству постійно знижується, але все одно залишається досить значним: у країнах ЄС — близько 40% вартості товарної продукції [1, с. 33], у Сполучених Штатах Америки — близько третини всіх сільськогосподарських доходів (причому отримують їх приблизно 80% фермерських господарств) [87, с. 33]. За дослідженнями білоруських науковців, обсяги щорічного державного прямого фінансування сільського господарства не повинні бути меншими частки вкладу цієї галузі в економіку країни [193, с. 156]. Розміри централізованої державної підтримки агропромислового комплексу прийнято визначати в Білорусі у середньому в межах частки вартості продукції АПК у структурі ВВП країни в середньому за ряд останніх років [31, с. 133]. Якщо бідні країни, що розвиваються, змушені задовольнятися низьким рівнем бюджетної підтримки сільського господарства, то високорозвинені країни мають значний досвід у проведенні ефективної бюджетної підтримки аграрної сфери. У країнах-членах ОЕСР субвенції у розрахунку на одну зайняту особу в аграрному секторі економіки становлять 11 тис. дол. США, у Євросоюзі та США — 19 тис. дол. США [149, с. 32]. Для порівняння в Україні цей показник останніми роками не перевищував 180 дол.