Управління структурою капіталу підприємства: методи та засади

Управління структурою капіталу підприємства: методи та засади Однак, оптимізація структури джерел фінансування по критерію максимізації ціни підприємства відображає однобічний погляд на проблему управління структурою фінансових ресурсів, так як не враховує вплив сформованої структури на результативні показники діяльності підприємства. Засновники другого підходу Ф. Модільяні і М. Міллєра (1958 р.) стверджують протилежне — при деяких умовах ринкова вартість фірми і вартість капіталу не залежать від його структури, а, відповідно, їх не можна оптимізувати, не можна нарощувати ринкову вартість фірми за рахунок зміни структури капіталу [49]. При обґрунтуванні свого підходу Модільяні і Міллєр встановили ряд обмежень, зокрема: передбачається наявність ефективного ринку капіталу, зокрема, безкоштовність інформації, її доступність для всіх зацікавлених осіб, відсутність трансакційних витрат, можливість будь-якого розподілу цінних паперів, раціональність поведінки інвесторів; компанії емітують тільки два типи зобов’язань: боргові з безризиковою ставкою та акції (ризиковий капітал); фізичні особи можуть здійснювати позикові операції за безризиковою ставкою; відсутні витрати, пов’язані з банкрутством; вважається, що всі компанії знаходяться в одній групі ризику; очікувані грошові потоки являють собою безстрокові ануїтети (тобто зростання доходів не передбачається);