Характеристика законодавчо-правових засад використання історико-культурних об´єктів

Характеристика законодавчо-правових засад використання історико-культурних об´єктів Головні проблеми довгострокової стратегії розвитку туризму в Україні повинні вирішуватися в рамках національної програми розвитку туризму, що дало б можливість розв’язання проблем туристичної галузі. Деякі з них безпосередньо пов’язані з розвитком туристичного продукту, інші стосуються загальних умов розвитку туризму. Цю програму слід реалізувати в наступних сферах: розвиток першорядних продуктів; відродження курортних зон; якість туристичних послуг; розвиток статистики туризму; розвиток підприємництва та організаційних форм; підготовка кадрів; розвиток транспорту; туристична інформація; маркетинг; імпрези [4, С. 5-15]. Для розвитку першорядних продуктів і запевнення їм конкурентоспроможності на міжнародних ринках необхідні інвестиції в будівництво нових та реконструкцію старих об’єктів з якомога більшою кількістю місць для ночівлі. Потрібно побудувати такі туристичні об’єкти, як відпочинкові селища над озерами, в горах, на морському узбережжі, осередки для водних видів спорту (маріни та ін.), готелі, в тому числі конференційні, в туристичних об’єктах для бізнесових виїздів. Крім того, необхідно організувати в найближчі роки великі конгресні центри (Київ, Львів, Одеса). Вітчизняна туристична галузь відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни. Зростає її статус та зацікавленість держави в подальшому розвитку галузі, посилюється вплив туризму практично на всі сфери життя і діяльності людини. Прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 1995 року Закон "Про туризм" констатує: "Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності". Що особливо важливо, це визначення повністю відповідає рекомендаціям Гаазької міжпарламентської конференції з туризму (10-14 квітня 1989 р.) - найавторитетнішого туристичного форуму сучасності, де зазначено: "Країни повинні визначити свої національні пріоритети та роль туризму в "ієрархії"" таких пріоритетів, а також оптимальну стратегію розвитку туризму в рамках цих пріоритетів".