Еволюція наукових поглядів на роль держави в регулюванні економічний процесів

Еволюція наукових поглядів на роль держави в регулюванні економічний процесів Проблеми, пов’язані із місцем держави в регулюванні економічних процесів розглядались вченими із самого початку виникнення економічної науки. В епоху первинного нагромадження капіталу держава активно втручалась у перебіг економічних процесів. Уже в той час, у XV ст. зародився меркантилізм (фр. merkantilizme, італ. – merkante – торговець, купець), який згодом став у ряді країн Західної Європи основним напрямом економічних досліджень та змістом довготермінової державної політики і проіснував до середини XVIII ст. Меркантилізм відображав економічні ідеї та інтереси буржуазного суспільства. Меркантелісти намагались науково обґрунтувати концепцію економічної політики в період зародження капіталізму. Вона стала базою для розробки механізму державного регулювання приватного господарювання в масштабах національної економіки, при цьому держава визнавалась головним суб’єктом економіки [339, с.45]. Меркантилісти вважали зовнішню торгівлю і грошовий обіг джерелом багатства і пропагували забезпечення державою активного торгового балансу. Розрізняють ранній та пізній (розвинутий) меркантилізм. Головним постулатом раннього меркантилізму була теорія „грошового балансу”, де з метою збереження грошей в країні заборонялось їх вивозити за кордон. Пізній меркантилізм виник у другій половині XVI ст. і досягнув розквіту в XVII ст. Його видатні теоретики у Франції – Антуан Монкретьен де Ваттевіль (1576–1621 рр.) – автор книжки „Трактат з політичної економії” (1615 р.), в Англії – Томас Мен (1571–1641 рр.) – автор теорії торгового балансу „Багатство Англії у зовнішній торгівлі або баланс нашої зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства” [229]. У праці А. Монкретьена вперше вжито термін „політична економія”, яким названо цілу науку. Проте, найбільш розвинутим і типовим вважається англійський меркантилізм. На думку Р. Нуреєва, головною метою досліджень меркантилістів були пошуки джерел багатства, об’єктом спостережень стала торгівля, а предметом уваги – рух грошей і товарів між окремими країнами [275, с.138]. Держава, як стверджували прибічники пізнього меркантилізму, тим багатша, чим більша різниця між вартістю вивезених з країни і ввезених в неї товарів. Для формування активного торгового балансу і захоплення зовнішніх ринків уряд повинен був регулювати ввезення шляхом обкладання митом іноземних товарів і стимулюванням вивозу, видаючи безпосередньо, премії організаторам підприємств, продукція яких користувалась значним попитом на зовнішніх ринках. Ідеї меркантилізму стали теоретичною базою державної політики, яка отримала назву протекціонізму, що передбачає стимулювання розвитку вітчизняної економіки, її захист від іноземних конкурентів, розширення ринків збуту вітчизняних товарів. Фактично з XVII ст. і до наших днів не було у світі держави, яка б у відповідних умовах не використовувала засоби економічної політики протекціонізму