Державний бюджет як макроекономічна модель фінансового стану держави

Державний бюджет як макроекономічна модель фінансового стану держави В сучасних умовах суспільство досягло одностайності в питанні щодо необхідності активізації регулюючої ролі держави в економіці, проте держава позбавлена свого головного iнструменту впливу на економiку – дiєвого державного бюджету. Втiм, державний бюджет являється однiєю з найважливiших макроекономiчних категорiй, оскiльки вiн задає вихiднi параметри балансу соцiальної i економiчної полiтики, а також являє собою співвідношення цілей розвитку суспільства і засобів їх досягнення. Конкретними формами цього балансу є співвідношення між нагромадженням і споживанням, між економічною ефективністю і соціальною справедливістю та між різними моделями економічного розвитку. Згідно Бюджетного кодексу України [12], бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної республіки Крим. При чому, фінансове забезпечення функціонування держави в стратегічних сферах діяльності та найбільш значущі соціальні гарантії здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а основні його параметри суттєво впливають на рівень інфляції, динаміку валютного курсу, податкове навантаження та інші індикатори макроекономічного розвитку. Якість впливу держави на відтворювальний процес визначається перш за все ефективністю управління державним бюджетом, яке в свою чергу охоплює як бюджетні відносини, так і різні аспекти бюджетної системи. Так, специфіка бюджетних відносин як частини фінансових відносин, які виникають між державою, юридичними та фізичними особами полягає в тому, що вони: по-перше, виникають в розподільчому процесі, обов’язковим учасником якого є держава, яка одночасно являється і прямим учасником відтворювального процесу; по-друге, пов’язані з формуванням та використанням централізованих фондів грошових засобів, що призначені для задоволення загальнодержавних потреб (не потреб апарату державної влади, а потреб громадян та господарюючих суб’єктів в державних послугах) [24, с.72]. Таким чином, саме бюджетні відносини формують бюджетну політику держави, а не навпаки. Вони будуються перш за все на зацікавленості громадян та господарюючих суб’єктів в отриманні від держави тих або інших послуг, за які вони сплатили як учасники розподілу національного доходу, шляхом передачі державі частини доходів у вигляді податків та інших обов’язкових платежів. Щодо аспектів бюджетної системи, то бюджетна проблематика, як правило, описується в розрізі фінансового та економічного аспектів. Проте деякі автори, окрім останніх, виділяють також податковий, видатковий, соціальний, структурний, інституційний, імперативний аспекти [3; 71; 143]. На нашу думку, бюджет, як елемент макроекономічної політики найкраще відображати через імперативний та економічний аспекти. Так, імперативний аспект бюджету підкреслює місце бюджету в системі національної економіки, тобто висвітлює питання розподілу повноважень між учасниками бюджетного процесу. Економічний аспект виражає бюджет, як категорію, що урівноважує фінансові інтереси суб’єктів розподільчих відносин та забезпечує збалансований розвиток країни [13, с.42]. Імперативний аспект дозволяє розглядати державний бюджет з нормативно-правової точки зору. Так, правове регулювання бюджету здійснюється за Конституцією і трансформується у систему бюджетного законодавства, а саме – на рівні законодавчих актів зокрема Бюджетним кодексом (до 2001 року це був Закон «Про бюджетну систему України»). Також на рівні законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків, наприклад, Закон України «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість» тощо. І відповідно щорічний закон про державний бюджет і рішення про місцеві бюджети. Світова практика правових засад формування бюджетної полiтики, свiдчить, що в бiльшостi розвинутих країн свiту основним документом також виступає конституцiя вiдповiдної країни i крiм неї використовуються: закон про бюджетне управлiння, закон про щорічний бюджет, закони про спеціальні асигнування, постанови і інструкції щодо бюджету [38, с.8]. Крім цього, порівнюючи вітчизняну і світову практику створення правових засад бюджетної політики, зауважимо, що в основному Україна не відстає в правовому забезпеченні бюджету, проте все ж таки існують певні упущення. Так, на рис. 1.1 представлений перелік необхідних джерел бюджетного права у вигляді системної сукупності, що не буде достатньо виваженою без такого основоположного джерела, як Податковий кодекс.