Податковий менеджмент як важлива складова в системі управління оподаткуванням

Податковий менеджмент як важлива складова в системі управління оподаткуванням Трансформаційні перетворення в Україні та прагнення вступу до європейської спільноти вимагають подальшого розвитку державної податкової служби України та її модернізації. Цей процес має здійснюватись на основі усвідомлення необхідності докорінної перебудови філософії спілкування з платниками податків, сутність якої полягає в зміні її з фіскальної форми на добровільну сплату податків, а це, у свою чергу, потребує переходу до світових цивілізованих норм в оподаткуванні. Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо платежів, які контролюють органи державної податкової служби, передбачено надходження в цілому по Україні 88,8 млрд грн. Це на 29 % більше ніж у 2007 р. Закладений темп зростання платежів є значно більшим, ніж було досягнуто у 2007 (+21,4 %) та 2006 рр. (+17,3 %). Вищеназване забезпечення планових показників бюджету у визначених обсягах можливе за умови докорінної зміни філософії роботи працівників органів ДПС України та вдосконалення методів роботи з платниками податків. Пріоритетними напрямами роботи податкових органів країни згідно Стратегічного плану заходів державної податкової служби України на 2008 р. є: своєчасне відшкодування податку на додану вартість та удосконалення процесу його адміністрування, руйнування схем мінімізації та ухилення від оподаткування, встановлення балансу відносин з великими платниками, формування позитивного іміджу податкового інспектора, „податкова інспекція для платника, а не платник для податкової інспекції” [166]. Таким чином, трансформація податкової служби в провідну демократичну та підзвітну суспільству високоефективну державну установу потребує реформування підходів до державного управління, і фундаментальна роль у цих реформах відводиться вдосконаленню процесу управління на всіх рівнях діяльності податкової служби, ефективному розвитку податкового менеджменту, побудові партнерських відносин між платниками податків та податковими органами. Питанням розвитку податкового менеджменту, проблемним аспектам цієї сфери, особливостям формування та напрямам удосконалення системи управління оподаткуванням присвячені праці Ю. Б. Іванова, Л. П. Гацької, Б. А. Карпінського, В. В. Карпової, А. І. Крисоватого, А. М. Луцика, М. Н. Скворцова, Г. Ю. Шульги, Ф. О. Ярошенка та інших. Дослідження теоретико-методичних засад податкового менеджменту базується на теоретичних основах методологічних концепцій менеджменту. Менеджмент розвивався тривалий час, перед тим як перетворився в самостійну галузь знання, науки. На формування менеджменту значний вплив проявили: школа наукового управління, класична школа, школа психології і людських відносин, а також видатні представники цих шкіл, такі як Ф. Тейлор, А. Файоль, Э. Мейо та інші. Засновником наукового управління можна вважати американського інженера Ф. Тейлора, який в 1911 р. вперше висловив думку, що організацією можна управляти систематизовано, щоб найбільш ефективно досягти її цілей. Він вважав менеджмент наукою, що базується на законах, нормах та принципах і його система відома під назвою „наукова організація праці”. Теорії Ф. Тейлора поступово змінювались під впливом нових шкіл менеджменту – класичної або адміністративної (1920–1950 рр.), психології та людських відносин (1930–1950 рр.), школи науки управління (з 1959 р.). До основоположників наукового менеджменту належать Ф. Тейлор, Г. Емерсон, А. Файоль. Саме вони розкрили принципи раціонального управління. Основою вчення Ф. Тейлора стали чотири принципи управління:  науковий підхід до виконання кожного елемента роботи;  науковий підхід до добору, навчання і тренування працівників;  кооперація з працівниками;  розподіл відповідальності за результати роботи