Процеси виникнення кризи на підприємствах виробничої сфери

Процеси виникнення кризи на підприємствах виробничої сфери В умовах мінливого, флуктуаційного та ризиконасиченого зовнішнього середовища, при наявності значної кількості банкрутств вітчизняних підприємств характерним є підвищення інтересу до проблем дослідження кризових явищ, природи їх виникнення, механізмів попередження та ліквідації наслідків. Будь-яка система, у тому числі економічна, прагне до стабільного положення та запобігання коливань і кризових явищ. Тому інтерес представляє, насамперед, саме поняття «криза». Криза (від грецького krisis - рішення, поворотний пункт, результат): 1. глибокий розлад, різкий перелом; 2. період загострення протиріч у процесі розвитку якої-небудь сфери людської діяльності [1]. В сучасній економічній літературі існує багато підходів до уявлення кризи в розвитку соціально-економічної системи [2, 3, 4, 5, 6 та інш.]. Аналіз поглядів на визначення сутності категорії «криза» дозволив виділити наступні підходи. Згідно першому, криза розглядається як критична подія, що відбулася від випадкових подій [3, 5]. Згідно другому, криза розглядається як процес, наслідки якого мають довжину в часі та просторі [6, 7, 8]. В економічній теорії поняття «криза» ставиться до процесів, що відбуваються у макроекономічних і мікроекономічних системах. Сутність, передумови, характер і наслідки криз у макроекономічних системах вивчає теорія циклів і криз, основу якої складає циклічність змін сукупного попиту та пропозиції, обсягу виробництва й доходу. Теорію економічних циклів і криз, а також економічну кон'юнктуру досліджували багато вітчизняних і закордонних вчених - представників різних наукових шкіл і напрямків. У роботах [2, 3, 7, 8, 9, 10 та інш.] даються близькі дефініції кризи, які, однак, мають свої особливості. Так, автор роботи [3 с.116] під економічною кризою розуміє точку підвищеної та понижувальної хвилі суспільного господарювання. У роботі [6 с. 56] під кризою автор розуміє зміну організаційних форм комплексу (системи), перелом у ході його розвитку, порушення рівноваги і у той же час, як перехід до нової рівноваги. У роботі 10 с.66, криза розглядається як спосіб пристосування до економічних змін, викликаних інноваціями. З погляду автора роботи 11 с.17 кризу варто розглядати як крайнє загострення суперечностей у соціально-економічній системі (організації), яке загрожує її життєстійкості у навколишньому середовищі. Проведений аналіз різних наукових джерел дозволяє говорити про те, що багато з фахівців розглядають кризу як один з закономірних етапів циклічного руху економіки, який складається з чотирьох послідовних фаз: криза (або рецесія, при якої відбувається скорочення обсягу виробництва і ділової активності, падіння цін, затоварення, зростання безробіття та кількості банкрутств), застій (або депресія, при якої відбувається пристосування господарського життя до нових умов та потреб, тобто це фаза знаходження нової рівноваги), пожвавлення (або відновлення, коли починаються капіталовкладення, зростають ціни, виробництво, зайнятість та відсоткові ставки), піднесення (або експансія, при якої відбувається прискорення економічного розвитку в серії нововведень, виникнення маси нових товарів і нових підприємств, стрімке зростання капіталовкладень, курсів різних цінних паперів, відсоткових ставок, цін і заробітної плати). Підйом, що виводить економіку на новий рівень у поступальному розвитку, підготовляє базу для нової, періодичної кризи 11. Однак, в теперішній час загальний розвиток сучасного ринкового господарства не завжди можна описати традиційною класичною схемою і загальні закономірності все менш знаходять свій видимий прояв. Це пов’язано з тім, що виникнення диспропорцій між розвитком окремих сфер та галузей сприяє появі структурних криз, які носять, як правіло, затяжний характер, та начало яких не завжди співпадає з началом циклічних криз. Впливаючи на загальний стан виробництва, структурні кризи істотно змінюють традиційну схему циклічного розвитку, згладжуючи чи загострюючи прояв циклічних криз. Сучасні економічні цикли відрізняються від класичних тім, що деякі фази економічного циклу мають значні зміни, або зовсім зникли. Так, у роботі 12 представлено уявлення американських економістів щодо фаз сучасного економічного циклу, який складається з наступних фаз: криза, скорочення, спад, підйом, бум. При зіставлені підходів виявлено, що сучасний економічний цикл характеризується об’єднанням фаз пожвавлення та піднесення, виділенням окремих фаз: бум та спад. Для того, щоб знайти найбільш загальні причини циклічних коливань вчені-економісти в своїх дослідженнях особливу увагу приділяють аналізу фази кризи (скорочення чи занепаду), оскільки саме ця фаза концентрує усі негативні явища економічного процесу і складається з наступних етапів: виникнення, становлення, розвиток, завершення.