Зміст та основні види опціонних контрактів

Зміст та основні види опціонних контрактів Дослідження сутності та основ функціонування ринку опціонів здійснювало багато зарубіжних та вітчизняних науковців, серед яких слід відзначити: Ф.Блека, М.Шоулса [164], Р.Мертона [332], Р.Колба [302], Дж.Кокса [214], Дж.Гула [277], Ґ.Ґастінеу [243], Т.Ворста [396], П.Занґа [411], Л.О.Примостку [117], О.М.Сохаць-ку [129, 132], В.М.Шелудько [139]. Зокрема, Л.О.Примостка досліджувала макро-економічні аспекти функціонування фінансових деривативів, теоретичні основи їхнього бухгалтерського обліку, а також концептуальні засади та методику аналі-зу операцій хеджування [117]. Автор дає таке визначення опціону: «Опціон – це угода, яка надає покупцеві опціону право (але не зобов’язання) на купівлю чи продаж фінансових інструментів за фіксованою ціною протягом деякого періоду або на визначену дату в майбутньому в обмін на опціонну премію» [117, с. 44]. Своєю чергою у монографії [132] О.М.Сохацька досліджувала зміст опціонів та способи організації їх торгівлі. Автор у такий спосіб визначає опціон: „Опціон – це контракт, який передбачає для його покупця право купити або продати зазначений у ньому актив у визначений час в майбутньому за ціною, погодженою в момент укладання контракту в обмін на сплату продавцеві премії” [132, с. 136]. Натомість, В.М. Шелудько дає таке визначення опціону: „Опціон – один із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і позабіржовому ринках. Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останні поділяють на опціони PUT – „на продаж” та CALL – „на купівлю” [139, с. 135]. Кашпір Р. і Матвієнко П. вбачають особливість опціону в тому, що одна із сторін угоди має обов’язок купити або продати базовий актив за фіксованою ціною протягом визначеного періоду (американський) або у визначений час у майбутньому (європейський), а інша сторона набуває права відповідно продати або купити базовий актив на умовах угоди, і це право може бути передане (продане) третій особі без прийняття на себе зобов’язань» [96, с. 53]. Купрій Н. пише: «Опціон – це фінансовий інструмент між двома сторонами – покупцем і продавцем, який за визначену премію надає право (але не зобов’язує) купити або продати визначений фінансовий інструмент, що лежить в основі даного контракту, за фіксованою ціною протягом встановленого терміну» [103, с. 685]. Натомість Шаповалов Є. вважає, що опціон – один із видів похідних цінних паперів, стандартний контракт (угода), який дає його власникові право на купівлю чи продаж у майбутньому певного товару або фінансового інструменту за фіксованою ціною і в обумовлений період часу» [137, с. 60]. О.І.Береславська, О.М.Наконечний, М.Г.Пясецька проаналізували методо-логічні та практичні аспекти організації міжнародних розрахунків та валютних операцій з урахуванням світового та вітчизняного досвіду. В межах валютних операцій комерційних банків автори досліджували застосування деривативів, у тому числі опціонних контрактів [3, с. 272-286], зокрема опціонні стратегії та хеджування опціонами [3, с. 277]. С.Вайн розглядав основні поняття, пов’язані з ринком опціонів, зокрема паритет опціонів купівлі і продажу, хеджування опціонами, основні стратегії з використанням опціонів, а також управління ринковими ризиками [7]. Д.С.Кідуелл, Р.Л.Петерсон, Д.У.Блекуелл дали коротку характеристику ринку похідних фінансових інструментів, у тому числі форвардів, ф’ючерсів, свопів та опціонів [97, с. 284-306]. Рей К.І. аналізував ринок облігацій. У цьому контексті автор досліджував способи використання облігаційних опціонів з метою управління ризиками [123, с. 165-203], а також описав основні моделі оцінювання опціонів: імітаційний метод Монте-Карло, модель Блека-Шоулса та біноміальну модель ціноутворення [123, с. 207-214]. Узагальнюючи здійснені дослідження, а також враховуючи появу на строкових ринках нестандартних, кредитних та погодних опціонів, дамо визна-чення опціонного контракту. Опціонний контракт – це біржова або позабіржова угода, яка надає покупцю опціону за відповідну оплату право, але не обов’язок: або на купівлю (опціон типу call) / продаж (опціон типу put) певної кількості базового активу (товару або сировини) за наперед визначеною ціною; або на отримання деякої змінної / фіксованої суми, обчисленої на підставі погодженої формули, залежної від значень деяких індексів або параметрів, в узгоджений між сторонами момент / період часу у майбутньому, та зобов’язує продавця опціону реалізувати його на вимогу покупця. Отже, опціони поділяються на опціони типу купівлі, які надають право купити базовий актив у особи, яка виставила опціон на продаж, та опціони типу продажу, які підтверджують право їхнього власника продати базовий актив особі, яка цей опціон виставила на продаж і зобов’язана його реалізувати на вимогу власника опціону. Покупець (утримувач) опціону сплачує у момент його придбання продавцю (емітенту) опціонну премію (ціну опціону). Опціонні контракти істотно відрізняються від форвардних, ф’ючерсних та свопових контрактів. Покупець опціону має право, але не обов’язок, на виконання певної операції, визначеної умовами опціонного контракту. Продавець опціону, своєю чергою, має обов’язок на виконання такої операції на вимогу покупця опціону. Натомість у разі ф’ючерсного, форвардного та свопового контрактів як покупець строкового контракту, так і його продавець зобов’язані виконувати умови контракту, оскільки такі деривативи є двосторонніми деклараціями вико-нання певних зобов’язань. Наступна відмінність полягає у тому, що укладення ф’ючерсної, форвардної та свопової угод не пов’язано з жодними початковими витратами, не враховуючи евентуальних втрат від неприбуткового розміщення деякої грошової суми як депозитного забезпечення виконання строкового контра-кту у розрахунковій палаті біржі, тоді як укладення опціонної угоди вимагає сплати опціонної премії з боку покупця опціону на користь його продавця.