Інвестиційна діяльність як складова ефективної діяльності підприємства

Інвестиційна діяльність як складова ефективної діяльності підприємства Перехід до ринку супроводжується глибокою економічною кризою, яка особливо гостро виявляється у сфері інвестування, яка має важливе значення для вирішення економічних і соціальних проблем. Інвестиції відіграють основну роль в ефективному функціонуванні економіки, виступаючи матеріальною основою економічного зростання. Підвищення інвестиційної активності є головним чинником подолання спаду виробництва, збільшення кількості робочих місць, реалізації структурних зрушень в економіці. Інвестиції грають вирішальну роль для модернізації неефективних застарілих засобів виробництва, впровадження нових технологій, сортів сільськогосподарських культур і порід тварин. В умовах ринкової економіки на перший план виходить завдання стимулювання нагромадження національного капіталу для забезпечення стійкого економічного росту і розвитку. Найгострішою проблемою для нашої економіки залишається питання інвестування у сільське господарство. Стає все більш очевидним, що подолання кризової ситуації в економіці України неможливо поза організацією виробничої і інвестиційної діяльності як окремих суб'єктів аграрної економіки, так і всього АПК у цілому. Капітали, що функціонують в аграрній галузі, мають суттєві особливості порівняно з іншими капіталами виробничої сфери. Основним об'єктом їх використання є головний фактор виробництва – земля, яка при раціональному використанні не тільки не зношується, а й підвищує свою родючість. В аграрному секторі чітко визначена сезонність виробництва продукції, оскільки тут робочий період та період виробництва не співпадають. Фінансове становище сільгоспвиробників за останні роки різко погіршилося внаслідок неузгодженості цін на сільськогосподарську продукцію і промислові товари, які закуповує село. Відбувся глибокий диспаритет між ними, в наслідок чого аграрії недоодержали більше 100 млн. грн. [48]. Залучення капіталу і забезпечення прийнятного рівня супутніх ризиків являють собою найважливіше завдання фінансового менеджменту і вимагають глибокого розуміння сутності інвестицій [6, с. 56]. Разом з тим, особливості сучасного етапу розвитку АПК України, пов'язані із суперечливістю законодавчих актів, складністю фінансового стану багатьох підприємств, високим ступенем зношеності основних фондів, недостатністю державної підтримки і ін., накладають значні обмеження на інвестиційну активність господарюючих суб'єктів. Зазначені обставини обумовлюють необхідність узагальнення і аналізу існуючих теоретичних підходів до сутності інвестицій. Такий аналіз має на меті побудову єдиної систематизованої класифікації, що є методологічною базою для визначення найбільш доступних і ефективних способів залучення капіталу і застосування складних фінансових схем і механізмів. У класичній політичній економії інвестиції (переклад, від латинського ”invest” – вкладати) пов'язуються з накопиченням капіталу. Економісти-класики визначали капітал як "накопичений запас продуктів праці" [87, с. 31, 117, с. 56], тобто як сукупність засобів виробництва. Тому нагромадження капіталу вони розглядали як процес зростання матеріально-речовинної маси засобів виробництва, економічного зростання у цілому. У марксистській політичній економії панувала соціально-економічна концепція капіталу, як історично виниклого основного виробничого відношення буржуазного суспільства. Тому, за Марксом, "застосування додаткової вартості в якості капіталу, або зворотне перетворення додаткової вартості у капітал, називається нагромадженням капіталу" [82, с.317]. Таким чином, К.Маркс відобразив аналіз динаміки капіталістичного виробництва через перехід до дослідження відтворювальних процесів, тобто капіталістичного процесу виробництва у розширеному масштабі. Спираючись на загальноприйняте у сучасній економічної теорії розуміння капіталу як інвестиційних товарів, можна стверджувати, що нагромадження є перетворенням доходу у капітал, в інвестиційні (капітальні) товари, які, у свою чергу, є матеріальним підґрунтям для розширення виробництва, тобто збільшення кількості виробленої продукції або створення нової продукції. Відповідно цьому у марксистській економічній теорії підкреслюється специфічний аспект інвестицій як форми нагромадження капіталу, субстанціональної функції власника, оскільки власність матеріально розвивається з нагромадження. У сучасній економічній теорії зберігся підхід до нагромадження капіталу як до зростання маси "складного машинного устаткування, великих фабрик і заводів, великих запасів готової продукції, напівфабрикатів і сировини" [113, с. 89]. Проте, по мірі того як "економікс" витісняв "політичну економію", в економічній теорії посилювався процес абстрагування від специфічних соціально-економічних аспектів функціонування економічної системи. Як відображення цієї тенденції у всіх макроекономічних моделях загальної рівноваги стало використовуватися поняття "інвестиції" замість "нагромадження капіталу". Це було обумовлено й тим, що у понятті "інвестиції" висувався його техніко-економічний зміст, кількісні та матеріально-речовинні аспекти економічних відносин і процесів. Тому, в "економіксі" при всіх відмінностях у підходах до змісту терміна "інвестиції" більшість авторів підкреслює матеріально-речовинний зміст інвестицій або "як витрат на будівництво нових заводів, на верстати й устаткування з тривалим строком служби"