Методичні підходи до формування інвестиційних ресурсів підприємства

Методичні підходи до формування інвестиційних ресурсів підприємства На особливу увагу заслуговує аналіз питання фінансового забезпечення інвестицій у сучасних умовах, тому що фінансова сторона цього процесу найбільш актуальна і пронизує усі сфери економіки. Традиційно джерелами фінансування капітальних вкладень виступали власні, позикові і бюджетні кошти. Джерела фінансування впливають і на класифікацію капітальних вкладень. Так, якщо фінансування здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань, то це централізовані капіталовкладення, а нецентралізовані – здійснюються за рахунок власних коштів і кредитів банку. В останні роки у зв'язку з нестабільністю економічної ситуації в країні все менше бюджетних коштів виділяється на капітальні вкладення у сільське господарство. Тому все більш важливого значення набувають нецентралізовані капіталовкладення, що визначаються і затверджуються організаціями самостійно. До власних фінансових ресурсів відносяться [6, 11, 20]:  частина прибутку, що залишається в розпорядженні організації;  амортизаційні відрахування (найбільш велике джерело фінансування капітальних вкладень);  виручка від реалізації вибулих і непотрібних основних засобів, об'єктів незавершеного будівництва, від вибракування продуктивної і робочої худоби;  орендна плата;  скорочення оборотного капіталу;  дебіторська заборгованість. При веденні капітального будівництва господарським способом у підприємств створюються специфічні джерела фінансування, це: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, планові накопичення по будівельно-монтажних роботах, економія від зниження цін на машини й устаткування. Але про останнє джерело (зниження цін на машини й устаткування) на нашу думку, з досить високими стрибками інфляції, говорити просто не правомірно, і ми вважаємо, що це джерело не доцільно враховувати при визначенні джерел фінансування. Крім власних джерел, існують позикові, до яких можна віднести кошти іноземних інвесторів, венчурний капітал, а також кошти, отримані від продажу акцій, пайових внесків членів трудових колективів [139, с.58]. Важливим джерелом фінансування централізованих капітальних вкладень є позабюджетні фонди стабілізації економіки, вони фінансують інвестиційні програми підтримки організацій при недостачі фінансування по не залежним від підприємств причинам. При недостатності всіх цих коштів можуть бути використані кредити банку, для поповнення джерел фінансування капітальних вкладень [132]. Потреба в більш рішучих заходах по залученню банківського капіталу, у тому числі і іноземного, викликана тим, що в даний час частка фінансових коштів, що йдуть на інвестування проектів, дорівнює приблизно 10% від усього обороту фінансового ринку [104]. У зв'язку з переходом на ринкові відносини відбулися глобальні зміни у всій банківській системі України. Якщо раніше під фінансування капітальних вкладень у сільське господарство банки виділяли довгострокові кредити терміном на 10 і більше років, то в даний час таке кредитування практично відсутнє. Високі темпи інфляції не дають використовувати в даний час таку можливість. Різко скоротилися терміни видачі банківських кредитів і значно підскочили процентні ставки за користування кредитними ресурсами. Так В.Зубакін [33, с.28] звертає увагу на недоступність кредитів для приватизованих підприємств по тій простій причині, що занадто великі процентні ставки плати за кредит. Удосконалення фінансово-кредитного забезпечення інвестицій пов'язується з довгостроковим кредитуванням. Скорочення інвестицій в основні фонди супроводжується істотним зниженням частки довгострокового кредиту в джерелах фінансування. Через інфляцію та високий ступінь ризику довгостроковий кредит практично перестав надаватися для цілей інвестування.