Становлення методів економічної оцінки ресурсів та запасів нафтових і газових родовищ

Становлення методів економічної оцінки ресурсів та запасів нафтових і газових родовищ В системі державного управління надрокористуванням проблема визначення вартості запасів природних ресурсів вимагає особливої уваги. При цьому показники оцінки природних ресурсів мають широкий діапазон застосування. Зокрема, оцінка природних ресурсів необхідна для: формування відповідних реєстрів і кадастрів природних ресурсів, розробки стратегій, довгострокових планів розвитку економіки країни, вибору оптимальних параметрів експлуатації природних ресурсів, запровадження належної фіскальної політики, інших цілей. Таким чином, можна стверджувати, що економічна оцінка є одним з найважливіших механізмів у системі управління природними ресурсами. Особливо слід підкреслити актуальність міжнародного аспекту цієї проблеми. Річ у тім, що в даний час Міжнародний Комітет зі стандартів оцінки (МКСО) випустив сьоме видання Міжнародних стандартів оцінки – МСО 2005 [193]. Уперше в зазначений документ включені спеціальні стандарти, присвячені оцінці активів корисних копалин, в тому числі і нафтогазових галузей. Новою настановою, що міститься у цих стандартах, є "Оцінка вартості об'єктів майна у добувних галузях". Вона була розроблена міжнародною групою експертів із країн з високорозвиненою видобувною промисловістю і значним накопиченим досвідом регулювання відносин у цій сфері – Австралії, Канади, Південної Африки і США. Паралельно Рада з Міжнародних стандартів фінансової звітності (РМСФЗ) у грудні 2004 року випустила Міжнародний стандарт фінансової звітності "Вивчення і оцінка вартості корисних копалин" (МСФЗ 6). Розробка й прийняття даного документа є значним етапом у процесі поєднання практики фінансової звітності гірничодобувних і нафтогазових компаній в усьому світі. Згідно з МСО „родовища, що розвідуються, мають вартість активу, що визначається виходячи з потенціалу, стосовно існування і виявлення їх економічно життєздатних запасів. Майнові права у родовищах купуються і продаються на ринках. Численні з цих угод (трансакцій), пов’язані з частковими інтересами, такими як угоди про передачу ділянки в оренду, про опціон або угоди про спільне підприємство” [193, с. 307]. У МСО також відзначається, що надійні оцінки вартості активів у добувних галузях, у тому числі майнових прав, пов’язаних з мінерально-сировинними ресурсами, відіграють суттєву роль у забезпеченні доступності капіталу, необхідного: 1) для підтримки діяльності добувних галузей, що становлять основу світової економіки; 2) для сприяння ефективному використанню мінеральних і нафтогазових ресурсів; 3) для збереження довіри ринку капіталів. Основні положення економічної оцінки родовищ корисних копалин та природних ресурсів розглядались в працях М. І. Агошкова, А. С. Астахова, Т. С. Хачатурова, Н. А. Хрущова, М. С. Моделєвського, М. Г. Лейбсона, Н. Г. Фейтельмана, М. М. Уманського, Н. А. Крилова, Ю. Н. Батуріна, З. А. Куркіної, Е. Я. Д'ячкової, В. У. Бараза, А. А. Арбатова, Ю. Н. Швебергера, Н. І. Назарова, М. М. Саттарова, В. В. Стефановича, М. І. Барановського, В. Ф. Дунаєва, В. Я. Сініцина, Б. М. Данилишина, С. І. Дорогунцова, В. С. Міщенка, М. А. Хвесика, І. М. Чорної, А. Ф. Андрєєва, Г. В. Зубарєва та інших. Розробка значної частини питань економічної оцінки в останні роки значно просунулась вперед – досліджені проблеми визначення та врахування гірничої ренти, обгрунтована необхідність застосування при оцінці ресурсів системного підходу, врахування фактора часу, використання теорії реальних опціонів та інше. Проте чимало питань до сьогодні залишаються дискусійними, що можна пояснити складним та багатоаспектним характером цієї проблеми. Основна складність, яка виникає при оцінці родовищ корисних копалин, полягає в тому, що їх розробка охоплює довгостроковий (в економічному розумінні) період, упродовж якого всі фактори виробництва, крім природних умов, змінюються – від річних обсягів видобутку, рівня інвестиційних витрат та видів робіт до макроекономічних факторів (рівень цін, заробітна плата, інфляція та інші), які визначають цінність родовищ. У зв'язку з цим виникає необхідність довгострокового прогнозування не тільки техніко-економічних, а й названих макроекономічних показників.