Комплексний підхід до підготовки авіаційних спеціалістів

Комплексний підхід до підготовки авіаційних спеціалістів При розгляді такої підтеми, як комплексність підготовки авіаційних спеціалістів, необхідно відзначити, що бізнес у сучасному світі існує в умовах, так званої, “нової економіки” [93]. Термін “нова економіка” характеризує ряд якісних і кількісних змін, що в останні роки змінили структуру і правила функціонування економіки. Нова економіка заснована на знаннях і передових технологіях, що сталі основою основ сучасного суспільства. Сьогодні навіть традиційні товари насичені і навіть перенасичені інтелектуальною власністю [93], а, говорячи про таку наукомістку галузь виробництва як авіація, - особливо насичені. Ось чому так важливо приділяти більше уваги забезпеченню високої якості підготовки льотного екіпажу, а також бортпровідників. Крім того, у процесі експлуатації ПС питання забезпечення безпеки польотів залишається актуальним. Метою даного підрозділу є визначення поняття системності підготовки авіаційного персоналу (льотного екіпажу та бортпровідників) як складову частину поняття такої складної соціотехнічної системи якою є авіатранспортний комплекс України. У другій половині двадцятого сторіччя під час процесу, що іноді називають «другою промисловою революцією», міцно вкоренилися великомасштабні, засновані на застосуванні техніки системи й організації. Термін соціотехнічні системи, що з'явився в 1960 році, відноситься до організацій, що використовують складні технології в широких масштабах. Прикладами соціотехнічних систем є аерокосмічна галузь, ядерна енергетика, морський і залізничний транспорт і хімічна промисловість. Для досягнення своїх цілей організації, що входять в ці системи, поєднують два компоненти: технічний компонент (технології) і людський компонент (люди). Ці два компоненти взаємодіють один з одним у кожному випадку сполучення людина-машина [23]. Організації, що входять у соціотехничні системи, переслідують виробничі цілі: перевезення людей і вантажів в аерокосмічних, морських і залізничних системах; виробництво електроенергії в ядерній енергетиці і т.ін. Характерно, що наслідки порушень вимог безпеки в організаціях, що входять у соціотехнічні системи, катастрофічні з погляду людських втрат і знищення матеріальних цінностей, оскільки виконують діяльність, пов'язану з високим ступенем ризику та високим ступенем небезпеки [23]. У великомасштабних технологічних системах потенційні аварійні чинники зосереджені в окремих місцях, що знаходяться під централізованим управлінням щодо нечисленного експлуатаційного персоналу: операторів диспетчерської ядерної електростанції; льотного екіпажу повітряного судна, бортпровідників і т.ін. Таким чином, ІКАО класифікує екіпаж повітряного судна як експлуатаційний персонал, на який поширюється вимоги з фахової підготовки як до експлуатаційного персоналу [23]. Експлуатаційний персонал навчається і діє не в ізоляції, а планує і здійснює свою діяльність у визначеному соціальному середовищі, що є зовнішнім середовищем для такої системи як авіаційний навчальний центр. Проте авіаційний навчальний центр пропонується розглядати як важливу підсистему соціотехнічної системи - авіатранспортного комплексу України, а також як підсистему системи забезпечення авіаційної безпеки України. Експлуатаційний персонал входить в ту або іншу організацію і, функціонуючи на постійній основі в рамках поділу праці й ієрархічного розподілу повноважень, прагне до досягнення тієї або іншої цілі або комплексу цілей. Експлуатаційний персонал організований, що припускає існування розподілу задач, координації, синхронізації, спільних цілей і визнання єдиного керівництва. Крім того, експлуатаційний персонал не діє у вакуумі. Його дії і стосунки служать відбитком особистостей тих людей, що наймають їх на роботу і представляють їх. Наприклад, зневажливе відношення до дисциплінованого застосування процедур не виникає раптово, воно формується після тривалого перебування в атмосфері байдужості