Актуальні задачі організації авіаційного навчального центру

Актуальні задачі організації авіаційного навчального центру Літак управляється льотним екіпажем, що забезпечує його належну експлуатацію і безпеку польоту. Склад екіпажа визначається в залежності від типу, класу і призначення літака, а також цілей і умов його експлуатації. Екіпаж літака складається з командира, інших осіб льотного екіпажу й обслуговуючого екіпажу (експлуатаційного екіпажу, кабінного екіпажу). До льотного складу екіпажа (льотний екіпаж) відносяться особи, що мають чинне посвідчення льотного складу, видане САА, а також підготовку і досвід, необхідні для управління літаком даного типу або його устаткуванням: пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-спостерігачі, а також бортоператори, що виконують спеціальні роботи [1]. До обслуговуючого екіпажу відносяться бортпровідники, бортоператори й інші спеціалісти, перелік яких визначається САА. Бортпровідник (бригада бортпровідників) включається до складу екіпажу ПС в першу чергу для проведення дій по забезпеченню безпеки пасажирів на борту літака, а також в аварійній ситуації у польоті та на землі, і тільки в другу чергу для забезпечення ефективного обслуговування пасажирів. Бортпровідник безпосередньо підпорядковується директору з льотної роботи авіакомпанії, старшому бортпровіднику-інструктору; з часу прибуття на рейс до його закінчення командиру літака, старшому бортпровіднику бригади [23; 24]. На теренах СНД перший рейс за участю бортпровідника був здійснений на напрямку Москва-Ашхабад [95]. До проблем підготовки бортпровідників можна віднести: 1. Проблему організації саме тренажерної підготовки бортпровідників, оскільки бортпровідникам необхідно постійно тренуватися, щоб його дії під час позаштатної ситуації були доведені до автоматизму. 2. Необхідність орієнтації підготовки бортпровідника на конкретний тип повітряного судна. 3. Сертифікація АНЦ в Державній авіаційній адміністрації. 4. Необхідність розвитку співпраці з авіапідприємствами щодо теоретичної і практичної підготовки бортпровідників. 5. Проблема залучення коштів для створення АНЦ. Ні одна з провідних авіакомпаній України не зможе зробити такі потужні інвестиції, які необхідно для створення сучасного АНЦ, тому необхідно буде об’єднати їх зусилля, що теж досить складно з огляду на існуючих конкурентів. Тобто необхідно шукати іншого інвестора, або брати кредит у банку та до того ж підписати меморандум з авіакомпаніями України та СНД, що вони будуть готувати своїх бортпровідників саме в АНЦ. 6. Зростання вимог щодо підготовки бортпровідників на сучасному етапі розвитку авіаперевезень у напрямку підвищення не тільки рівня спеціальних знань, а й загальноосвітнього рівня. Щоб проаналізувати проблеми, які виникають на кожному етапі підготовки бортпровідників, розглянемо існуючи схеми їх підготовки. Щодо схеми підготовки бортпровідників, то пропонується дві основні думки: - непотрібно довго готувати бортпровідників, оскільки це не доцільно з економічної точки зору як для експлуатанта так і для слухача, та з огляду на витрати часу на підготовку; - необхідність більш грунтовної освіти для бортпровідників з огляду на підвищення вимог до авіаційних спеціалістів. Яку схему навчання обирати залежить у першу чергу від кандидата на посаду бортпровідника, до того ж диплом молодшого спеціаліста на базі ВНЗ дає змогу продовжити освіту за спеціальністю, а це є досить актуальним питанням враховуючи те, що термін роботи бортпровідника обмежений і рано чи пізно необхідно буде замислитися про його роботу на землі. Також за будь-якої схеми навчання обов’язкова тренажерна підготовка, стажерський наліт годин (30 годин) та сертифікація кваліфікації бортпровідника в Державіаадміністрації, крім того, що АНЦ також повинен бути сертифікований у Державіаадміністрації. Кожен з видів підготовки авіаційних фахівців у навчальних центрах проводиться на підставі відповідного ліцензування Державіаадміністрацією. У зв’язку з цим для всіх учбових та сертифікаційних програм, розроблених і використовуваних в АНЦ, повинні бути виконані процедури експертизи і затвердження, проведені фахівцями Державіаадміністрацією як Повноважним державним органом, який несе всю повноту відповідальності за видачу посвідчень авіаційному персоналу. АНЦ у галузі Міністерства транспорту та зв’язку України повинен бути авіаційним сертифікованим навчальним закладом і у випадку перепідготовки фахівців виконувати також функції навчального закладу післядипломної освіти. Звичайно, експлуатанти не готові брати на себе великі витрати як часу, так і коштів, але не проти щоб кандидат здобув таку освіту. До того ж після закінчення навчання набирають чинності вимоги самих експлуатантів при прийомі кандидатів на посаду бортпровідника. Можливо, що кандидатам з більш грунтовною освітою нададуть перевагу, але не обов’язково. Деякі авіакомпанії не звертають на це увагу, але всі експерти-представники експлуатантів підкреслюють, що у будь-якому разі кандидатам необхідно задовольняти вимогам авіакомпаній, і тільки після проходження обов’язкових тестів в авіакомпанії виноситься рішення про перевагу того чи іншого кандидата.