Cучасний стан збуту зерна аграрними підприємствами

Cучасний стан збуту зерна аграрними підприємствами На ринку зерна в Україні, пропозиція формується в основному за рахунок національного виробництва (79%). Імпорт у загальному обсязі пропозиції зерна в Україні традиційно невеликий. Хоча в поточному сезоні обсяг імпортних постачань виріс у порівнянні з попереднім роком на 68,5%, проте, у загальному обсязі виробництва зерна частка імпорту склала тільки 0,4%. Ввозиться в основному зерно для посіву. Останні два сезони Україна збирала досить гарні врожаї зерна, що дозволило не тільки повною мірою забезпечити внутрішнє споживання країни, але і підтвердити статус великого світового експортера. Валовий збір врожаю зернових і зернобобових культур у 2007 році, згідно з даним Держкомстату, склав 29,3 млн. тонн проти 34,3 млн. тонн у 2006 році. Так, якщо на початок 2001 р. в Україні, за даними Держкомстату, було 48,9 млн. чоловік, то на початок 2006 р. населення складало уже 46,9 млн. чоловік. Тобто за останні 5 років населення країни зменшилося більш ніж на 3%. І дана тенденція, швидше за все найближчим часом не зміниться. У 2005/06 роках експорт зерна з України досяг абсолютного рекорду – близько 12,5 млн. тонн проти 11,4 млн. тонн у 2004. Попитом на зовнішніх ринках як і раніше користувалися пшениця, кукурудза і ячмінь, що і складаює основну частку українського експорту – 97%. Такий рекорд став можливим не тільки завдяки високому рівню виробництва і привабливих цін, але і налагодженим тісним зовнішньоекономічним зв'язкам. Ріст собівартості виробництва зерна і продуктів його переробки (подорожчання пально-мастильних матеріалів, ресурсів: газ, електроенергія, зарплати в галузі, залізничні тарифи) Даний факт зіграв вагому роль у підвищенні цін на зерно і продукти його переробки. 6 червня 2005 року урядом України створений Аграрний фонд. Головна його місія — здійснення товарних і фінансових інтервенцій з метою цінового регулювання аграрного ринку, а також видача бюджетних позик під заставу зерна. Плата за користування бюджетною позикою складає 8,95% річних. А 26 грудня 2005 року Кабмін створив Аграрну біржу, на якій Аграрний фонд зобов'язаний продавати чи купувати об'єкти державного цінового регулювання (у їхнє число входить пшениця, жито, ячмінь, овес і кукурудза) чи в державний продовольчий резерв. На сьогоднішній день у зв'язку з відсутністю правової бази для функціонування аграрних бірж у регіонах даний механізм практично не працює — обсяги закупленого в такий спосіб зерна з моменту утворення біржі, за даними Аграрного фонду, не перевищують декількох тисяч тонн. На початку сезону 2005 для підтримки цін на внутрішньому ринку уряд доручив різним державним структурам закупити 5,5 млн. тонн зерна. Держкомрезерв України повинен був закупити 1 млн. тонн, Державна акціонерна компанія «Хліб України» – 2 млн. тонн, регіони – 1,5 млн. тонн, Аграрний фонд по заставних операціях – 1 млн. тонн зерна. Здійснити ці грандіозні плани не вдалося: Держкомрезерв законтрактував близько 450 тис. тонн зерна, причому навіть не весь цей обсяг був оплачений, ДАК «Хліб України» – ледве більше 200 тис. тонн. Аграрний фонд видав бюджетні позики під заставу більше 600 тис. тонн зерна. Урядове завдання виконали лише регіони, закупивши більш 1,7 млн. тонн зернових. Також одним з нереалізованих планів була спроба зробити ДАК «Хліб України» експортером зернових. Про державний експорт поки говорити не приходиться. Коли мова заходить про реальний бізнес, то відсутність у державних операторів досвіду в зерновому експорті, кваліфікованих кадрів і спроби закуповувати зерно на внутрішньому ринку по відносно високих цінах роблять цей бізнес нереальним. Упроваджуються нові технології в борошномельному секторі. Особливо активно розвивається пивоварна галузь. Ринок пшениці в 2005 році розвивався під впливом таких факторів, як надлишок пропозиції на початку сезону, активний експорт і прогнози зниження врожаю в 2006 році. 1. Після врожайного 2004 року початкові запаси поточного сезону та минулого найбільші за останні сім сезонів, що в сумі з зерном нового врожаю, яке надходить на ринок, впливало на ціни на початку сезону. 2. У цей час активно розвивався експорт. З початку сезону експорт уже складає близько 5,5 млн. тонн, з яких понад 60% приходиться на продовольчу пшеницю. Це свідчить про те, що врожай був високої якості. Також цікавим моментом є те, що в 2005/06 роках уперше за останні 6 сезонів з України відвантажувалася продовольча пшениця в Об'єднані Арабські Емірати, а ця країна є досить вибагливою до якості зерна. Утім, це не можна назвати тенденцією, що намітилася, оскільки хитке фінансове становище і найчастіше несприятливі погодні умови не дозволяють українським сільгоспвиробникам забезпечити стабільно високу якість пшениці. 3. Через несприятливу погоду, а в окремих регіонах дощів не було більше півтора місяця, темпи сівби значно відставали від торішніх. Даний факт обумовив скорочення посівних площ під озиму пшеницю більш ніж на 1 млн. га. Крім того, велику роль зіграло небажання виробників сіяти озиму пшеницю в зв'язку з низькими цінами. Примітно, що таких низьких цін на продовольчу і фуражну пшеницю, що відзначалися в середині вересня, не було з 2002/03 років. Тому багато аграріїв відмовилися від сівби озимої пшениці. Про що також свідчить той факт, що, незважаючи на посуху, були збільшені посіви озимого ячменю. Хоча дана культура не є основною у загальному валі зерна, до того ж вона найбільш чуттєва до несприятливих умов. У вересні на різних рівнях почали активно обговорюватися перспективи врожаю пшениці 2006 року. Даний факт уплинув на ринкову кон'юнктуру. Зокрема, добре «підігріли» ринок заяви Всеукраїнської асоціації пекарів про гострий дефіцит продовольчої пшениці і можливості її імпорту. При цьому офіційна статистика говорила про те, що запасів зерна в країні досить.