Особливості економічного механізму організації збуту зерна аграрними підприємствами

Особливості економічного механізму організації збуту зерна аграрними підприємствами В умовах переходу до ринкових економічних відносин виникла необхідність орієнтуватися на децентралізацію питань накопичення продовольчих фондів для постачання населення. З таким розрахунком, щоб вони вирішувалися в основному на місцях. Другою особливістю формування фондів для державних потреб є перехід від обов'язкових постачань до економічних методів стимулювання товаровиробників. Дуже важливо, що Урядом визначений механізм встановлення цін на зерно і маслонасіння, що купуються до державного фонду. Початкові ціни, рекомендовані для застосування при висновку контрактів, закупівельні ціни встановлюватимуться напередодні здійснення заготовок. Відносини між заготівельниками і сільськогосподарськими виробниками повинні встановлюватися на контрактній основі. У травні 2001 р. прийнятий Закон України «Про постачання продукції і товарів для державних потреб». У ньому встановлені загальні правові і економічні принципи і положення формування, розміщення і виконання на контрактній основі замовлень на закупівлю і постачання продукції для державних потреб підприємствами і організаціями, незалежно від форм власності, розташованими на території України. Закон зумовив формування і розміщення постачань для державних потреб, їх стимулювання, відповідальність за невиконання постачань. У серпні того ж року вийшла Ухвала Уряду «Про організацію роботи по реалізації Закону України «Про постачання продукції і товарів для державних потреб». Ціна пропозиції визначається виходячи з собівартості продукції, що склалася, з урахуванням можливої зміни цін на спожиті селом матеріально-технічні ресурси і послуги, а також інших чинників, пов'язаних із зміною державної кредитної і податкової політики, оплати праці, а також необхідністю забезпечення сільськогосподарським товаровиробникам нормальних умов діяльності. При цьому повинні також враховуватися господарські характеристики сільськогосподарської продукції згідно діючим стандартам. Встановлені в такому порядку первинні ціни фіксуються в спільно підписаній угоді і повідомляються сільськогосподарським виробникам і заготівельникам до початку укладення договорів на постачання продукції до продовольчих фондів. У разі підвищення цін після висновку договором на матеріально-технічні ресурси і послуги для сільського господарства, а також зміни ринкової кон'юнктури початкові ціни можуть бути змінені шляхом підписанні нової угоди. Скоректовані ціни повідомляються товаровиробникам не пізніше, ніж за місяць до початку закупівель кожного виду продукції. Органам виконавчої влади суб'єктів рекомендується в установленому порядку визначати суб’єктів, виходячи з умов регіонів, міри стимулювання підприємств і організацій, що поставляють продовольство і сільськогосподарську сировину до продовольчих фондів. Державні замовники, які визначаються керівниками регіонів, можуть на договірній основі передавати органам державного управління, підприємствам, організаціям і акціонерним товариством право на виконання частини своїх функцій по формуванню і розміщенню замовлень на закупівлю і постачання продовольства та сировини для державних потреб. Основним документом, що визначає, має права і обов'язки державного замовника і постачальника по постачанню товарів для фонду, є державний контракт (договір). Він регулює економічні, правові, організаційно-технічні і інші взаємини постачальника із замовником. Заготовчі організації при укладенні контрактів повинні назвати виробникові умови, на яких купуватиметься продукція, і порядок стимулювання її постачань. При реорганізації виробничих і заготовчих структур, що уклали контракти на закупівлю сільгосппродукції, за новоорганізованими на їх базі формуваннями (селянськими фермерськими господарствами, акціонерними товариствами і підприємствами, товариствами і ін.) зберігається право спадкоємність в питаннях виконання укладених контрактів підприємств загальний обсяг необхідної продукції.