Сутність поняття геопросторової організації природно-екологічної безпеки

Сутність поняття геопросторової організації природно-екологічної безпеки Людина в процесі життєдіяльності перебуває під постійною загрозою. Одним із аспектів її діяльності є виникнення незворотних порушень екологічної рівноваги в компонентах екосистеми, яка безпосередньо або опосередковано впливає на фізичний, психічний та емоційний стан людей. Виникає небезпека для нормального функціонування, відтворення та існування людей, а також і для природного середовища взагалі. Під безпекою розуміють стан діяльності, при якому з достатньою ймовірністю виключений прояв небезпек (або відсутність явної небезпеки). Під небезпекою розуміють процеси, явища, властивості предметів, об’єктів, здатні у певних умовах завдавати шкоди, тобто, будь-які явища, що загрожують життю і здоров’ю людини. Кількісною оцінкою небезпек є ризик, що визначається як частота або ймовірність появи однієї події при настанні іншої. Одним з традиційних видів небезпеки є загрози, які ініціюються у природному середовищі. На території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. До них відносяться великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси і зсувні процеси, підтоплення, лісові та польові пожежі, великі снігопади й ожеледі, урагани, смерчі, шквальні вітри тощо [99, с. 61]. Процес розпізнавання виду небезпеки, виявлення можливих причин просторових і тимчасових координат, імовірності прояву, розмірів і наслідків небезпеки називається ідентифікацією небезпеки. Стихійне лихо – небезпечні природні процеси та явища, які за своїми масштабами відхиляються від вузького діапазону нормального функціонування навколишнього середовища, створених людиною пристроїв, споруд, технологічній та самої людини; руйнівне природне і/або природно-антропогенне явище або процес, що може спричинити або спричинив загрозу життю та здоров’ю людей, руйнування або знищення матеріальних цінностей та окремих елементів природного середовища. Це можуть бути як короткотривалі процеси, наприклад, тайфуни, смерчі, лавини, землетруси, виверження вулканів, цунамі тощо, так і довготривалі – посухи, масове розмноження шкідників, повені, снігові замети. Поняття набуває соціально-економічного змісту, оскільки стихійні лиха виникають переважно в місцях активної господарської діяльності людини. У міру зростання населення і розвитку господарства зростає як частота їхньої появи, так і обсяг збитків, завданих стихійними лихами, і кількість жертв. Аналіз надзвичайних ситуацій природно-екологічного характеру, що трапилися в Україні в останні десятиріччя, свідчить про безумовну актуальність вирішення проблеми гарантування безпеки населення, національного господарства і навколишнього природного середовища з урахуванням ризику НС, спричинених цими процесами. Небезпека стихійних лих збільшується із зростанням концентрації виробництва і щільності населення в зонах впливу небезпечних природних процесів. Ця тенденція є суттєвою перешкодою подальшого стійкого соціально-економічного розвитку.