Методичні підходи до дослідження геопросторової організації природно-екологічної безпеки

Методичні підходи до дослідження геопросторової організації природно-екологічної безпеки Кожна з глобальних проблем може спричинити світову катастрофу. Від їх розв’язання залежить створення планетарної системи безпеки. Знання існуючих загроз, а також прогноз таких, що можуть незабаром утворитися, дають можливість людству розробити та прийняти запобіжні заходи щодо їх відвернення та пом’якшення наслідків у разі їх реалізації. Оцінку рівня природно-екологічної безпеки регіону можна проводити за абсолютними та відносними показниками. До абсолютних відносять: кількість надзвичайних ситуацій природного характеру; кількість людей, що постраждали (загинули) за рік; кількість людей з порушеними умовами життєдіяльності; матеріальні збитки від надзвичайних ситуацій; площі зон можливого ураження природними надзвичайними ситуаціями; чисельність населення у зонах можливого ураження від надзвичайних ситуацій. В якості відносних показників можна використовувати середній індивідуальний ризик смертності від надзвичайних ситуацій за рік; частка матеріальних збитків від надзвичайних ситуацій в бюджеті регіону; частка території регіону, яка може опинитися під впливом дії надзвичайних ситуацій; частка населення регіону, яка може опинитися під впливом дії надзвичайних ситуацій; коефіцієнти природно-екологічної небезпеки території та населення. Прогнозування ймовірності появи небезпечних явищ природного характеру вимагає проведення аналізу їх надзвичайних ситуацій на основі оцінки рівня впливу на соціально-економічний комплекс території, на життя та здоров’я людей та на основі оцінки величини завданих економічних збитків. Небезпечні природні явища, хоча й носять стихійний характер, все ж підпорядковуються деяким закономірностям: для кожного виду може бути встановлена специфічна просторова прив’язка; більшість з них має певну повторюваність. З більшою чи меншою імовірністю може бути спрогнозована можливість їх появи та масштаби соціально-економічних наслідків від них. З цією метою необхідно шляхом аналізу всієї доступної інформації про ризики природного характеру проводити відбір соціально значимих для даної території видів природних небезпек та їх групування у відповідності до генезису: за тривалістю протікання процесу; за ступенем їх обумовленості іншими природними та техногенними факторами. З метою більш точного визначення ймовірних природних небезпек території, необхідно їх згрупувати за частотою повторюваності, просторовим поширенням, схильністю до прогнозування та захисту. Основними методами прогнозування є: – метод аналогій – порівняння прогнозованого явища з добре відомими і дослідженими явищами і процесами; – екстраполяція – поширення закономірностей, тенденцій, висновків, отриманих у попередніх достатньо вивчених спостережень, на прогнозовані процеси, їх інтерполяція (виявлення проміжного значення між двома відомими моментами явища); побудова динамічних рядів (трендів) розвитку показників прогнозованого процесу (ретроспекція і проспекція прогнозованих проектів); – експертні оцінки – оцінювання тенденцій майбутнього розвитку найкращими спеціалістами у даній сфері дослідження; – моделювання – побудова нормативних і пошукових (імітаційних) моделей з урахуванням бажаної або ймовірної зміни прогнозованого явища на прогнозований період за наявними прямими або непрямими даними про масштаби і напрямки змін. Нормативні моделі, як правило, мають попередньо задані параметри, на які треба орієнтуватися (виконати) у майбутньому. Пошукове прогнозування, переважно імітаційне, передбачає вироблення декількох імовірних варіантів розвитку. Імітаційні моделі в економіці служать основою індикативного планування і використовуються для прогнозування ринкової економіки. Проте імітаційні моделі не дають результатів у випадках різких якісних змін систем, що досліджуються. Р. Шеннон (1970) сказав про них, що «вироблення і застосування імітаційних моделей усе ще більше мистецтво, ніж наука». Безумовно, у моделюванні використовується багато інших видів математичних моделей, у тому числі оптимізаційних. Вироблення статичних і динамічних моделей найпоширеніше у моделюванні кліматичних, океанічних, інших гідрологічних, геоморфологічних (зміни рельєфу) і геологічних, а також геофізичних, гравіметричних та інших процесів. У прогнозуванні біоти (біосфери) виникла ціла галузь статистично-математичних методів, які називають біометрикою. За допомогою біометричних методів можна досліджувати зміни чисельності у популяціях, їх поширення та багато інших аспектів.