Стратегічні напрямки розвитку експортного маркетингу виноробних підприємств Криму

Стратегічні напрямки розвитку експортного маркетингу виноробних підприємств Криму Поняття «стратегія» частіше розглядається на мікроекономічному рівні. Наприклад, на думку О.С.Виханського й А.І.Наумова, стратегія - довгостроковий, якісно визначений напрямок розвитку організації, що стосується сфери, засобів і форм її діяльності, системи взаємин усередині організації, а також позиції організації в навколишньому середовищі [33, С. 157]. Недоліком цього визначення «стратегії» можна вважати те, що в ньому не говориться про цільополагання. З цього погляду більш правильним варто визнати характеристику, запропоновану колективом авторів на чолі з А.Н. Петровим: стратегія - визначення основних і довгострокових цілей і завдань підприємства, затвердження курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для досягнення цієї мети. Можна накласти обмеження з економічності використання ресурсів і обмеження з прийнятності ризиків. У наступному визначенні «стратегії», даному М.Х. Месконом, М. Альбертом і Ф. Хедоурі використаний також мікроекономічний підхід: стратегія - детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації й досягнення її цілей [104, С. 465]. У даному визначенні не вистачає, на наш погляд, характеристики плану, опису основи його розробки (на оцінці вихідної ситуації, аналізі середовища й ресурсів). На думку Наливайко А.П. стратегія – це встановлений та переглядувальний набір напрямків діяльності, цілей та способів їх досягнення для забезпечення поновлювальної відмітності та прибутковості [108, С. 23]. Із цих позицій більш містким можна вважати характеристику «стратегії» Н.Н. Треньова: стратегія - пріоритетний напрямок діяльності підприємства, що формується на основі існуючого поля проектів (шляхи вирішення проблем і оцінки наявних потенціалів) [139, С. 138]. Цей автор запропонував чітку схему формування стратегії для підприємства, однак, дану схему можна застосувати до будь-якого об'єкта управління - галузі, регіону, державі та ін. Отже, стратегію запропоновано формувати по етапах: бачення мети - критерії - завдання - кошти (наявні, відсутні) - фактори ризику й форсу-мажору - заходи щодо нейтралізації впливів факторів ризику. Відсутністю стратегій розвитку галузей народного господарства на рівні регіонів, а також на державному рівні, пояснюється відсутність загальновизнаного визначення цього поняття в економічній літературі. Однак актуальність проблеми вибору й обґрунтування напрямків розвитку галузей агропромислового комплексу викликає необхідність більш чіткого подання, що таке стратегічне управління сільським господарством. Так, деякі автори говорять про відсутність структур управління регіональними АПК, необхідних при цьому стратегій і програм розвитку, що призводить до нераціонального використання наявних фінансових ресурсів. Метою стратегічного управління, на їхню думку, є створення потенціалу для рентабельного конкурентоспроможного й стійкого функціонування АПК регіону в перспективі. З вищеописаної мети стратегічного управління незрозумілий механізм управління. Виходячи з викладеного вище, можна сформулювати такі визначення. Стратегія галузі - це визначення основних і довгострокових цілей галузі, вибір пріоритетних напрямків її розвитку на основі поля наявних і потенційних проектів. Стратегія галузі сільського господарства погоджується з аграрною політикою. Аграрна політика формується виходячи з стратегічних цілей - продовольчої безпеки на регіональному й державному рівнях, розробляється на 5-10 років. Стратегія розвитку галузі сільського господарства припускає, на наш погляд, більш тривалий період.