Економічна сутність землі як засобу виробництва, її роль в системі ринкового механізму господарювання

Економічна сутність землі як засобу виробництва, її роль в системі ринкового механізму господарювання Земля завжди була найважливішим первинним фактором виробництва, а вирощена на ній сільськогосподарська продукція – матеріальною основою життя. Дякуючи своїм унікальним характеристикам, вона виступає важливим засобом виробництва у багатьох галузях народного господарства. У сільському господарстві головним засобом виробництва виступає не вся земля, а тільки її продуктивна частина – ґрунтовий покрив. Тому саме родючість ґрунтів відіграє особливу роль у цій галузі і визначає ключове економічне значення й місце землі серед інших природних ресурсів. З розвитком нових технологій спостерігається негативний вплив на природне середовище. Велика кількість землеробів і економістів України вказують на недосконалість сучасних методів ведення сільськогосподарського виробництва. У ринковій економіці земля приносить стійкий доход не тільки як фактор виробництва, як натурально-речовинна форма капіталу, що функціонує у виробництві й інших видах підприємницької діяльності, але й, насамперед, як об'єкт власності. У цьому значенні земля для селян стає самостійним джерелом доходу поряд із трудовим заробітком. Слід зазначити, що в економіці можна почути ототожнення понять „земля” і „земельні ресурси”. Останнє належить до числа загально вживаних наукових понять і до того ж має різні значення. Воно настільки ж фундаментальне і невизначене, як, скажімо, „вартість” в економіці, „множина” в математиці, „система” в загальній теорії систем або „екологічна ніша” в екології і тому подібне [3, с. 67-71; 46, с. 115; 51, с. 71-75]. Цілком очевидно, що використання поняття „земля”, як наближеного, не забезпечує проведення дослідження земельно-ресурсного потенціалу на більш глибокому сутнісному рівні. Тому, перш за все, необхідно спробувати окреслити зміст понять і термінів, що є предметами наукового дослідження у цій роботі. При цьому, очевидно варто підкреслити, що головне завдання вбачається не тільки в необхідності уточнення існуючих підходів або формулювання нових, а й у чіткій структуризації їх сукупності. В загальноекономічному відношенні термін „земля” має декілька значень: від гранично широкого, що охоплює всі природні фактори і умови виробництва (включаючи його базис, первинні предмети і засоби виробництва) до гранично вузького, обмеженого її роллю територіального операціонального базису. В першому випадку можна говорити про землю (за К.Марксом) як про „джерело усякого виробництва і усякого існування” [52]. В більш вузькому розумінні, зокрема в землеробстві, земля як засіб виробництва; діє як знаряддя виробництва. Стосовно землі можна зустріти вживання термінів „земельно-ресурсний потенціал” тоді як мова іде про земельну ділянку як об'єкт земельно-майнових відносин (власності чи володіння), і таке інше. Для характеристики землі-території як інтегрального ресурсу природи використовують терміни „земельно-ресурсний” потенціал або його модифікації – „природно-ресурсний потенціал території”, „природноекономічний потенціал території” та інші, хоча в ресурсооціночному значенні очевидна їх тотожність. Як бачимо, навіть короткий аналітичний огляд стосовно тлумачень понять і термінів в галузі використання земельних ресурсів дає певне уявлення про складність питання. Заради уникнення термінологічної розбіжності і пояснення позиції вчених далі наводяться визначення понять, що вживаються в розділі для аналізу стану і комплексної оцінки земельних ресурсів Полтавського регіону. В контексті наведених міркувань з приводу структуризації понять і термінів, є всі підстави розглядати і „територію”, і „землю”, і „земельні ресурси” як складні системні утворення, що є певним чином упорядкованою множиною взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, які і утворюють певну єдність (сукупність) – природно-ресурсний потенціал, компонентом якого виступають земельні ресурси. Розмаїття властивостей землі, природних та економічних особливостей, що визначають характер її використання, і обумовлюють необхідність класифікації, розподілу земель за різними ознаками, які дають уявлення про Земельний фонд країни. Розглядаючи кількісні та якісні характеристики земельного фонду, а саме: розподіл земель за категоріями землекористувачів, видами угідь; зміни площі земель на сільгосппідприємствах; структуру сільськогосподарських угідь; рівень основних показників ефективності використання землі, будемо мати вихідний матеріал для подальшого аналізу та визначення оптимальних шляхів підвищення ефективного використання землі.